Новороздільська громада у понеділок, 11 серпня, зустріла кортеж з тілом вбитого воїна Володимира Гащина.
Загинув воїн, командир бойової машини ще 26 березня 2022 року, під час запеклого бою та обстрілу з артилерійських снарядів, реактивної системи залпового вогню «ГРАД» та снайперського вогню по позиціях у районі населеного пункту Попасна Луганської області. Протягом довгих років вважався зниклим безвісти.
Шлях «на щиті» додому був довгим, дуже навіть довгим. Краялося серце мами, дружини, синочків, металося поміж розпачем і примарною надією, то оживало у сподіванні, можливо, ранений, або в полоні, але живий, то скочувалося у чорну безодню болю і втрати. Тричі хоронити сина – що може бути гіршим після страшної звітски про загибель сина Воїна?
Вперше звістка про загибель Володимира Гащина надійшла до його мами у квітні-травні 2022-го. Пригадую, коли прийшли до Ганни Миколаївни, яка роки продає пресу на старому ринку, в тому числі і місцевий часопис «Вісник Розділля», будучи своєрідним зв’язком між газетою і читачами, то вона, ще не оговтавшись від чорної звістки, тремтячими руками виймала фотографії сина – маленького, школяра, уже зі своїми дітьми – і розповідала, розповідала, розповідала….
Згодом «похоронка» повідомила – вважається зниклим безвісти. Телефонувала дружина Володимира, просила «зняти» уже надрукований в газеті матеріал про полеглого Героя, бо ж є надія – живий…
Та не справдилося…
У 2024 році рішенням суду Володимира Гащина визнали полеглим. І на День захисників і захисниць України на Алеї Героїв у Новому Роздолі появився портрет новороздільчанина Володимира Гащина.
Та знову чергове випробування чекало родину.
Днями повідомили – знайдено і ідентифіковано останки Воїна. Лише тепер його загибель офіційно підтвердили. Володимир Гащин через три з половиною роки повертається додому «на щиті».
Квилила над труною згорьована мама, змарніла дружина, заледве трималися сини, тамуючи глибокий біль, ридала родина, схиляли голови земляки… Володимир Гащин знайшов вічний спочинок на рідній землі…
Після молитви на Алеї Героїв в Новому Роздолі кортеж попрямував до домівки загиблого у с. Верин, де відбувся парастас і похорон у церкві Архистратига Михаїла у Верині.
Вічна памʼять і слава воїну Володимиру!
Герої не вмирають – вони живуть у серцях тих, кого захищали.
* * *
Володимир Гащин народився 15 березня 1976 року. Навчався у Новороздільській школі №1, згодом – у Новороздільському училищі №5 на кухаря, потім в армії – на Одещині в м. Ізмаїл служив у десантних військах.
Володимир Гащин народився в місті Новий Розділ, після одруження проживав в селі Верин.
Володимир вперше пішов на війну у 2014 році, вдруге – підписав контракт із ЗСУ у 2020.
«Він був моєю єдиною надією, – слізно розповідає мама, Ганна Бондаренко, яка похоронила уже і чоловіка, і доньку. – Тільки на сина і сподівалася». Онук Г. Бондаренко (син дочки), до речі, чудом вирвався з окупованого Херсона з вагітною дружиною, і якраз приїхав на заплановану зустріч полеглого у війні дядька, яка у 2022-му так і не відбулася. Сьогодні він також служить в ЗСУ.
Працював, одружився з дівчиною з Верина. Двоє синів – нині уже 18-річний Сергій та 14-річний Назар. Сини дуже важко переживають втрату, дуже любили тата, поважали, гордилися – і його подвиг Героя пронесуть через покоління.
Наталя Йосипівна Коник, одногрупниця: «Ми з Володею разом навчалися на кухарів у Новороздільському тоді ще училищі №5. На той час юнаків не надто багато обирало цю професію, тому наші хлопці були найкращі! Володимир відзначався товариським характером. Веселий був, і красивий, спортивної статури, оскільки займався спортом, словом, привертав увагу дівчат. Дивно, як доля складається – практично одночасно дізналася про загибель двох Героїв. Свого одногрупника Володі Гащина, і свого учня, який теж навчався на кухаря, Олега Борисовського (у 2022-му – авт.). І, відзначу, обоє надзвичайно позитивні та цілеспрямовані чоловіки, хоч і з різницею у 21 рік. Сумно. Герої не вмирають!».
Мама тремтячими руками виймає фото синочка: оце з дитячого садочка, оце – диплом в ліцеї вручають, а це – з онуком на руках, а ця, мужній воїн у повному екіпіруванні, – в останній відпустці (у грудні 2021 року Володимир Гащин вдома побував востаннє. Двотижневу відпустку не добув – їх усіх терміново викликали, як ми тепер розуміємо, до війни з рашистами готувалися заздалегідь). І знову заливається слізьми – ох, єдина моя надія!
Читаємо «похоронку», у якій – бойовий подвиг Воїна, захисника, Героя: «Командир бойової машини – командир 3 механізованого відділення … механізованого батальйону військової частини … сержант Гащин Володимир Петрович від 26 березня рахується зниклим безвісти під час зустрічного бою 9 механізованої роти з противником в м. Попасна Луганської області. 7 квітня посадовими особами батальйону було встановлено, що тіло військовослужбовця знаходиться в морзі м. Бахмут (ймовірно загинув 26 березня в боях у м. Попасна)».
7 квітня 2022-го посадовими особами батальйону було встановлено, що тіло військовослужбовця знаходиться в морзі м. Бахмут, але потім сказали – не його останки. І лише рішенням суду родина визнала Володимира Гащина загиблим Героєм.
У Володимира залишилися мама Ганна Миколаївна, дружина, сини Сергій і Назар.
Дуже довгий шлях додому. Володимира Гащина поховають у с. Верин, де поминатимуть його сини і друзі, куди завітає обмити слізьми могилку немічна мама, де віддаватимуть шану Герою односельці та побратими.
У шаленій жорстокості російсько-української війни повернутися на останнє місце спочинку до рідних країв – це останній «земний дарунок» долі, адже невідомість холодного офіційного повідомлення «рахується зниклим безвісти» терзатиме душі рідних та близьких усі дні, місяці, роки стражденного очікування.
Віра ВЛАСЮК
