23 травня у Львові попрощалися з новороздільцем, Захисником України Миколою Поглодом. У Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла у Львові рідні, побратими, друзі та небайдужі провели в останню путь нашого земляка.
Микола віддав найдорожче — своє життя за Україну, за свободу, мир і майбутнє кожного з нас. Його подвиг назавжди залишиться у пам’яті Новороздільської громади та всієї України.
Схиляємо голови у скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Героя.
Микола народився 20 грудня 1994 в Новому Роздолі. Навчався у Новороздільській школі №5, потім – здобував фах «слюсаря з ремонту автомобілів, електрозварника ручного зварювання» у 2010-2013 роках у Новороздільському професійному ліцеї.
Працював за спеціальністю на одному з підприємств у Новому Роздолі, але знайшов свою долю і у 2020 р. одружився з львів’янкою Христиною. Подружжя виховувало двох дітей – нині уже 9-річного сина Володю і 4-річну Ангелінку. Молода сім’я чекає третю дитину, але тато уже ніколи не візьме на руки немовля, не пригорне, навіть стать дитини не дізнається. Втім, продовжить охороняти своїх рідних у Небесному війську…
На війну Микола пішов добровольцем у перші ж дні повномасштабного вторгнення. Уже 13 березня 2022 року поїхав у Самбір, де проходив навчання, а через рік – Бахмут, Курськ. Словом, пройшов найгарячіші точки. Отримав і медалі – «За участь в боях «Бахмутський рубіж», почесну відзнаку «Курська наступальна операція 2024», яку часто називають «За курське пекло».
Таке вольове рішення Миколи не задумуючись стати на захист батьківщини цілком зрозуміле, особливо після знайомства з його родом: днями побувала у с. Юшківці неподалік Бібрки, де односельці відновили могили полеглих хлопців, членів ОУН-УПА, у боротьбі за вільну Україну і дізналася, що саме у цьому селі мешкав легендарний кулеметник Михайло Поглод, який пройшов не один рік партизанськими стежками визвольної боротьби, А після становлення Незалежної України у 90-х роках минулого століття Михайло Поглод встановив за свій кошт перший на той час в селі пам’ятник борцям-односельчанам, що полягли за волю України, з викарбуваними іменами, на території школи, де нині працює музей Ярослави Стецько. Михайло Поглод – це дідусь полеглого Героя Миколи Поглода. Тож одвічний волелюбний дух українства, прагнення захистити свою землю передалися з покоління в покоління…
Певний час Микола вдома проходив лікування, оскільки після поранення мав дві операції на колінному суглобі, але про демобілізацію і мови не вів. Твердий мав характер юнак, стійкий – побратими дуже поважали і любили М. Поглода.
Микола був життєрадісний, любив життя, комунікабельний, легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів і ніколи не відмовляв у допомозі, – чітко охарактеризувала воїна його згорьована дружина.
Останній вихід був, як завжди напевно, з позитивним настроєм, з впевненістю у побратимах. Так, вони і після загибелі постаралися для свого друга – швидко евакуювали тіло загиблого воїна…
12 травня 2026 року на Сумському напрямку, виконуючи бойове завдання із захисту України, Микола загинув. Він був військовослужбовцем 3 батальйону територіальної оборони 101 ОБр ТрО та до останнього подиху мужньо боронив рідну землю.
У Героя залишилися батьки Микола і Галина, дружина Христина з дітьми Володимиром, Ангеліною, брат Михайло з дружиною, численні друзі, вірні побратими.
Поховано Миколу Поглода на Ряснянському кладовищі у Львові.
Загинув молодий патріот, з роду невтомних воїнів за незалежну вільну Україну, але ніколи не загине ні пам’ять про нього, ні шана, ні волелюбний дух українського роду Поглодів.
Віра ВЛАСЮК
