НМТ – перше випробування поза межами школи, де кожен учень стає на сходинку драбини абітурієнта, приміряє на себе майбутні результати та занурюється в океани нових роздумів про вибір професії. Для декого перше позашкільне незалежне оцінювання знань так і залишається найскладнішим випробуванням на все подальше життя.
Тож як не вигоріти й зберігати сили? Як перезавантажувати власний мозок, бути справжнім капітаном у власному човнику підготовки до тестування НМТ і пам’ятати про чудовий статус учня 11 класу?
Редакція газети «Вісник Розділля» дізнавалася про це в Анастасії Кіщак – випускниці Новороздільського ЗЗСО №3 ім. Андрія Гергерта. Дівчина продемонструвала приголомшливий результат — вона склала математику і англійську мову на максимальні 200 балів! Цей успіх для Анастасії не випадковий, адже ще минулого року вона здобула ІІІ місце у фіналі ХХХVІ Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури. А вже цьогоріч, за свої високі 400 балів з двох предметів на НМТ, дівчина отримала заслужену грошову премію у розмірі 10 000 гривень на загальноміському випускному.
Про секрети підготовки, перші емоції від результату і про те, як олімпіадний досвід допоміг не розгубитись під час тестування — читайте в нашому інтерв’ю.
— Анастасіє, перш ніж перейдемо до запитань про НМТ, розкажіть, будь ласка, трішки про себе: чим ви цікавитеся, чим живете поза навчанням?
— Мене звати Настя. Я закінчила 11-й клас Новороздільського ЗСО №3 імені Андрія Гергерта. У вільний час зазвичай гуляю з друзями, дуже люблю читати, а також пишу власну поезію.
— Враховуючи ваші успіхи і в мовах, і в математиці, якщо це не таємниця, яку спеціальність ви обрали для вступу у ВНЗ?
— Я не надто люблю розкривати плани, але загалом бачу майбутню професію у сфері публічного управління, також розглядаю варіант здобути фах журналіста.
— Торік ви посіли III місце в Україні на олімпіаді з української мови, а цього року отримали по 200 балів з математики та англійської. Як у вас поєднуються точні й гуманітарні науки? Що з цього далося важче?
— Чесно кажучи, для мене це теж було дивно, адже українську мову я знала добре ще з початкової школи. У мене були чудові вчителі, я любила цей предмет і вивчала його поглиблено, оскільки готувалася до олімпіади. Що ж до результатів НМТ, то я міркувала так: якщо в мене й буде 200 балів, то або з української мови, або з історії України, до якої також наполегливо готувалась. Але на іспиті щось пішло не за планом. Не скажу, що сильно хвилювалася — можливо, просто в певні моменти забракло уважності. Однак я сприйняла це абсолютно спокійно, адже бали з української мови все одно отримала досить високі.
— З яким предметом було найскладніше впоратися з-поміж усіх чотирьох?
— Напевно, з історією України. Попри те, що я її дуже люблю і знаю досить непогано, під час підготовки до НМТ доводилося опрацьовувати величезний обсяг інформації. Та й історія — це предмет, де завжди можна дізнатися щось нове.
— Чи допомогла вам участь в олімпіадах бути більш стресостійкою під час НМТ?
— Я впевнена, що так. Олімпіади тривають довго, і завдання потрібно виконувати в очному форматі протягом кількох годин. Тому до 4-годинного марафону НМТ я була цілком готова. Під час фінального етапу олімпіади з української мови та літератури минулого року я працювала у схожих умовах: першого дня учасники мали 4 години на українську мову, а наступного — стільки ж на літературу. Я розуміла, що мій організм здатний ефективно витримувати такі навантаження, тому йшла на НМТ без особливих хвилювань і фізично почувалася дуже добре.
— Згадайте хвилину, коли ви вперше відкрили результати НМТ і побачили максимальні бали. Що ви відчули в ту секунду і кому першому захотілося зателефонувати чи написати, щоб поділитися радістю?
— Відчуття були дуже змішані. Я неймовірно здивувалася результату з математики. Коли на перерві ми з іншими учнями почали обговорювати відповіді першого блоку, я чітко зрозуміла, що декілька завдань таки виконала неправильно. Тож побачити максимальний бал з математики було справжньою несподіванкою. Водночас мене здивували бали з історії України, оскільки на пробних тестуваннях мої результати були трохи вищими. До того ж я не знала, як саме ці тестові бали переводяться у 200-бальну шкалу. Телефон під час іспиту, звісно, був вимкнений. Як тільки я вибігла на подвір’я (а складала тест у Новороздільському ліцеї імені Володимира Труша), мене зустріли мама й однокласники. Усі почали вітати, після чого я зателефонувала своїм репетиторам, щоб поділитися результатами.
— Усіх завжди цікавить практична сторона: як ви готувалися до НМТ? Які базові лайфхаки ви могли б дати майбутнім випускникам?
