16.5 C
Lviv
15.07.2024
Новороздільська ОТГ

Золота мрія Андрія Гергерта – відтепер мрія кожного українця

14 березня Україна вшановуватиме Добровольців. Такий день в календарі. Та цього дня мої думки не про вшанування. Це зрозуміло. Подвиг не потребує доказів або спростувань. Він просто є. Слава за це Україні, і її Героям Слава! В такий день мої думки про речі важливіші, ніж просто вшанування, визнання, що такі люди є.

Без них немає України! Ось в чому суть. Тож розпочну.

* * *

                Спокійний, академічний виважений діалог, якщо йдеться про добровольця, свідомо. Без примусу, без розрахунків, твердо прийняте рішення присвятити себе захисту Держави, такий діалог неможливий, якщо в цій Державі точиться війна. З 24 лютого всі відтінки зникли. Світ став чорно-білим і це спрощує мені завдання.

                Я розпочну з людини, котру навіть і не знав.

                А тепер і не знатиму.

                На півтора десятка літ молодшого від мене – Андрія ГЕРГЕРТА, командира 8-го Окремого батальйону УДА «Аратта». Тепер уже його імені.

                Звертатись назагал, як на мене, це марно здригати повітря. Тож ці рядки, перш за все, для тих, хто знав його – йшов поряд життєвим шляхом, вслухався в мову, бачив вираз очей, аналізував вчинки.

                Моя думка про героя України та Добровольця з великої літери цілком співголосна моєму баченню війни як такої, та тій ролі, яку відіграє людина на полі бою.

                Особисто для мене  Андрій – це постать, яка випромінювала «токсичний» позитивізм.

                Дещо далі  про нього скажуть побратими, що і є належним та справедливо, я дозволю собі в його пам’ять тільки декілька рядків Стуса: «Вознось мене, мій Боже, чи карай – та тільки знай, що син твій добрий».

А тепер слово його побратимам.

«Офіцер»: «У Андрія була золота мрія – посидіти на червоній площі з українським прапором, заспівати козацькі пісні. Він вірив у перемогу».

Про цю його мрію я дізнався два роки тому. Пригадую, подумалось: «Невже можливо воювати з ядерною державою на її території?»

Тепер, коли по моїй Державі ворог гатить вже більш ніж 650-а ракетами, коли бачу палаючий Харків, розбомблений Маріуполь – починаю розуміти мрію Андрія. Її логіку. Чітку і зрозумілу. Це як Альфа і Омега. Як «Ангел і Янгол» – початок та закінчення Української абетки.

Його мрія не мрія, а аксіома. Ворога потрібно знищувати на його території!! Андрій був правий. Він уже не за горами, новий Нюрнберзький трибунал!

Володимир КУКУРУЗА

Схожі повідомлення

“Грація” – феєрія перемог на Всеукраїнському конкурсі

admin2

Про Чин похорону Петра ЩЕРБАТОГО (додатково до попереднього повідомлення)

admin3

Усі школи України – “заміновано”

admin2

У полі за с. Тужанівці діти виявили людські останки. Попередня версія слідства – труп місцевої мешканки, котра зникла наприкінці вересня 2020 року

admin3

Гранки-Кути: новий підступ у ніби притихлій і невирішеній справі

admin2

Життя і смерть завжди поруч. Інколи розділене фіранкою…

admin3

Залишити коментар