«Хочеш знати музиканта – послухай його гру» – професійна порада багаторічного директора, практично, творця Новороздільської школи мистецтв ім. Олега Рудницького М.В. РУДНИЦЬКОГО. І це була найцікавіша частина нашого спілкування – віртуозна гра на баяні Михайла Васильовича, найперше, музиканта високого класу. Навіть словами про музику Михайло Васильович розповідає по особливому: у музиці немає дрібниць, є школа, є навченість і сприйняття музики через свій світ, а не механічне її створення нотами.
«Естетика має бути у всьому. Зовнішній вигляд має бути відповідний. Артисти мають надихнутися красою, обов’язково, красою природи, оточення, думок і людей», – резюмував директор, проводячи своєрідну екскурсію своєю школою. Школа мистецтв – це цілий окремий світ, який з любов’ю і зі смаком творить людина-легенда нашого міста із своїм колективом. М.В. Рудницький не тільки любить музику, але й створює умови, щоб дитина хотіла і могла займатися, щоб вся атмосфера надихала, інакше музику не вдасться передати слухачам. «Є бажання і любов – завжди то зробиш», – таким кредо живе і працює Михайло Рудницький.
Виставковий зал, який відкрили у 2019-му. Краса художніх учнівських полотен, світла зала і творчий затишок занурюють у мистецький світ. Музей Олега Рудницького, відкритий 1 жовтня 2015 року, – особлива аура, серед десятків афіш маестро, його фортепіано, на якому творив свої шедеври, і витончених форм крісел. У цьому залі вся історія концертної діяльності Олега: афіші від першої, з 1992 року, коли 13-річний піаніст вразив журі і слухачів, і до останньої – від 15 березня 2015 року, виступ у Херсоні. Понад 200 концертних програм, понад 250 творів, різних за тематикою і за стилем, численні концерти – у всіх обласних центрах України, Іспанія, Мюнхен, Румунія, Словаччина, москва, Азія, Японія…. Кандидатська дисертація і наукові статті у професійних вісниках, аудіо-записи його творів, і сольні, і для фортепіано з оркестром. Безмежна гордість і вічний біль Михайла Васильовича.
Балетний клас – у дзеркальних стінах, котрі відбивають танцювальні «па» юних вихованців. Артистична кімната, де готуються до виступу артисти – і ті, хто приїжджав на Всеукраїнський конкурс молодих піаністів ім. Олега Рудницького (таких провели три) – налаштовувати на виступ має і навколишнє середовище. Відчуття прекрасного у всьому, навіть у ремонтах, які проводяться виключно своїми силами, без вкладення бюджетних коштів, – такий стиль роботи директора.
Рік заснування Новороздільської музичної школи – вересень 1965-го. Перше приміщення – будинок побуту (біля будинку по вул. Чорновола, 3-А), який зараз викупили і впорядкувала приватна структура. У смт. Розділ якийсь час працював філіал музшколи (у приміщенні старої початкової школи).
1971 рік – директор «Сірки» Іванніков здав будівлю типової музичної школи (де на сьогодні розташований Будинок дитячої та юнацької творчості), розрахованій на 150 дітей.
У 1974 році першого директора, Є.М. Бернацьку, змінив на посаді 24-літній юнак. Юнак, який пройшов «школу життя», тож музична школа почала розвиватися. Михайло Рудницький всього досягав сам: виріс в селі, тож до праці звичний, потім – школа-інтернат у Львові, бо до музичної школи у Самборі доводилося добиратися понад 15 км (а музику в сім’ї цінували, бо хоч батьки і працювали на нафтопереробному заводі, але були з роду музикантів і толерували синам любов до музики). Тоді – Дрогобицьке музичне училище і Львівська консерваторія по класу баяна. Студентами не раз доводилося вставати ранесенько, щоб мати змогу позайматися на інструментах, а надвечір знаходили час і для улюбленого футболу чи тенісу. Два роки служби в армії: в ансамблі пісні і танцю Київського воєнного округу (до речі, дослужився до майора у відставці). Саме на концерті у Палаці культури «Україна» в Києві і познайомився з режисером вистави, начальником Львівського обласного управління культури Я. Вітошинським, який згодом запропонував молодому перспективному музиканту роботу в музичній школі. З-поміж Жидачева, Моршина і Нового Роздолу вибрав останнє: «Нова велика музична школа – і стільки молодих дівчат, усе випускниці львівського і дрогобицького музучилищ».