— З української мови і історії України я готувалася з вчителями, з якими працювати мені було дуже комфортно. Ми займались буквально раз на тиждень, тому це не займало надто багато часу. З англійської мови пройшла курс, який тривав усього три місяці, — мені цього виявилося достатньо. А математику я вирішила вчити самостійно, хоча ніколи її не любила й вважала, що знаю погано. Математика дійсно вирізняється з-поміж інших предметів: на мою думку, варто лише зрозуміти схему розв’язання завдань і просто «набити руку».
— Чи є у вас особливі ритуали або речі, які вас мотивують та надихають під час навчання?
— У мене є щасливий браслет, без якого я не ходжу на жодну важливу подію тому, що вірю – він приносить удачу. Історія появи цього браслета дуже цікава: ми поїхали з сім’єю відпочивати на Синевир, піднялися нагору, а там стояли ятки з сувенірами. Браслет мені просто сподобався візуально, і я подумала: «Куплю, а раптом дійсно принесе користь». І саме в той день ми зустріли кількох відомих українських акторів! Тоді я й повірила у його магію. А ще десь прочитала, що зелений — це колір успіху. Тому на НМТ пішла у зеленому піджаку. Вірила, що це допоможе, і це справді позитивно вплинуло на настрій. А традиційних забобонів — на кшталт спати на книжках, чи класти лавровий листок під подушку — у мене немає.
— Коли обсяг інформації ставав завеликим, як ви відновлювали сили? Що допомагало перезавантажити організм і зняти стрес?
— Як я вже казала, дуже люблю читати, особливо поезію. З неї я черпала натхнення і писала власні вірші. Мені це допомагало навіть краще, ніж прогулянки чи спілкування. Я надихаюсь і захоплююсь Миколою Вінграновським: подобається його стиль, римування, тож схожі риси інколи проглядаються і в моїх рядках. Загалом протягом року я не зациклювалась на навчанні — могла приділити предмету буквально годину на день, а далі забувала про це і займалася своїми справами. А за день до НМТ я нічого не вчила — влаштувала собі день відпочинку і повного релаксу.
— Чи брали ви участь у літературних конкурсах, чи пробували десь публікувати свої вірші?
— Поки що ні. Вірші – це щось дуже моє, особисте, і я ще не готова ділитись з іншими своєю поезією. Однак в майбутньому, дуже хотіла би впорядкувати їх і видати хоча б одну поетичну збірку.
— На загальноміському випускному ви отримали премію 10 тисяч гривень. Наскільки для вас була важливою ця відзнака і чи маєте ідеї, як нею скористатися?
— Я насправді дуже рада, що наша громада відзначає випускників. Інші учні бачать це і розуміють, що їхні зусилля будуть належно оцінені та винагороджені. Конкретних планів на ці кошти я поки не маю, але попереду вступ у ВНЗ, багато фінансових витрат, тож для мене це дуже приємний і надзвичайно корисний бонус.
— Кому з учителів вашої школи чи з рідних людей вам найбільше хочеться подякувати за підтримку на цьому шляху?
— Важко виділити когось одного, але насамперед хочу сказати величезне «дякую» моїй мамі та бабусі. Вони вірили в мене, напевно, навіть більше, ніж я. Добре пам’ятаю, як їздила на олімпіади: сильно невпевнена в собі, думала, що нічого не вийде, але вони завжди повторювали: «Ти зможеш, ти все знаєш, ти посядеш найвище місце». Щодо вчителів, то в моїй школі вони завжди ставились до всього лояльно. Розуміли, що одинадцятикласники готуються до вступу, підтримували, багато хто був готовий поза уроками додатково пояснити тему чи перевірити завдання. До речі, до тестування з української мови мене готувала вчителька з моєї школи.
— Чи хотіли б ви надалі працювати тут та розвивати потенціал Новороздільської громади, чи все ж мрієте про життя у більшому місті?
— Загалом я завжди мріяла про Київ — про навчання, роботу й життя там. Але зважаючи на теперішню ситуацію в країні, наразі обираю Львів.
— Що б ви порадили майбутнім випускникам Новороздільської громади? Як пройти шлях підготовки до НМТ й зберегти сили?
— Я б порадила надмірно не зациклюватись на балах чи високих результатах, адже надвисокі оцінки потрібні далеко не всім. Скажу з спостережень за своїми знайомими: учні готуються по два роки, ходять по кілька разів на тиждень до репетиторів з усіх чотирьох предметів. Це забирає колосальну кількість часу, і зрештою, хоч вони й задоволені високими результатами, але усвідомлюють, що пропустили багато яскравих моментів з свого шкільного життя. 11-й клас сповнений неймовірних емоцій і справді особливих подій: підготовка до випускного вечора, яка теж потребує часу. І це, зрештою, остання можливість побути разом зі своїми шкільними друзями. Тому варто пам’ятати, що після НМТ життя продовжується, і цей іспит — точно не фінальна крапка.
Розмову вела Таміла КОВАЛЬ, студентка факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка
Світлини Анастасії Кіщак
