Висновок оптимістичний: новороздільський клуб, незважаючи на «дитячий вік» з часу створення, має добрі перспективи
Хоча у сиву давнину, десь понад півстоліття тому, і ганяв до нестями на поляні в футболі, це все – таки був навіки вкарбований епізод дитинства в межах 9-го кварталу, але аж ніяк не становлення з мене футболіста, бо в шкільні роки згодом захопили інші пріоритети. Але що не кажи, проте відтоді, а зважаючи, що у юнацькі роки постійно відвідував матчі знаменитого нашого «Хіміка», а в студентські – легендарних складів львівських «Карпат», та постійне спілкування з новороздільськими «зірками», з якими доводилось приятелювати, в тонкощах футбольної гри дещо навчився тямити.
Так от, із великим ентузіазмом сприйняв створення ФК «Новий Розділ». Ще б пак, роїлося у думках, після декількох років забуття це однозначно дає шанс до поступу команди до вищого рівня, до участі у обласному чемпіонаті, а відтак, якщо з набутим у іграх досвідом сформується амбітна молода команда, об’єднана спільною метою, здобувати перемоги у чемпіонаті і посісти високе місце у регіональній футбольній «табелі про ранги».
Можна сказати, що першою нагодою вийти у наступне коло змагань, де можна було набути ігровий досвід, стала участь ФК «Новий Розділ» у турнірі на Кубок ЗСУ, який стартував на початку липня. На жаль, за підсумками трьох матчів у груповому відборі наша команда не зуміла набрати необхідної кількості очок для продовження участі у турнірі. Хоча у грі команди, де головним тренером Андрій Гарапцьо, відомий новороздільський футболіст, вже було помітно, як кажуть, «свій стиль»: прагнення грати в точний пас, виводити на зручні позиції колег для завершального удару, швидке розгортання атак з флангів. Це яскраво проявилося у грі «Авангардом» у Жидачеві (рахунок матчу 1:1) та у домашньому матчі з ФК «Пісочна». І хоча наша команда програла (0:3), проте загальне, принаймні, вболівальницьке, враження від гри було не панічним, а радше оптимістичним. Мовляв, видно, що хлопці страються, тож надалі вдосконалять обрану манеру гри.
Віднедавна, оскільки ФК «Новий Розділ» опинився поза участю в Кубку ЗСУ, наша команда щотижня проводить товариські матчі. В даній ситуації, поки не розпочалася обласна першість з футболу, це єдина нагода випробувати у грі тренерські заготовки, напрацювати оптимальний склад, загалом набути ігровий досвід у матчах із суперниками.
Власне, час перейти і до нашого славного київського «Динамо». Отже, у часі вказані товариські матчі нашого клубу збіглися із іграми третього раунду кваліфікації у Лізі Чемпіонів. Та перша столичного гранду із австрійцями у «домашньому» матчі у польському Лодзі, у якому «динамівці» перемогли з рахунком 1:0, хоча і потішила результатом, зате залишила гнітюче враження. Власне, як на мене, так сприйняв гру підопічних і тренер Мірча Луческу, вигляд якого після фінального свистка арбітра випромінював не показну радість, а гіркий смуток. І мені зрозуміло чому: бо команда продемонструвала дуже кепську гру. Я ж у ці хвилини порівняв згадану програшну гру ФК «Новий Розділ» із ФК «Пісочна» із виграшною київською, від якої впав у прострацію незворушний Луческу, і, чесно кажучи, новороздільці показали себе краще. Отакої!
Ідемо далі. Через тиждень, коли київське «Динамо» у грі – відповіді із «Штурмом» у місті Грац здобуло перемогу, то, звичайно, радів, що клуб вийшов у наступний раунд Ліги Чемпіонів, як, власне, і радів перемозі ФК «Новий Розділ» у черговому товариському матчі із ФК «Кохавинка» (смт Гнідичів) з рахунком 3:2. І про себе відзначив, що наші гравці грали навіть краще, осмисленіше, ніж кияни.
І навіть коли минулої неділі товариська гра ФК «Новий Розділ» із ФК «Авангард» (м. Жидачів) завершилася поразкою нашого клубу з рахунком 2:3, не надто розпачав, бо, за відгуками відомих ветеранів новороздільського футболу, наші гравці впродовж матчу демонстрували впевнену гру, до того ж тактично різноманітну та комбінаційну.
Так що залишається побажати нашій команді вдосконалювати обраний стиль, шліфувати те, що потребує вдосконалення, та по ходу вирішити проблеми із складом. Так прийде необхідний досвід, зросте майстерність, втілиться головна мета.
Іван БАСАРАБ.
Фото Марти ШМОТОЛОХИ
