Новороздільська громада отримала ще одну сумну звістку: на війні з російськими окупантами загинув солдат Андрій МОХ.
Боєць до цього часу вважався зниклим безвісти, однак після процедури ідентифікації було встановлено, що захисник втратив життя у районі населеного пункту Новоселівка Перша Донецької області ще 16 червня 2024 року при захисті Батьківщини, виявивши стійкість та мужність, під час виконання бойового завдання в складі підрозділу.
Розпорядженням міського голови 8-9 квітня на території Новороздільської громади оголошено Днями жалоби за загиблим Героєм.
Андрій Мох новороздільчанин з листопада 2021 року, відколи його сім’я переїхала до нашого міста, яке втім встиг полюбити за тих неповних три роки які мешкав тут. Але він назавжди залишився львів’янином. Втім, всі вони – полеглі Герої – наші, бо ж захищають нас.
Народився Андрій 19 січня 1997 року у Львові, там навчався у школі №20, а згодом – у Львівському ліцеї залізничного транспорту. Хоча працювати залізничником так і не вдалося, бо сувора медична перевірка чітко вказала: з виявленими проблемами зі здоров’ям, зокрема, вродженою вадою серця, та іншими, неможливо садити людину за кермо поїзда.
Андрій, звісно, не байдикував, працював на складах ТОВ «Партнер Дистрибюшн» у Львові. Деякий час працював у Польщі, але повернувся у вересні 2022 р. Можливо, щоб підтримати маму і брата, адже старший брат, Михайло, колишній атошник, воював у 36-й окремій бригаді морської піхоти.
Повернувся на попередню роботу, та й взагалі, у Львові проводив більше часу, бо ж там друзі, однокласники, однокурсники. Взагалі, друзів мав багато, бо ж був дуже комунікабельний і добрий хлопчина. А ще, гірко додає згорьована мама, п. Наталія, такий по-дитячому довірливий і наївний. Звісно, для мами дитина завжди дитина, тим більше, скільки зусиль докладає мама, яка сама ставить на ноги двох синів, і говорити не слід. Та й чи багато життя побачив 27-річний юнак?
Повістку отримав і пішов у військкомат, був упевнений, що при його стані здоров’я визначать обмежено придатним і, можливо, направлять служити у тилові військові частини, чи, приміром, працювати на підприємствах оборонної промисловості. Але комісія визначила його придатним до служби. Мобілізували Андрія у травні 2023 року, служив у навчальному центрі у Рівному, хоча під час служби кілька разів лікувався у госпіталі. А потім у складі 68-ої окремої єгерської бригади відбув на Донеччину. Там під час бою і загинув: їх «трійка» вийшла на позицію, і їх одразу накрило дронами, загинули всі троє. Тіл не було можливості забрати.
18 червня 2024 р. родину повідомили, що А. Мох пропав безвісти. Де ми тільки не зверталися, розповідає мама, в усі можливі організації, у Червоний хрест. І лише у жовтні 2024-го відбувся обмін тілами – 420 останків з Донецького напрямку повернули українцям. Проте процедура впізнання по ДНК тривала у часі. Лише 10 лютого 2025-го мамі зателефонували з Кропивницького, що є збіг по ДНК, куди і поїхала із старшим сином (він також здав додатково ДНК-тест). Михайло після трьох років служби демобілізувався, адже залишився єдиною маминою опорою. Хоча дуже довго не хотів, розповідає п. Наталя, бо ж побратими – це одна сім’я, міцна і дружня, тож воїнів тягне у той колектив, бо довго ще вони «хворіють» війною.
Похоронили Героя Андрія Моха у рідному йому Львові: в середу, 9 квітня в Гарнізонному Храмі свв.апп. Петра і Павла відбулася церемонія прощання, а потім – поховання на Личаківському кладовищі, місці спочинку сотень наших Захисників.
У Андрія залишилися мама Наталія, брат Михайло, племінниці.
Світла пам’ять про молодого мужнього Воїна, який не задумуючись віддав життя, захищаючи нас, вічно житиме у наших серцях, у пам’яті його рідних, у невпинному зболеному маминому серці…
