Новороздільська громада втратила ще одного свого молодого Захисника.
19 липня 2026 року загинув старший солдат Володимир Ярославович Ошуст, старший навідник 3 самохідного артилерійського взводу 1 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А4773.
Володимир ОШУСТ народився 23 липня 1995 р. у Новому Роздолі, де і провів своє коротке життя. Навчався у Новороздільській школі №3, потім – отримував фах автослюсаря у Новороздільському профліцеї №6. Працював на будівництві і в Україні, і в Польщі, потім – на ОДВ «Електрик» та ДМЗ «Карпати».
Володя пішов добровільно служити 5 липня 2025 року. Навчання проходив у Житомирі, а військова служба закидала і на Донеччину, і на запорізький напрям. Коли б не запитали рідні, як справи, Володя відповідав завжди спокійно «Все гаразд». Не хотів хвилювати, адже дуже любив і батьків, і сестер та племінників, з якими практично разом і зростав.
Володимир віддано служив українському народові, мужньо стоячи на захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Та, напевно, невблаганна доля нашіптувала про скору біду. У вересні цього року молодий захисник планував одружуватися. І ось під час останньої розмови, згадує Вікторія, наречена з Луцька, якось сумно жартував коханий, ніби несвідомо відчував біду. У неділю на вечір уже мав виїжджати додому, запланували відпочинок в Карпатах, розмовляв з нареченою день перед тим, а в неділю зранку – жорстока смерть забрала сина, нареченого, брата…
Війна така дотична до цієї родини. З перших днів на війні чоловік молодшої дочки, лишень після поранень перевівся навчати курсантів у військовій академії у Львові, оскільки професійний військовий. На війні і чоловік старшої дочки, і молодший брат Володиної мами.. Пожертвував своїм молодим життям, своїм майбутнім Володимир…
Після короткої молитви на «Алеї Героїв» кортеж відправився в церкву Різдва Пресвятої Богородиці, де відбувся парастас, а 28 липня відбувся чин похорону.
Поховали Воїна на Берездівецькому кладовищі.
У Володимира залишилися мама Оксана і тато Ярослав, сестри Василина і Христина, племінники Соломія, Маркіян, Евеліна, Руслан, наречена Вікторія.
У храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбулася спільна молитва за упокій душі воїна, після чого рідні, близькі, побратими, представники міської влади та мешканці громади попрощалися з Героєм, віддавши йому останню шану. Кожен із присутніх схилив голову перед мужністю та жертовністю українського воїна, який віддав найдорожче — своє життя за свободу і незалежність України. Щиро співчуваємо рідним і близьким воїна Володимира. Поділяємо ваш біль і сумуємо разом із вами.
Віра ВЛАСЮК
