Насамперед, перш ніж запропонувати читачам дослідження світлої пам’яті вчительки і просвітянки з Роздолу Іванни Кіхтан «Іван – Мар’ян Кревецький – гордість Роздільської землі», зізнаюся, що поштовхом до цього стало активне впродовж крайніх місяців висвітлення у соцмережах заходів та обговорень фахівців і громадськості, спрямованих на пошук оптимального варіанту функціонального призначення історико – архітектурної пам’ятки – палацу Лянцкоронських – Жевуських. Додам, що «Вісник Розділля» також послідовно інформує читачів про цей процес, відколи власником палацу став відомий український інвестор Ігор Ліскі.
От мені і пригадалося, що Розділ славний не тільки давнім палацом, володарями якого були польські багатії – аристократи, а також і відомими українськими родинами, подвижниками просвітництва та національного відродження. Про це свого часу, років із 20 тому дізнався, прочитавши вказане вище дослідження Іванни Кіхтан, віддруковане в НВМ Поліграфічного технікуму УАД у Львові у 2003 році. Декілька крайніх тижнів довгенько шукав у своїй невпорядкованій квартирній бібліотеці маленьку форматом книжечку, яка, утім, має велике пізнавальне значення. А врешті відшукавши, поспішаю ознайомити мешканців Роздолу та Новороздільської громади із змістом книги про нашого земляка – відомого історика Івана Кревецького.
Іван БАСАРАБ
Іван – Мар’ян Кревецький походив із інтелігентної родини, яка мешкала в містечку Розділ тепер Миколаївського району (вже Стрийського – І. Б.). Батько працював директором місцевої школи, мама була акушеркою. Тоді існував порядок записувати прізвище акушерки у свідоцтві про народження дитини, якій вона допомагала прийти на світ. Збереглося таке свідоцтво або, як тоді називалось, «метрика», уродженця Роздолу 1904 р. п. Миговича Володимира.
У родині Іван – Мар’ян був найстаршим, народився на Покрову 14 жовтня 1883 р.
У 1890 р. народилася сестра Амалія, за чоловіком Млот, який працював секретарем міської управи в Роздолі. Помер у 1939 р. і похоронений у Роздолі.
У 1897 р. у сім’ї Кревецьких народився другий син Михайло – Володимир, який у 1927 р. закінчив Львівську Богословську академію і був відомий як греко – католицький священик.
У листі до мене племінниця Емілія писала, що батько Кревецький помер у 1898 р., коли найстаршому сину було лише 15 років. Можна зробити висновок, що майбутню освіту довелось здобувати самотужки тяжкою працею. У віці 34 роки Іван втратив маму.
Після закінчення народної школи у містечку Розділ середню освіту здобув найстарший син Кревецьких в українській гімназії у Львові. А відтак вчився на філософському відділі Львівського університету (історична група), де працював передовсім в історичному семінарі професора М. Грушевського. Саме тут заприятелював з Іваном Крип’якевичем і підтримував ці стосунки усе життя.
У 1926 році академік Михайло Грушевський, готуючи свою біографію до ювілейного збірника, в числі своїх найкращих учнів з гордістю назвав такі імена: М. Кордуба, Д. Корінець, І. Кревецький, І. Крип’якевич, О. Терлецький, С. Томасівський.
Ці імена стали гордістю історичної науки.
Студент І. Кревецький постійно приїжджав до Роздолу. Роздільський монастир мав велику бібліотеку, де зберігалась література різних століть, історичні хроніки. І літом дуже активно працював студент І. Кревецький.
У Львівському історичному архіві мені вдалось виявити працю “Записки Кревецького Івана з історії містечка Роздолу Жидачівського повіту”.
Автор пише: ” У ХV столітті Роздолу ще не було. Перша згадка датується 1571 р. Згадуються назви вулиць: Підлета, Чверті, Крупецька, Шевська, Пекарська, Лісна“.
