16.5 C
Lviv
25.07.2024
Новороздільська ОТГ

Володимир БРАТЦІВ: короткий, як спалах, життєвий шлях юного Героя

Ранок 9 березня видався більш оптимістичним.  Засвітило сонце, яке уже не перший день не наважувалося виглянути крізь похмурі  сірі хмари. Пророчі слова Шевченка, 208-му річницю з дня народження якого відзначають сьогодні, линуть звідусюди. І, звісно, оптимістичні новини. Усе пробуджується, в очікуванні весни, в очікуванні миру та Перемоги – заповітної мрії кожного без винятку українця, та й усього людства.

Затьмарилося… Зустріла Івана Братціва, тата Володимира, якого 8 березня весь Новий Розділ, та й вся Україна,  проводжали в останню путь, юного воїна, сміливого захисника, нашого Героя, який за цю заповітну мрію кожного українця віддав найдорожче – життя! Хотілося обійняти, поспівчувати, але стримати сльозу…  Та стримала Єва, погрозливо оскаливши зуби… Доберман Єва, якого Володя придбав, побувавши останньої своєї відпустки вдома влітку 2021-го. Бо дуже вже любив собак, і цю мріяв взяти з собою на службу до Станиці Луганської, де 9 місяців ніс службу. Пам’ять про сина-Героя, тож тато продовжує нести «свій пост» – щоденне вигулювання і дресирування домашнього улюбленця.

Спогади ллються нескінченним потоком. Світлі і добрі спогади, яким і був Володя – сином, онуком, братом, другом, коханим….

Народився Володя 16 жовтня 1999-го. Лишень 22! Що, здається, він міг  побачити в тому житті? Хоча побачив багато, бо найважливіше.  Побачив безмежну материнську любов, якої мамі вистачало на чотирьох дітей, мудрі батьківські поради, який їх змалку привчав до праці, братський обов’язок, адже був найстаршим, тож для двох братів був справжнім прикладом у всьому (найменша сестричка Настуся, якій ще і двох немає, лише згодом усвідомить подвиг та жертовність незнаного їй старшого брата), підтримку друзів, посмішку коханої, яку знайшов на Хмельниччині і вже подумував при наступній ротації узаконити стосунки, повагу бойових побратимів та міцність солдатської дружби, усвідомлення сповна обов’язку захищати рідну Україну….

 Володимир Ьратців народився і виріс у Новому Роздолі, навчався у Новороздільській гімназії (НВК ім. В.Труша), згодом – у Новороздільському професійному ліцеї,  здобувши професію “слюсар з ремонту автомобілів, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, водій автотранспортних засобів категорії “С».  Одразу влаштувався на роботу  на «ОДВ-Електрик», звідки  і був призваний на строкову службу,  7 жовтня 2019-го.

«Бути десантником було давньою мрією Володі, – продовжує оповідати тато. – Він сам просився у десантні війська, і коли воєнкомат проводив набір в десантники, Володя поїхав сам до воєнкомату взяти повістку. Йому ще тоді сказали,  оскільки хлопцю на той час не було ще 20-ти років, якщо родичі підпишуть дозвіл, то його призвуть в десантні війська. Ми дали такий дозвіл, ми поважали вибір сина і вірили в нього».

З батьками на військовій присязі у Житомирі. 16.11.2019 р.

 Уже 8 жовтня Володимир був на призивному пункті у Львові, звідти і потрапив в м. Житомир, 95-ту десантно-штурмову бригаду, де проходив перші 45 днів навчання. Там же прийняв присягу і був направлений у 80-ту Десантно-штурмову бригаду в м. Чернівці, де згодом підписав контракт на 3 роки.

Далі – проходив учбові заняття, тренування на полігонах, стрибки із літака та гелікоптера  (близько 20  стрибків). Підготовка була сувора.

Володимир Братців був дислокований на Луганщину, де ніс службу у Станиці Луганській 9 місяців, отримав звання старший солдат, та був на посаді старший стрілець. Відповідального і кмітливого юнака не раз відзначало командування: грамота Станично-Луганської районної державної адміністрації та районної ради Володимиру Братціву «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку» (2020 р.), грамота Чернівецького міського голови старшому стрільцю 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини  N  «за сумлінне виконання службових обов’язків, високий патріотизм, відданість військові присязі, мужність, героїзм, самовіддачу, зразкову військову дисципліну (2021 р.), грамоти голови Чернівецької обласної ради. Юнак подавав великі надії у військовій службі.

Остання відпустка вдома влітку 2021-го, коли і загорівся мрією  видресирувати собаку, яку би взяв з собою на службу.  До речі, на численних фото Володя – з собаками, щенятами, дуже вже любив цих відданих створінь.

З коханою дівчиною
З братом Костею
З маленькою сестричкою. Єдине спільне фото….

Після відпустки прибув у частину в місто Чернівці, де продовжували тренування на полігонах. Останні навчання – на полігоні в Яворові.  А вже з початком гарячої фази війни дислокували в Миколаїв, де брав участь у боях на Воловодському напрямку.