«Яким запам’ятався Новий Розділ у 1974-му?» – поцікавилися. Адже у рік ювілею Нового Роздолу (2023 рік – рік 70-річчя рідного міста) наша розмова стосувалася і історії міста водночас. «Молоде місто, гарне місто, перспективне місто. Люди сподобалися. Молоді спеціалісти, направлені на роботу, всі до трьох років отримали квартири. З тодішнім міським головою Альбертом Стефановським («А знаєте, де розташовувалася перша міська рада? – у свою чергу збив з пантелику питанням. – У будинку по пр. Шевченка (тоді – Жовтневому), 4, вхід з двору») швидко дійшли згоди – треба більша музична школа. Багато зробив для міста і голова Григорій Білявський – набережна, кінотеатр, автобусна, висадка каштанів – усе це робилося при ньому. Сірчаний комбінат був потужний і не бідний». Сам Михайло Рудницький був активний музикант: ще студентом Дрогобицького державного музичного училища, а потім і викладачем Самбірського культурно-освітнього училища давав сольні концерти на два відділи, про що свідчать пожовтілі уже афіші від 1969 та 1971 років.
Цих активностей не позбувся і донині: свого часу викладав ще і в Львівській консерваторії, займався футболом, професійний мисливець і вчетверте депутат Новороздільської міської ради.
Вже наступного року роботи у школі, у 1975-му, М.В. Рудницький створює дитячий симфонічний оркестр (53 чоловік). У 1976 році директор, водночас диригент і постановник, створив перший в Україні дитячий оперний театр. 10 вистав дитячої опери «Вовк та семеро козенят» відбулися у Львівському національному академічному театрі опери та балету, у драматичному театрі ім. Заньковецької, у театрі юного глядача. Потім були постановки «Не бий дівчаток», «Пригоди Тарасика», «Мульті-пульті», «Трубадур та його друзі». Одні досягнення підтягували наступні: малювали «задники» для постановки опери, тоді ж і подумалося – здалося би мати своїх художників, і танцюристів. Так і виник задум, який Михайло Васильович втілив у життя у 1981 році – у Новому Роздолі відкрилася перша в Україні школа мистецтв.
Бажаючих займатися у школі було все більше. У 1974 р. у музичній школі навчалося 150 дітей у 15-ти викладачів, у 1996-му – уже 420 учнів і 70 творчих працівників. Тож приміщення (850 кв м) стало тісним. 5 років – з 1977 по 1981 – пішло на відбудову нової школи мистецтв (2560 кв м, 83 класні кімнати, для порівняння): теперішнє її приміщення тоді був добитий гуртожиток, практично – одні стіни. «Сірчаний комбінат давав потрібні будівельні матеріали, інші організації – працівників, переважно з числа «хіміків», тож долучалися всі, не раз власними руками вчителі і цеглу носили». Оцей метод «народної будови» і донині працює у школі мистецтв.
Переломним став 1996-й: рішення сесії – закриття садочків і доведення чисельності учнів і викладачів школи мистецтв до рівня наявних коштів. Із 420 учнів залишилося 265, із 70 працівників лише 33. Розпався симфонічний оркестр, опера. Втім, розвиток мистецтва у місті не припинявся.
- * *
На сьогодні Новороздільська школа мистецтв налічує 318 учнів і 35 творчих працівників (всіх, разом з адмінтехперсоналом – 50).
Це багатопрофільна школа, яка має 3 відділення: найбільше – музичне, основа школи – де навчається 218 дітей. Друге – хореографічне – 29 дітей і третє, художнє – 59 учнів. На музичному відділенні 18 спеціальностей, бо ж різні інструменти: духові – гобой, труба, кларнет, саксофон, тромбон, туба, флейта, струнні – віолончель, скрипка, народні – баян, акордеон, бандура. Крім уроків по фаху є колективні музикування – духовий оркестр, камерний оркестр, оркестр народних інструментів, ансамбль бандуристів, дитячий хор, ансамбль гітаристів, ансамбль скрипалів молодших класів, хореографічний колектив, квартет бандуристок і інші ансамблі малих форм.
