Комусь війна триває тільки рік
Для когось рік цей виявився вдалим
А я – немолодий вже чоловік –
Терплю удари
Там не потрібен, тут уже не той
У чомусь там некомпетентний чи невмілий
Не молодець, не майстер, не герой
Напів зотлілий
Колись горів, ще зовсім не загас
Запал, можливо, ще не весь розтратив
І пережив, мабуть, уже не раз
Публічні страти
Хотів чогось – давно перехотів
Лишились мрії – в кого ж їх немає?
Люблю собак і не люблю котів –
Таке буває
Не тішать і не пишуться пісні
Нема на них натхнення і наснаги
І не самотньо, і не холодно мені
Й не без уваги
Я мав багато друзів – зараз менше –
Війна забрала багатьох із них
Я пам‘ятаю їх – останніх, перших
Люблю живих
Мене не вабить компліментів злива
Не марю я ні золотом, ні сріблом
Та є одне – чи не найбільш важливим –
Бути потрібним
Олександр ПОЛОЖИНСЬКИЙ