Телефонував додому, завжди підбадьорливо заспокоюючи: «все, мовляв, буде добре, ми виб’ємо ворога з  української землі».  Турбувався за рідних: чого лишень вартує фото, де патронами виклав синівсько-дбайливе – «мам, все добре» і усміхнений смайлик. Або численні фото з бойовими побратимами, і переважно – усміхнені, веселі, сильні молоді хлопці, впевнені та мотивовані, або за … ліпленням вареників (ще на службі на Луганщині)…

Загинув 3 березня 2022-го, на 8-мий день російсько-української війни. Як розповідав командир  роти батькам, загинув у нерівному бою, знищивши півтора десятка окупантів…

Свій військовий і громадянський обов’язок виконав сповна.

Спи спокійно, наш хлопчику!

Герої не вмирають!

Українці досягнуть нашої спільної мрії – Перемоги і Миру!

Героям слава!

Галина Мирославівна Верес, класний керівник Новороздільського НВК ім. В. Труша: «Володя Братців. Яким він запам’ятався?  Добра, хороша людина. Дуже людяний хлопчик і дружелюбний. До навчання ставився як більшість хлопчаків, але учителька математики Надія Михайлівна Федів завжди хвалила його за гарне неординарне мислення. І сім’я хороша, батьків любив та поважав. Пригадували якраз, як одна із старших учителів розповідала: коли зустрілася з Володею уже після закінчення школи, він підійшов до неї і дав шоколадку, усміхнений, щасливо-гордий: «Візьміть, я хочу Вас пригостити, я сам заробив, це з моїх перших зароблених  грошей». Розчулив до сліз. Повторюся, дуже людяною був людиною, був би прекрасним сім’янином, та не судилося… Нехай спочиває з Богом! І вічна подяка за його пожертву».

Ольга Михайлівна Буцяк, класний керівник групи слюсарів з ремонту автомобілей:

«Володя запам’ятався – спокійний хлопчина, ввічливий, як дуже хороша людина, який з повагою ставився до старших. А ще дуже дружелюбний, бо мав завжди багато друзів».

Олександра Богданівна Козодой, класний керівник групи слюсарів з ремонту автомобілей: “Володя запамятався юнаком світлим, життєствердним (оце слово дуже яскраво характеризує його), і з твердою життєвою позицією. Так, дуже добрий, ввічливий, вихований, але разом з тим відчувалася у ньому чоловіча міць. Був відповідальним, розумів, що він старший син у сімї, опора батьків, приклад для молодших братиків, допомагав їм у всьому. Герої не вмирають!”.

Володимир Діденко, колега, голова профспілки «ОДВ-Електрик»: «Володимир влаштувався до нас на роботу навесні 2018 року. Ми з ним працювали в одній зміні, тож добре зналися. У свої на той час 18 років показав себе з хорошої сторони: прагнув розвиватися і навчатися новому, був самокритичним до себе і справедливий по відношенню до інших. Робочі обов’язки виконував з високою відповідальністю. Проявляв особисту ініціативу по відношенню трудової дисципліни. Пропрацював він з нами не мало  й не багато, більше року. Особисто я з ним здружився ближче. Неодноразово по-дружньому спілкуючись, він ділився думками, що відчуває себе не на своєму місці, що хотів би щось поміняти в житті. У 2019-му його призвали на службу в ЗСУ. Після пів року служби  йому надали відпустку, звісно, ми зустрічалися – і саме тоді я почув від нього, що військова справа йому до душі. Хоча ніхто не очікував, що він підпише контракт зі ЗСУ. Але, напевно, це був дійсно його поклик душі. Усім друзям і колегам дуже боляче було почути таку сумну звістку… Але водночас всі розуміють:  він загинув як Герой України, який до останнього подиху захищав наш дім, наш спокій. Такі як він надихають нас боротися до кінця. Ми  завжди пам’ятатимемо друга Володимира».

Пам’яті Володі Братціва

Послухай, як небо сьогодні світає

Поглянь но, як пісня од краю летить

Як любисток зорі, в травневую ніч зустрічає

І не спиться, шумить і болить.

Мигдалево розтеклось сонця зарево

По чернечих слідах так вільготно

За тобою в невідомість кануло

І весь світ замовк так охотно.

Стихли схили, і ранки і роси

Серця об гніт черкали лампадки

Життя твоє мов попелисте просо

І останні слова: “все в порядку”.

І востаннє ціловані руки

Не змолима слізьми німота

Сиві скроні, дерева розпуки

Лети птахо, лети не спіша

Рятуй душу, ні в чім не повинну

За тобою завше відкрите вікно

І востаннє сину за Вкраїну

Я тебе ніжно цілую у чоло…

@Roman Strilets

Схожі повідомлення

Графік вимкнення електропостачання у м. Новий Розділ на 26 листопада 2022 року

admin3

Микола ФОК: післяслово… «Дякую, друже Фокс…»

admin2

У смт. Розділ горіла дровітня

admin2

Документальний фільм про Новий Розділ – у ТОП-5 проєктів Програми молодіжних ініціатив

admin2

ТОВ “Нафтогаз-Тепло” звітує: ТЕЦ до опалювального сезону готова

admin2

З Днем Гідності та Свободи! – вітання міського голови Ярини Яценко

admin2

Залишити коментар