Такий вже протокол: міська рада як орган Новороздільської територіальної громади про загибель та прибуття кортежу з тілом, парастас та Чин похорону Воїнів з нашої громади подає повідомлення у соцмережах згідно з усталеним лаконічним стилем. От тільки у схожі скорботні тексти вписуються нові прізвища Захисників.
І сьогодні так було. Кільканадцять хвилин тому на офіційній Facebook – сторінці Новороздільської міської ради з’явилася сумна інформація:
“Новороздільська громада провела в останню путь земляка – захисника Володимира Корпана.
Провести в останню путь Героя прийшли рідні, друзі, побратими, небайдужі жителі громади.
Щиро шануємо пам’ять нашого Героя. Безмежна вдячність за вірність Батьківщині. Щиро висловлюємо співчуття родині Захисника. Герої не вмирають… навіки залишаються в нашій пам’яті!
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ! ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ! СЛАВА УКРАЇНІ!”
І тільки світлини з таких сумних подій щоразу розбурхують емоції тих, хто переглядає соцмережі. Бо це справжнє, реальне горе рідних, близьких, друзів, побратимів полеглого воїна, неприкрашена журба громади, яка торкається людських душевних струн….
Сьогодні на зустрічі кортежу з тілом Воїна помітив чимало знайомих – і з мого покоління, і дещо молодших, які знали і батьків – світлої пам’яті Миколу і огорнуту горем пані Галину -, і Володимира, і їхні родини. Як знали навіть частинки їхнього життя, як вони, зрештою, і наші. У кожного воно складалося по – різному, але ми і досі залишилися об”єднаними невидимим вінцем пам’яті про клаптик нашої спільної біографії. Ми тепло і тихо віталися і згадували – і покійного, і наше минуле. І щиро співчували рідним з приводу непоправної втрати…
А завтра, коли о 9-й ранку звучатиме Загальнонаціональна хвилина мовчання за воїнів, які полягли в боях за Україну з російськими нелюдами – агресорами, багато з нас згадуватиме імена й тих Героїв, яких ми знали, хто був нашим родичем, близьким чи знайомим. Згадуватимемо їхні обличчя та фрагменти з їхнього земного життя, які чомусь найбільше запам’яталися…
Буде серед них і назавжди 42-річний Володимир Корпан, яким його запам’ятав особисто: своєрідним, гарячкуватим, іноді непоступливим, але готовим прийти на допомогу. Таким він був “по – життю” – як з позитивами, так і недоліками.
Але не ухилився від свого громадянського обов’язку, хоча, можливо, й міг би, зважаючи, наскільки мені відомо, на страшні поранення, які він отримав від зловмисника, захищаючи свою гідність. І свій життєвий звивистий путь Володимир завершив Героєм, віддавши життя на полі бою з рашистами за Україну, за нас…
А сьогодні ми кажемо: прощавай, воїне Володимире. Честь і Слава!
Іван БАСАРАБ
