16.5 C
Lviv
15.02.2025
«Вісник Розділля»
Україна

Люте приниження гідності

Мирослав Откович надихнув теж написати.

Дуже не хотілося додавати сумних замальовок до всього іншого, але дійшло, що мовчиш часто через хибну установку “терпи, іншим ще гірше” і її слід міняти.

Терпи, іншим гірше, це коли на стабіку в Торецьку відмовляєшся від евакуації. Типу в мене фігня, а ми ж оце тільки повернулися з іншої точки, там купа важких. Не робіть так. Послухайте медика, який весь час сварився з бійцями через відмови від госпіталізаціі і по ітогу туди ж. Бо потім тебе все рівно повезуть на больнічку при можливості і вилізе, що “фігня”, за класифікацією подальшого влк тяжка травма. Але від держави ти матимеш на цей момент папірець а4 зав‘яжи полєжи, і пораду зробити мрт в іншому місці, де хороший апарат. Так восени я потрапила в Київ.

Весь час, що я тут, намагалася болючі теми влк і реабілітації обговорювати з людьми, в яких є певні можливості і зв‘язки для системного впливу на ситуацію. Та в більшості випадків мені просто пропонували допомогу – позвонити, порішати ітд. Дякую, але стояла під воротами з іншими пацанами, в яких немає впливових знайомих. Тричі проходила це пекло, щоб отримати черговий папірець. Бо така процедура, система.

Деякі волонтери кажуть ми самі винні бо не знаємо про свої права і можливості, а вони ж є.

Ну ок. В житті ти виживши коло Майорська отримуєш можливість зустріти світанок під воротами шпиталя, повз тебе на роботу пройдуть військовослужбовці, медики. Вони заварять каву, потім шикування. А ти все стоїш на одній нозі дивишся на хлопця який стоїть отак тільки в одному носочку на морозі і думаєш – вони ж це бачать. Ти бойовий медик і тобі чомусь болить за тих, хто поруч. За їх розгубленість, пригніченість, зневіру. Невже цим медикам не болить?

Спочатку пускають тих, хто на милицях. Забіг паралімпійської збірної по бруківці. Бо і нас таких немало, а талончик номер 20 то шість годин черги може бути. Потім весь натовп забиває коридор перед віконечком реєстратури, прихисток совка невмирущого. 30 річні передчасно постарілі люди сваряться, наче пенсіонери в радянській поліклініці. Хто не вліз товкуться у дверей. Я говорила з тими, в кого травмовані не ноги, вони після купи операцій і стояти їм не легше ніж нам. Але отак. Раніше були зошити і списки, зараз повісили табличку, що до травматолога тільки жива черга, але самі пацієнти зошити ведуть. І номери там трьохзначні.

Перший раз я приїхала о 8.20 – свята наївність, талонів вже не було. Жінка, якій не тисне кричати на поранених, на питання що мені робити сказала – “прийдіть о 7 чи раніше тоді попадете”. Я не знала, що це означає, а вона чудово знала. Це означає до 7.50 стояти під зачиненими воротами. На одній нозі. Взимку. Доречі , в тих всіх чергах суцільна гендерна рівність. Боротися за місце біля віконечка з талончиками будеш як усі, так що краще істоті в 65 кг ваги не сідати на лавочку, бо без сторонньої допомоги фіг проб’єшся потім. А 13 січня мій похід туди показав, що милиці пропуск в першу партію лише до травматолога, щоб отримати висновок влк всі товклися в загальній черзі. Я вистояла три години. Отримала в 14.45 при тому що кабінет працює до 15.00. Коридор був ще повний людей. П‘ятниця. Потім у цих наших колег по службі вихідний. Якщо я щось невірно розумію і жіночка, яка ті папірці видає з 13 до 15 в інший час чергує в інтенсивній терапії то зрозуміло. Але нам, отим нещастям з коридору здалось таки, що ні. Що то в нас немає вихідних і графіку. Один хлопець нервово сміявся і казав – так може мені в 15.00 автомат кинути і сказати, що я додому?

Якщо в недолугій організації процесу винна система, то хто тоді винен у відсутності людяності? Коли кажуть з посмішкою змученим людям, яким болить – “та що ви хочете, ви бачите як вас дохріна”.

І мені згадується стабпункт, і оте дохріна, коли підлога і стіни в крові, коли задіяні всі, і водії з санітарами. І там ми до кожного котик і сонечко. А тут нам дають зрозуміти, що бувають варіанти. І ситуація, через яку ти опинився в цій черзі, далеко не гірше, що буває.

Приниження болючіше будь якого фізичного болю. А існуюча система це люте приниження гідності. 

Олена ХУДЯКОВА (Позивний Мауглі), бойовий медик.Джерело: https://censor.net/ua/b3396961

Схожі повідомлення

Зарядка електромобіля: як обрати якісний зарядний пристрій?

admin3

Мені казали: ” Ти не вмієш жити, життя прожив – нічого не нажив”…

admin3

Ситуація в Києві контрольована на 100%. Тривають локальні бої, наша армія тримає оборону, – Подоляк

admin3

“Ціна питання” робочого дня київських податківців – 120 тисяч гривень

admin2

Коли ваш близький іде на війну: що потрібно пам’ятати

admin3

Робота в ІТ: Як розпочати кар’єру та досягти успіху

admin

Залишити коментар