Найгірше – школа не має свого концертного залу, найбільше може зібрати 100 глядачів, не має своєї великої сцени. «Не все вдалося зробити, що хотів, – ремствує директор. – Умови для дітей і вчителів зроблено. А от про свій великий концертний зал ще мрію». У школі відбуваються концерти, переважно класичної музики, для батьків, для гостей чи до знаменних дат, виставки художніх робіт, куди запрошують усіх бажаючих, але от для великих оркестрів потрібен відповідний зал. «Зараз взагалі складно знайти хороше приміщення з відповідною акустикою, щоб було чути звук кожного інструменту, «живий» і без підсилення. Навіть у Львівській національній філармонії ім. М. Скорика після капремонту акустика змінилася не в кращу сторону. От нещодавно ми виступали у костелі в Берездівцях (камерний оркестр і бандуристи) – надзвичайна акустика, що свідчить про майстерність будівничих храму, але місця для оркестрів замало», – роздумує Михайло Васильович. - * *
- За 50 років діяльності школи (які відзначали у 2015 році) її випускниками стали 1380 учнів. Продовжили навчання у вищих навчальних закладах 137 учнів. Найвідоміший випускник, звісно, Олег Рудницький, ім’я якого і носить школа після його раптового передчасного відходу у засвіти, – лауреат міжнародних конкурсів, соліст Львівської обласної філармонії, кандидат мистецтвознавства, доцент Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. Христина Трач – заслужена артистка України, провідна солістка балету Львівського національного театру опери та балету, Андрій Тимчула – артист балету ансамблю народного танцю «Київ» при київському національному університеті культури і мистецтв, Алла Цогла – артистка симфонічного оркестру Івано-Франківської обласної філармонії, Зоряна Іванів – артистка муніципального симфонічного оркестру, керівник квартету (Іспанія, м. Лас-Пальмас), Роман Мачіха – артист оркестру Дрогобицького музично-драматичного театру, Оля Лучак – артистка Львівського молодіжного симфонічного оркестру, Мар’яна Мартинів – артистка камерного оркестру м. Тель-Авів (Ізраїль), Андрій Салдан – артист оркестру Донецького національного академічного театру оперу та балету ім. А. Солов’яненка, Роман Баглай – артист симфонічного оркестру оперної студії ЛНМА ім. Лисенка.
Впродовж 58-ми років у школі мистецтв працювала ціла плеяда талановитих викладачів: В.П. Качмарик – доктор мистецтвознавства, проректор з навчальної роботи Донецької НМА ім. С. Прокоф’єва, М.А. Жильчук – соліст оркестру Львівського національного театру опери та балету, М.Й. Загоруйко, З.А. Андрушко, А.П. Віщук, Я.М. Ромашин, З.В. Леськів, П.П. Бутейко, Л.Г. Тітарова, С.Й. Кисіль, О.М. Кузьменко, Є.Є. Данилюк, Л.О. Гончарська, Н.М. Камченко, В.Ф. Сінчевський, М.П. Заєць, Б.М. Жеплинський, В.М. Чорний, НО. Шилова, Л.С. Антощук, В.В. Добушовський, Я.М. Павловський, Р.М. Кузів, Є.С. Людкевич, В.Т. Гладка, К.Н. Болотова, І.Г. Балук, О. В. Сколоздра, Д.Г. Римкавічюте, Л.Ф. Мельник, Н.Б. Качмарик, М.В. Гаврилів, О.М. Ковалик, А.І. Коваль, І.Р. Мелень.
Першим завучем школи був В.І. Дідовський,, наступним – М.В. Івахів. З січня 2011 і по нині на посаді заступника директора з навчальної роботи Н.О. Гарбаж, випускниця Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка.
За роки діяльності впроваджено кілька проєктів, які суттєво змінили вигляд школи.
2015-2019 роки – зроблено дах і поміняно вікна на енергозберігаючі. Близько 2 млн грн обласної субвенції.
2017 рік – утеплення фасаду по проєкту, який фінансував Фонд регіонального розвитку – близько 1,5 млн грн
Грудень 2021 р. – викладено бруківку при вході (проєкт за підтримки нардепа Т. Батенка) 300 тис грн.
На 2022-й рік підготовлено мікропроєкт на 750 тис грн – облаштування фойє, ремонт усіх сантехвузлів у євростилі, і головне – великий концертний зал на 350 місць. Війна завадила…
Ще у ході проєкту Михайло Васильович висадив навколо школи 56 кипарисників і смерек, при вході ще має бути кілька сакур – дочекаємся весни. До речі, з вікна директорського кабінету вигляд на три високі смереки біля Будинку дитячої та юнацької творчості – стільки залишилося з десяти, які молодий директор висадив у далекому 1974 році.
«Загалом українська школа музики у нас сама прекрасна, – переконаний М. Рудницький. – І батьки платять мінімум від реальних державних видатків на учня. Єдине, музичний інструмент потребує оновлення. Особливо дітям складно грати на великих інструментах, тому найперше слід закупити малогабаритні інструменти – баяни, акордеони, бандури малі тощо»
Незважаючи ні на карантинні обмеження, ні на проблеми воєнного часу (то затяжні тривоги, то відсутність електропостачання, то виїзд багатьох школярів з батьками за кордон), Новороздільська школа мистецтв ім. О. Рудницького розвивається і творить. Листаю от лише звіт за 2022 рік.
У 2022 році закінчило школу 35 випускників: 15 учнів музичного відділення, 20 учнів художнього відділення.
