Роздуми після споглядання переможних матчів волейболісток Новороздільської ДЮСШ у Трускавці
Розпочну з того, що під час новорічно – різдвяних свят мав приємність побувати декілька днів в Трускавці. За збігом саме в цей період, зокрема 13 січня, у знаменитому курортному центрі Галичини дівчата команди відділення волейболу Новороздільської ДЮСШ взяли участь у товариському турнірі. Звісно, я із задоволенням провів час в якості вболівальника у залі спорткомплексу, де відбулися волейбольні поєдинки. Зізнаюся, що з великою насолодою і гордістю спостерігав за класною грою підопічних відомого новороздільського тренера Сергія Краснопольського. Послуговуючись футбольною термінологією, новороздільчанки обидва матчі зіграли із суперницями з Трускавецької та Самбірської ДЮСШ (вікова категорія 2007 р.н. і молодші) в одні ворота і двічі перемогли із максимальним результатом 3:0.
Ще раз упевнився, наскільки потужна наша волейбольна школа, насамперед, завдячуючи тренерам по волейболу, які впродовж десятків літ підготували чимало висококласних волейболісток та «зірок», зокрема, і династій.
Окремо відзначу необхідність якомога частішої участі юних волейболісток у різного статусу турнірах. Бо хоча тренування – це дуже важлива складова підготовки спортсменок основ волейболу, системне шліфування майстерності, однак дуже важливим фактором загартування набутої у спортзалі ДЮСШ форми, своєрідним екзаменуванням прищеплених наставником навичок та волейбольних «знань» однозначно є участь у змаганнях, де вони перевіряються на міцність та якість. І в сукупності це сприяє професійному вдосконаленню спортсменок.
Поза сумнівом, в Трускавці наші волейболістки склали екзамен з волейбольних знань на «відмінно». Нагадаю, що наприкінці минулого року вони успішно склали ще один, так би мовити, міжнародний волейбольний іспит. Зокрема з 14 по 18 грудня дівчача команда волейболісток Новороздільської ДЮСШ брала участь в польсько – українському Фестивалі волейболу, який проходив у Польщі – в гміні Гізічко (Gizіscko), Вармінсько – Мазурське воєводство. В турнірі загалом взяли участь 6 школярських спортивних команд на паритетних засадах – три команди представляли Польщу (одна з Варшави та дві з міста Гізічко) , три – Україну (Новороздільська, Трускавецька та Львівська ДЮСШ). Наша команда завоювала друге місце, поступившись тільки господаркам Фестивалю.
Сподіваюся, що волейболістки ДЮСШ ще не раз матимуть можливість брати участь у турнірах, які, очевидно, заплановані на поточний рік відповідною структурою міської ради. Адже у 2022-му у зв’язку із несподіваним вторгненням Росії в Україну вони були згорнуті до мінімуму, а, наскільки мені відомо, на 2023-й у бюджеті громади передбачено відповідне фінансування на проведення спортивних заходів дитячо – юнацькою спортивною школою, зокрема, і відділенням волейболу.
А тепер, користуючись приводом, дозволю собі дещо помріяти про відродження знаменитого новороздільського волейбольного клубу «Роздільчанка», який, починаючи із 90-х, стрімко заявив про себе потужною грою та перемогами на турнірах обласного та всеукраїнського рівнів. Як людина дотична до становлення новороздільської волейбольної команди майстрів того славного періоду, відзначу насамперед базовий потенціал, який став основою подальшого розвитку клубу, а саме відмінно підготовлених тренером юних волейболісток ДЮСШ. Амбітні і вмотивовані залученням до ВК «Роздільчанка», вони стали «зірковим» колективом, який винахідливою технічною і комбінаційною грою перемагав на спортивних майданчиках тогочасних грізних «авторитетів» з інших міст. Нагадаю, що в середині 90-х наша команда стала бронзовою призеркою першості України.
Слід зазначити, що, на відміну від теперішніх стабільних часів (звичайно, до нового відліку у історії Держави – 24 лютого 2022 року), у 90-ті роки колись потужні новороздільські промислові підприємства – РДГХП «Сірка» ДМЗ «Карпати» та сектору будівельної галузі скочувалися у щораз більшу кризу. Тож коли адміністрація ВК «Роздільчанка» зверталася до них із проханням про «надання посильної допомоги» для участі у турнірах, то ми розуміли, наскільки їм було складно «нашкребти» із «заводської каси» дещицю на підтримку команди, яка тішила загал успішними виступами. Проте, що важливо зауважити, вони ніколи не відмовляли, сприяли, чим могли. Окремих слів заслуговує засновник ВК «Роздільчанка» – світлої пам’яті Борис Михайлович Ладницький, директор ДМЗ «Карпати». Очолюване ним підприємство, як казали, флагман машинобудівної індустрії Союзу, також зіткнулося із труднощами перехідного періоду на нові рейки економічних відносин в незалежній Україні, проте він робив усе можливе, аби підтримати волейбольний клуб. Коли не було можливості надати фінансову підтримку ( у ті «лихі часи» працівники і зарплату не отримували вчасно), то він пропонував нашій адміністрації деякі види продукції, аби, реалізувавши її, отримати кошти і надалі брати участь у змаганнях. Тому що Борис Михайлович, який активно займався спортом, розумів, наскільки важливою є спортивна складова у інфраструктурній мапі міста. Додам, що так само це розуміли і очільники РДГХ «Сірки», міські підприємці, зокрема, БУ «Розділспецбуд» які надавали різного виду послуги, зокрема, транспортом та продукцією. В рамках тогочасних куцих бюджетних можливостей надавала певну підтримку клубу і міська влада.
Натепер, і вже тривалий час, волейбольний клуб «Роздільчанка», на жаль, насамперед, через фінансові труднощі, зійшов із волейбольної арени країни. У минулому – славні досягнення у низці турнірів. Але і надалі успішно функціонує відділення волейболу ДЮСШ, із стін якого виходять талановиті дівчата, які могли б, як і у 90-ті скласти основу відродженого волейбольного клубу. Нагадаю, що чимало з них успішно виступають за команди майстрів інших міст. Зокрема, це випускниці ЗЗСО №4 Юля Григоращук, яка грає за команду І ліги у Івано – Франківську, та Настя Худяк, яка виступала на першість України, учениця Новороздільського ліцею імені Володимира Труша Марічка Гошилик, яка вже другий рік поспіль виступає в команді суперліги України та за збірну України U-17 . А також випускниці ДЮСШ Юлія Голубовська (ЗЗСО №2) та Тетяна Макогін (ЗЗСО №5) – гравці Івано – Франківської команди, яка виступає у вищій лізі Чемпіонату України. І , звичайно, найтитулованіша випускниця нашої ДЮСШ Вікторія Делярос, яка виступала за збірну України (ще минулого року грала у складі вінницької команди у Суперлізі).
От і досі нуртує мрія про відродження волейбольного клубу «Роздільчанка», вкотре навіяна чудовими виступами волейболісток Новороздільської ДЮСШ. Розумію, що це дуже непростий процес, потребує значних організаційних, а головне, як і в 90-ті, фінансових затрат, до того ж, збереглася потужна «кузня талантів» – відділення волейболу ДЮСШ. Але переконаний, якби спільними зусиллями цей проект відбувся, Новий Розділ тільки б виграв.
Президент ВК «Роздільчанка»
На світлині з клубного фотоархіву: знаменита «Роздільчанка» у 90-х роках після чергового тріумфу