Роздільська довоєнна “Просвіта” дуже плідно працювала. Гордістю Роздолу було ім’я Івана Кревецького. Громада знайшла кошти, придбала будиночок для “Просвіти”. 2 серпня 1925 р. відбулось урочисте посвячення, на яке запросили Івана Кревецького. Йому послали запрошення з підписами місцевого пароха о. В. Свистуна, секретаря А. Захарка, скарбника М. Онуфрика такого змісту: “Маємо честь оцим просити Вас взяти участь у тому святі як Хресний Родич і вбити цвях в пам’ятний образ“.
І ще одна дуже вагома деталь. У 1910 р. був створений комітет з підготовки відзначення 40-ліття літературної діяльності І. Франка. Очолити цей комітет доручено 27-річному І. Кревецькому, історику за фахом. Членами комітету були: відомі літератори Винниченко В., Гнатюк В., Кобилянська О., Коцюбинський М., Стефаник В.,Леся Українка, Єфремов С., художник Труш І., члени НТШ Панейко В., Стринський Т., Томашівський С.
Комітет працював активно протягом трьох років. У “Відозві до народу з приводу 40-ліття літературної діяльності і. Франка” читаємо:
“Нехай буде доказ, що українці вміють цінитисвоїх заслужених людей не тільки по смерті, а й за життя”. Іван Франко розвинув таку широку і многосторонню літературну діяльність , як ніхто перед ним, ні по нім. Він також один з творців політичного руху серед народних мас. І ніхто з більшим правом не може сказати, що присвятив усе своє життя, усе своє знання, усю свою працю виключно рідному народу“.
(Підписи членів ювілейного комітету)
До виходу ювілейного збірника стараннями голови комітету пана І. Кревецького були були залучені ще такі літературні постаті: з України М. Вороний, О. Олесь, Уляна Кравченко, ОЛена Пчілка, Дніпрова Чайка, Л. Старицька, Г. Чупринка, Л. Мартович, О. Маковей, М. Шаповал, М. Яцків, М. Філянський, Модест Левицький, О. Лазаревський, В. Самійленко, А. Кримський, М. Чернявський, С. Черкасенко, С. Ковалів, А. Чайківський, В. Щурат, з Росії І. Бунін, М.Горький, Г. Короленко, а також з Польщі, з Німеччини.
В архівах Львова зберігаються матеріали, що свідчать про І. Кревецького, як редактора журналу “Наша школа”(1909 -1912 рр.), урядового оргнану ЗУНР “Республіка”(Станіславів, 1919р.), історичного місячника “Стара Україна(ЛЬвів 1924-1925рр.), займввся історією Галичини ХVІІІ-ХІХ ст., бібліотекарством.
І Кревецький автор рідкісної книги “Прогнозтик Юрія Дрогобича – наша найстаріша печатна книга”, автор “Наукового збірника”, присвяченого професору М. Грушевського з нагоди його 10–річної наукової праці в Галичині 1894-1904рр., і одночасно член ювілейного комітету.
Від 1905 до 1939рр. діяльність п. І. Кревецького пов’язана з НТШ, в якому він з 18 грудня 1907р. став дійсним членом.
Діапазон праці вченого дуже широкий. Як книгознавець плідно працював в різних комісіях НТШ.
Виконував обов’язки заступника голови бібліографічн комісії (1909 – 1914,1925), комісії з історії мистецтв(1906-1914), був членом археографічної комісії(1906-1914).
У певний період життя займався збиранням, записуванням та згрупуванням різних фольклорних жанрів. Досконало володів декількома мовами.
Пройшовши серйозну наукову школу під керівництвом професора М. Грушевського, в атмосфері НТШ І Кревецький і сам відзначався як талановитий, ерудований і глибокий дослідник історії України.
Він був надзвичайно плідним автором. Його працям властиве гармонійне поєднання глибокої науковості й документальності з популярністю викладу, що гарантувало їм широку аудиторію як серед фахівців, так і серед масового читача.
І при цьому всьому вченому була притаманна велика скромність. За словами племінниці Емілії, не мав навіть своїх світлин.
І. Кревецький певний час провів на військовій службі. Спочатку проходив військову службу в Угорщині, потім у Пряшеві, а далі у Відні. З розпадом Австро – Угорщини він в рядах УГА.
