Щораз, коли мешканці будинків прикрашають, прибирають, облагороджують територію біля під’їзду, навколо будинку, заквітчають попід вікнами, прикрасять і оновлять прибудинкову територію, висловлюємо їм вдячність та щиру повагу.
Хоча … бувають нюанси. Приміром, один з них прозвучав у розмові з небайдужою городянкою п. Оксаною, котра є частим гостем редакції, постійно цікавиться і навіть сама долучається до громадського життя міста, а ще радо ділиться своїми враженнями від побачених, почутих добрих справ, бо ж дуже емоційно реагує на найменші прояви добра, краси і доброзичливості, чим і сама послуговується в житті, і привертає увагу інших до щедрот людських душ.
Довгий «спарений» будинок по пр. Шевченка, 18-20, вздовж якого минулоріч проклали новий тротуар: хто байдуже поспішає, а хто поволі прогулюється, милуючись по-господарськи облаштованими мешканцями будинків квітковими насадженнями та доглянутими лавочками. Нещодавно одну з них оновили – свіжопофарбована кидається у вічі. Але насамперед тому, що кольори улюблені – жовто-блакитні, фарби національного стягу, котрі знає уже весь світ.
Все чудово, – додає п. Оксана, – дбайливі сусіди, набайдужі городяни, працьовиті українці, котрі не пошкодували ні свого часу, ні матеріальних затрат, але таки певний перекос є. Ну хіба пасує вмощуватися «м’яким місцем», як мовиться, на державний прапор? На мою думку, це не дуже вдала ідея.
Втім, думки з приводу, чи вартує все фарбувати у жовто-блакитні кольори, звучать не перший рік, напевно, особливо гостро з 2014 року, коли стало популярним прикрашати чи не все кольорами державного прапора. Так, одна справа – перила вздовж доріг, на мостах, огорожі, автобусні зупинки тощо, зовсім інша – смітники чи пішохідні доріжки або от лавку, як у нашому випадку.
А яка ваша думка з цього приводу, шановні новороздільці? Подискутуємо на цю тему.
