З глибоким сумом Новороздільська міська рада знову повідомила, що перестало битися серце нашого земляка, солдата ВІЗНОГО Ігора Євгеновича, 1967 р.н., водія-хіміка аерозольного маскування військової частини А5091.
Війна це те, що є з нами повсякчас. Вона доганяє воїнів навіть у відпустці. Ігор Візний помер внаслідок зупинки серця у автомобілі швидкої допомоги по дорозі до лікарні, перебуваючи у відпустці, тут, вдома – у Новому Роздолі.
Новороздільська міська рада та вся громада висловлюють щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам покійного Захисника.
Народився Ігор Візний у січні 1967 року в Новому Роздолі, де і проживав. Навчався у Новороздільській школі №4, а потім – у професійно-технічному училищі №6 на автомеханіка. Працював на ДМЗ «Карпати». Трохи їздив і на заробітки у Київ, де будов було значно більше, а спеціаліст Ігор був, як мовиться, на всі руки майстер.



Ігор пішов служити у 2025 році – служив у Самборі, потім в Павлограді, а тоді – на Запорізький напрям. Служив водієм-хіміком аерозольного маскування військової частини А5091. Командування цінило відповідального солдата, мав багато грамот і похвальних листів. Стійкий, мужній, відважний, дуже хороша людина – оцінювали побратими. Дуже багато друзів приїхало провести Ігоря в останню земну дорогу. А він чекав уже звільнення – у січні 2027-го мало виповнитися 60, вік для демобілізації…
Ірина, племінниця, з теплотою згадує про дядька: «Він був дуже добрий, гарно до нас ставився, доброзичливий, безконфліктний, врівноважений. І ніколи не скаржився. Такий мав міцний чоловічий стержень».
Ігор приїхав на 90-річчя до своєї мами, відсвяткували всією родиною. Він довший час жив з мамою, і лікував, і їсти готував, був повністю її опорою. І раптом – стало погано, приїхала швидка, на жаль, не врятували. 12 червня 2026 року життя воїна обірвалося внаслідок зупинки серця дорогою до лікарні. Мама, підозрюючи недобре, також потрапила в лікарню. Тож страшну новину десь свідомість відмовляється приймати, чи вікові зміни даються взнаки, але уже який день після похорону питає, де її син і коли повернеться.
Поховали Захисника на Алеї Героїв на Малехівському кладовищі.
У Ігоря Візного залишилися мама Іванна, сестри Анна і Мирослава з племінниками, син Ігор з сім’єю, двома дітками, який мешкає у Ходорові.
Світла пам’ять про Ігора Візного назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав і любив.
Вічна пам’ять та шана Захиснику України. Щирі співчуття родині та близьким.
Віра ВЛАСЮК