Періодом надзвичайної активності і плідності для І. Кревецького були роки першої світової війни і визвольних змагань українського народу.
І. Кревецький залишив фундаментальні дослідження історії військових і воєнізованих формувань, що за свідченням відомого сучасного спеціаліста з української воєнної історіографії Л. Шанковського, здобув своє заслужене визнання як перший український воєнний історик в Україні. Дотепер ці праці єдині у своєму роді в українській історіографії.
На голод в Україні в 1921р. вчений – історик відізвався статтею “Вина і кара”, в якій причиною голоду визнав господарювання на українській землі московсько – більшовицької влади, що стало можливим внаслідок втрати Української держави, не підтриманою українською інтелігенцією і селянством у 1917-1920рр.
Ділячи трагічну долю УГА, поневіряється і. Кревецький різними місцевостями України, добирається до Києва.
Наприкінці 1921р. з підірваним здоров’ям, хворий на тиф повертається до Роздолу. Сестра докладає усіх зусиль, щоб допомогти вилікувати брата. Підлікувавшись, знову поринув у важку працю у Львові.
Але час готував нові страшні випробування.
1939, 1940рр. принесли в Галичину горе, смерть, втрати нації.
14 січня 1940 р. появився Акт про саморозпуск НТШ – фактично його заборона.
Тяжкі фізичні страждання, доповнені небезпідставними побоюваннями за долю рідного краю в умовах тоталітарного сталінського режиму, остаточно підірвали здоров’я вченого.
Нагадали простуджені нирки під час митарств періоду визвольних змагань.
Складна операція, яка потягла за собою пневмонію, обірвала життя. Життя згасло на руках у сестри в Роздолі в батьківській хаті, яка збереглась.
27 червня 1940р. Івана Кревецького не стало. Відійшов у вічність один із славетних українців, який працював в ім’я рідної держави.
7 місяців скоріше відійшов з життя чоловік сестри Йосиф. Протягом одного року родина втратила двох чоловіків. Тргізм і горе пройняли серця рідних.
Відозв про смерть І. Кревецького не було ніяких. І лише в другу річницю смерті відгукується об’ємною статтею “Пам’яті товариша” його співпрацівник і товариш Володимир Дорошенко.
“Був він винятково добрим, скромним і товариським. Як працівник надзвичайно сумлінний, пильний і роботящий”, – наголошується у статті.
Війна, післявоєнна розруха, тоталітарний режим кинули в забуття могилу на цвинтарі в Роздолі. І лише через 50 років у 1990 р. прокладено стежку до могили. Громадськість відзначила 50-річчя з дня смерті вченого.
Прийшло дуже багато людей. Ми показали, що здатні вшанувати кожного, хто прислужився своєму народові.
Своє признання засвідчили три отці греко – католицької церкви, які відправили на могилі панахиду.
Свою повагу і признання приїхали засвідчити шановні гості зі Львова: добродій Ф. Стеблій – заступник директора інституту суспільних наук, кандидат історичних наук; добродій Р. Крип’якевич – кандидат технічних наук, син відомого історика і товариша І. Кревецького І. Крип’якевича, які разом працювали в історичній школі М. Грушевського; добродій Голяк – старший науковий співробітник інститут суспільних наук, кандидат історичних наук, голова “Меморіалу” інституту; добродій поет В. Лучук із Львівської письменницької організації; добродій В. Оприск, у минулому випускник Розділської СШ, а потім історичного факультету Львівського університету, співробітник інституту суспільних наук.
У 1993 році відбулося вшанування І. Кревецького з нагоди 110-річчя з дня народження.
У храмі була відправлена заупокійна Служба Божа, на могилі панахида. У Народному Домі “Просвіта” Роздолу відбулася науково – практична конференція, до проведення якої дуже прислужились голова районного товариства “Просвіта” п. К. Сколоздра і вчителька Роздільської СШ А. Бас.
Конференція розпочалась вступним словом голови місцевого осередку товариства української мови ім. Т. Шевченка “Просвіта” і. Кіхтан.