Учні систематично беруть участь у міжнародних, всеукраїнських, регіональних, обласних конкурсах, фестивалях, олімпіадах, художніх виставках. Протягом 2021-2022 навчального року учні брали участь у 51 конкурсі різного рівня. Здобули 100 дипломів переможців. 53 – дипломанта або учасника конкурсу: Гран-Прі – 6 дипломів, I премія – 41 диплом, II премія – 38 дипломів, III премія – 16 дипломів, дипломантів – 16, учасників – 37. У I семестрі 2022-2023 навчального року учні взяли участь у 18 конкурсах.
У січні 2023 учень художнього відділу Роман Воробйов здобув Гран-Прі на Міжнародному фестивалі-конкурсі дитячого малюнку «Різдвяна зірка» (м. Ужгород, викладач Н. Г. Толстільова). Учениця Софія Ярицька (скрипка) здобула Гран-прі в номінації «Сольфеджіо» на II Відкритому регіональному конкурсі «Барвінок» (викладач М.М. Денис). Учениця художнього відділу Лідія Фоменко здобула Гран-прі у номінації образотворче мистецтво «Пейзаж. Зима» на II Міжнародному двотуровому фестивалі мистецтв «Лютий Фест» (викладач К.Б. Теслюк). Учениця фортепіанного відділу Кароліна Ляльковська здобула Гран-Прі на Міжнародному онлайн-конкурсі піаністів (США, викладач О.Я. Лесів). Учениця художнього відділу Домініка Кусьнеж (викладач Н.Г. Толстільова) здобула Гран-Прі на обласному фестивалі мистецтв «Різдвяна зірка» (січень 2022) та Гран-Прі на обласному конкурсі дитячого малюнку «Доброта Миколая» (грудень 2021). Учень художнього відділу Данило Якімчук (викладач Н.Г. Толстільова) здобув Гран-Прі на Всеукраїнській виставці-конкурсі дитячого малюнку «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни». 5 червня 2022 р. відбувся захід з нагоди Міжнародного дня захисту дітей біля ТЦ «NOVY». Учні та викладачі художнього відділу виставили картини, щоб зібрати кошти на потреби ЗСУ.
Міжнародний фестиваль мистецтв «Доброго вечора, ми з України» (Грузія, квітень 2022): Андрій Стегній отримав диплом лауреата I премії (гітара, викладач В.Г. Гладій). Міжнародний багатожанровий фестиваль-конкурс мистецтв «Україна понад усе» (м. Одеса, травень 2022): Олег Верес і Дем`ян Мисів – лауреати I ступеня (гітара, В.Г. Гладій). Міжнародний фестиваль мистецтв «Fest Music 2022» (Україна-Греція, травень 2022): Ярина Коник – лауреат I премії (фортепіано, викладач І.І. Борак), Міжнародний фестиваль мистецтв «Таланти світу 2022, Ukraine in my heart» (Словаччина, травень 2022): дитячий хореографічний колектив «Роздільчаночка» – лауреат I ступеня (викладач І.Ю. Вакула). XV Міжнародний фестиваль мистецтв «Grand Fest Ukraine-Montenegro» (Чорногорія, травень 2022): Олександр Петришин – лауреат I ступеня (фортепіано, викладач Г.М. Івасів). Міжнародний конкурс мистецтв «Creative Olimpia» ( вересень 2022, м. Київ): Аліна Сапига – диплом I ступеня (фортепіано, викладач І.Я. Акопян), Анна Грицко – диплом I ступеня (бандура, викладач І.В. Сененько). Міжнародний фестиваль-конкурс мистецтв «До небес долетять голоси» (липень 2022, м. Харків): Вікторія Юрко – диплом I ступеня (бандура, викладач Н.О. Гарбаж). Міжнародний конкурс мистецтв «На хвилі творчості» (вересень 2022, м. Київ): Анастасія Балакірєва – I премія (бандура, викладач Н.Р. Ковальчук). Міжнародний конкурс мистецтв «ART Портал» (жовтень 2022, м. Київ): Зоряна Феденко – I премія (бандура, викладач Н.Р. Ковальчук)….. Величезний перелік конкурсів – міжнародних, всеукраїнських, обласних, регіональних, переважно он-лайн, сотні прізвищ – лауреатів І-ІІІ премій і Гран-прі. Про кожного розповідають у фб-сторінці «Новороздільська дитяча школа мистецтв ім. Олега Рудницького»
На завершення ми таки не утрималися від запитання: «Михайле Васильовичу, яким Ви бачите Новий Розділ тепер, майже через 50 років?» – «Десь двояко. З одного боку, нові сучасні торговельні комплекси змінили вигляд міста. Потрохи, але є зміни – прокладання тротуарів, площа ремонтується тощо. Дороги, наша одвічна проблема, і особливо засмучують сірі обдерті фасади та більше зелені потрібно».
Віра ВЛАСЮК
