Новороздільська громада зустріла та провела в останню путь Героя — Бандровського Андрія…
Майже три роки, найдовше очікування, рідні жили у невідомості, з надією, вірою та щирими молитвами, очікуючи на звістку про долю сина і брата. На жаль, нещодавно стало відомо про загибель Захисника України, старшого солдата Андрія Бандровського.
Мешканці громади навколішки зустріли полеглого воїна, віддаючи йому останню шану та вдячність за жертовність і мужність. Після короткої молитви на Алеї Героїв кортеж відправився до храму Різдва Пресвятої Богородиці, де відбувся парастас та чин похорону.
Андрій Бандровський народився 30 червня 1994 року у Новому Роздолі, де і виріс. У 2009 закінчив 9 класів Новороздільської школи №4. У 2012 — закінчив Новороздільський професійний ліцей будівництва та побуту.
У 2012–2013 роках проходив військову службу в авіаційному гарнізоні «Бельбек» у Криму, у військовій частині А4515. Свою службу ніс гідно і сумлінно, за що у 2013 році був нагороджений за зразкове виконання обов’язків.
Любив військову справу. Після служби навіть хотів лишитися по контракту, але десь рідні переконали, можливо, пізніше.
Після служби деякий час працював у ДСНС, у пожежній частині Нового Роздолу, пізніше – на ODW Elektrik. Згодом пробував себе у різних сферах робіт, останнім часом працював закордоном у Чехії, звідки і повернувся у 2023 році. Він зробив свідомий вибір — пішов добровольцем до лав ЗСУ. 14 лютого 2023 року, у знаменний день закоханих, щоб звільнити свою країну і жити у ній, з сім’єю, з коханням.
Проходив військову службу на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини А0998.
Серед побратимів його цінували за надійність і підтримку. Він не залишав у біді, допомагав, підставляв плече. Навіть один побратим розповідав, що коли десь проштрафився, то Андрій перед командиром захищав його.
Про війну говорив мало, мовляв, не можна, але ніколи і не скаржився.
«Він був добрим, щирим, турботливим, скромним, спокійним, але разом з тим самодостатнім, любив ризик і нові виклики. Мав чудове почуття гумору, з ним ніколи не було сумно», – ділиться молодша сестра Наталя, яку пильнував змалечку.
Андрій дружив з Максимом Хомином, новітнім Героєм з Нового Роздолу, разом на ОДВ працювали, здружилися. Перед тим, як Андрій мав іти служити, Максим був у відпустці, заходив, багато розповідав Андрію, навчав, так би мовити, військових нюансів. Після тієї відпустки Максим загинув (21 березня 2023-го). Дуже боляче Андрій пережив втрату друга, а за два місяці і сам відійшов у небесне військо…
Буквально ввечері перед днем загибелі Наталя переписувалися з братом, був спокійний, розказував, що терміново виїжджають на завдання. Пішов – і не повернувся. А за пару днів дали знати – зник безвісти. Завдання пішли виконувати на окуповану територію, тож виїхати по них не могли. Та й з групи практично ніхто не повернувся.
Командирам телефонували: немає зв’язку – відповідали. Але рідні відчували – щось не так…
Наталя з мамою їздили у військову частину в Яворів. Передивлялися усі сторінки в соцмережах. Шукали. До останнього сподівалися – можливо, повернеться ось-ось, можливо, в полоні. Адже Андрій завжди обіцяв: «я вас не залишу, все буде добре, не хвилюйтеся». Дуже важко жити у невідомості
Підтверджено, що Захисник загинув 21 травня 2023 року під час виконання бойового завдання на вогневій позиції поблизу міста Бахмут Донецької області, до останнього залишаючись вірним військовій присязі та українському народові. З цього часу вважався зниклим безвісти.
У Андрія залишилися мама Олена, тато Михайло, сестра Наталія, рідні, друзі.
Похований воїн на Алеї Героїв на малехівському цвинтарі.
Андрій назавжди залишиться у пам’яті як мужній воїн, відданий військовій присязі та українському народові.
Віра ВЛАСЮК