Пан Олег Романів – голова НТШ у Львові висвітлив тему “Роль НТШ в українському національному відродженні”
Пан Роман Крип’якевич – син історика Івана Крип’якевича , виступив з інформацією “Іван Кревецький та Іван Крип’якевич(сторінки співпраці в НТШ)”.
Пан Роман Ониськів – представник держадміністрації Миколаївського району поділився розповіддю “Участь передової інтелігенції Миколаївської землі у розвої українського просвітництва”.
До нас приїхали і прибули делегації з населених пунктів: м. Жидачева і району, міст Нового Роздолу і Миколаєва, сіл Березини, Крупська, Верина, Розвадова.
Власними спогадами ділився житель Роздолу, вчитель за професією п. Володимир Мигович, який добре знав усю родину Кревецьких і спілкувався з п. Іваном Кревецьким.
У цей день знову прийшли на спомин слова із “Відозви 1912р.”:
“Тому то тепер громаді слід показати свою вдячність і признання одному зі своїх кращих синів.
Хай не згасає в нашому народі порив творити добро, плекати власну історичну пам’ять“.
Йшлося про Івана Франка, але, вважаю, що ми повинні сприйняти ці слова як заклик до вшанування його, Івана Кревецького.
22 червня 2001р. у Львівській академічній гімназії при НУ “Львівська політехніка” пройшла Науково- практична конференція “Випускники УАГ в історії Львова та України”, присвячена 10-й річниці Світового з’їзду Української Академічної Гімназії та 10й річниці незалежності України.
На конференції згадувався і її випускник і. Кревецький, зокрема у доповіді Ф. Стеблія – завідувача відділу нової історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, кандидата історичних наук “Іван Кревецький – історик – державник” і моїй “Іван Кревецький – випускник Львівської УАГ”
Наближається 120 річниця з дня народження славного українця. Буде це даниною пам’яті і вдячності.
Іванна КІХТАН, 2003р.
ПРО АВТОРА
Кіхтан Іванна народилася 6 травня 1935 р. у м. Нижні Устріки. З 1951р. територія відійшла до Польщі.
У 1959р. закінчила Львівський державний університет ім. І. Франка. За фахом український словесник. 40 років віддала педагогічній праці.
Вийшовши на пенсію в 1990р., поринула у вир життя, пов’язаного з національним відродженням, очолила товариство “Просвіта” в Роздолі.
Пані Іванна спричинилася до всіх заходів, які проводились у Роздолі. А їх було чимало. Це вона розшукала на цвинтарі мигилу п. Івана Кревецького і доглядає її. Була ініціатором і активним учасником відзначення 50-річчя з дня смерті вченого у 1990р., 110-річчя з дня його народження в 1993р.
Пані Іванна автор буклету до 100-річчя церкви Успення Пресвятої Богородиці в Роздолі. Велику роботу провела у зв’язку з 125-річчям товариства “Просвіта”. На районній науково – практичній конференції в Миколаєві “Просвіта: минуле і сучасні проблеми” виступила з доповіддю “Товариство української мови ім. Т. Шевченка “Просвіта” і його значення на сучасному етапі”.
Ще за 2 роки до пам’ятної дати на районній науково – практичній конференції “ВІдродження традицій “Просвіти” – шлях до незалежного розвитку культури українського народу виголосила доповідь “Історія створення товариства “Просвіта” і його значення у розвитку національної культури в Галичині”.
Відійшла у вічність 12 жовтня 2023 року у віці 88 років.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Висловлюємо вдячність дочці Іванни Кіхтан, пані Оксані Корниляк за дозвіл на передрук книги її матері «Іван – Мар’ян Кревецький – гордість Роздільської землі». Принагідно інформуємо громаду, що ініціатива Іванни Кіхтан встановити на могилі Івана Кревецького пам’ятника, достойного особистості відомого історика, яку вона, вже будучи важко хворою, виношувала у останні роки життя, має реальну перспективу увінчатися успіхом. Зокрема, її підтримав один відомий в Україні Фонд. Докладніше – у наст. числах «Вісника Розділля».
Дякуємо пані Оксані за наданий в розпорядження редакції альбом з фотоілюстраціями та біографічними текстами про Івана Кревецького та його родину та світлини.
