Володимир Грохола мужньо виконував військовий обов’язок у лавах Національної гвардії України. Тривалий час він вважався зниклим безвісти, однак після проведення експертиз було підтверджено його загибель під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Новороздільська громада щиро співчуває родині полеглого Захисника. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови у скорботі.
Володимир народився 17 березня 1981 року у с. Гранки-Кути, де закінчив школу. Потім отримав фах маляра-штукатура у профтехучилищі №6.
«Страшна звістка для громади, для села, для Гранки-Кутівської школи і особисто для мене, бо була керівником класу, у якому навчався Грохола Володя, наш Захисник, наш Герой. Вихований, спокійний, щирий, добрий, товариський, привітний і завжди усміхнений. Саме таким буду пам’ятати тебе, Володю. Низький уклін і щира вдячність за захист, за можливість жити, працювати, вчити. Щиро співчуваю рідним і близьким», – розповідає нині директор Гранки-Кутівської школи Галина Романів.
Володимир працював у будівельних організаціях, зводили будинки, ремонтні роботи проводили і у помешканнях, і у церквах. Так на одному робочому місці, в Одесі, і познайомився з майбутньою дружиною, Наталією, родом з Миколаївської області, яка також в Одесі навчалася і працювала. У 2003 році одружилися. Замешкали у Новому Роздолі, виховали двох дітей.
У перші дні березня того страшного 2022-го пішов зареєструватися. В армії не служив, бо був комісований за станом здоров’я. Одразу дали повістку – 9 березня пішов служити у лавах Національної гвардії України, на охороні стратегічних об’єктів. Наприкінці січня 2024-го їх частина відбула у Слов’янськ.
Нічого рідним не розповідав, не хотів, щоб хвилювалися зайве рідні. Потішив, що пообіцяли відпустку, бо дуже хотів побачитися з донечкою, яка навчалася у Польщі і їх приїзди додому ніяк не співпадали. Але ще один вихід…
Донечці 6 серпня якраз виповнилося 18 років, Володимир (позивний «Гром») зранку зателефонував, привітав, казав, недовго говоритиму, бо маю йти на завдання. 7 серпня пішов, на виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Віролюбівка Краматорського району Донецької області, а вже 9 серпня 2025-го оголосили безвісти зниклим. Усі шестеро на позиції вважалися безвісти зниклими…
Проте рідні постійно сподівалися, що Володимир в полоні, що побачаться. Їздили на всі акції, спілкувалися у групах.
«Це настільки важко – жити у невідомості. Син Володі, чекаючи на обмін полоненими, говорив – «тато приїде голодний, їсти хотітиме, треба багато наготувати». До кінця вірив хлопчина, що в списках звільнених з полону знайде і тата.Це був найкращий вуйко, усе чекала, коли прийде з роботи, бо знала: щось принесе… За будь-чим могла звертатися, усім міг допомогти, дуже добрий, дуже хороша людина», – з гіркотою у голосі розповідала племінниця Оксана.
Лише у травні 2026-го, після проведення необхідних експертиз, після 9 місяців болісного очікування і марних сподівань, офіційно підтверджено, що Володимир Грохола загинув, боронячи Україну.
8 травня відбувся чин похорону в церкві Воздвиження Животворящого Чесного Хреста у Берездівцях. Похований Герой на Берездівецькому кладовищі.
У Володимира залишилися мама Марія, дружина Наталія, дочка Юлія, син Владислав, сестра Леся, брат Іван.
Вічна і світла пам’ять Герою!
Віра ВЛАСЮК
