14 березня Україна вшановуватиме Добровольців. Такий день в календарі. Та цього дня мої думки не про вшанування. Це зрозуміло. Подвиг не потребує доказів або спростувань. Він просто є. Слава за це Україні, і її Героям Слава! В такий день мої думки про речі важливіші, ніж просто вшанування, визнання, що такі люди є.
Без них немає України! Ось в чому суть. Тож розпочну.
* * *
Спокійний, академічний виважений діалог, якщо йдеться про добровольця, свідомо. Без примусу, без розрахунків, твердо прийняте рішення присвятити себе захисту Держави, такий діалог неможливий, якщо в цій Державі точиться війна. З 24 лютого всі відтінки зникли. Світ став чорно-білим і це спрощує мені завдання.
Я розпочну з людини, котру навіть і не знав.
А тепер і не знатиму.
На півтора десятка літ молодшого від мене – Андрія ГЕРГЕРТА, командира 8-го Окремого батальйону УДА «Аратта». Тепер уже його імені.

Звертатись назагал, як на мене, це марно здригати повітря. Тож ці рядки, перш за все, для тих, хто знав його – йшов поряд життєвим шляхом, вслухався в мову, бачив вираз очей, аналізував вчинки.
Моя думка про героя України та Добровольця з великої літери цілком співголосна моєму баченню війни як такої, та тій ролі, яку відіграє людина на полі бою.
Особисто для мене Андрій – це постать, яка випромінювала «токсичний» позитивізм.
Дещо далі про нього скажуть побратими, що і є належним та справедливо, я дозволю собі в його пам’ять тільки декілька рядків Стуса: «Вознось мене, мій Боже, чи карай – та тільки знай, що син твій добрий».
А тепер слово його побратимам.
«Офіцер»: «У Андрія була золота мрія – посидіти на червоній площі з українським прапором, заспівати козацькі пісні. Він вірив у перемогу».
Про цю його мрію я дізнався два роки тому. Пригадую, подумалось: «Невже можливо воювати з ядерною державою на її території?»
Тепер, коли по моїй Державі ворог гатить вже більш ніж 650-а ракетами, коли бачу палаючий Харків, розбомблений Маріуполь – починаю розуміти мрію Андрія. Її логіку. Чітку і зрозумілу. Це як Альфа і Омега. Як «Ангел і Янгол» – початок та закінчення Української абетки.
Його мрія не мрія, а аксіома. Ворога потрібно знищувати на його території!! Андрій був правий. Він уже не за горами, новий Нюрнберзький трибунал!
Володимир КУКУРУЗА