Трагічна звістка знову прийшла в нашу громаду – ще одне життя обірвала війна…
Наш Герой віддав життя за вільну і незалежну Україну, за наше з вами мирне небо. Усією громадою низько схиляємо голови у скорботі та глибоко розділяємо біль втрати з рідними та близькими воїна… Розпорядженням міського голови на території Новороздільської 11-12 лютого було оголошено Днями жалоби за загиблим.
Мирослав Лівий народився 2 серпня 1976 р. і виріс у с. Підгірці. Школа, училище, вивчився на електрика, працював все життя, для родини, для дітей. І дійсно, цей чоловік мав золоті руки, свідчать сусіди-односельці, як і золоте серце, бо ніколи не відмовляв у допомозі.
З дружиною Галиною виховував двох синів – Іванка та Василька, для яких був і другом, і опорою. Та й мамі чи сестрі допомагав, бо ж у селі на господарстві завжди потрібні чоловічі руки.
Мобілізували Мирослава не так давно. Навчання. У Старичі до нього часто приїжджали всією сім’єю. Ось і фото, чи думалося хіба, що востаннє разом були? Потім перевели в Житомир, звідти – у гарячі точки на Харківщині. Був навідником аеромобільного відділення військової частини.
Один з виходів «на нуль», на жаль, став останнім його геройським вчинком у недовгому житті. З 10 січня вважався безвісти зниклим, проте надія жевріла до останнього. Але Мирослав повернувся додому «на щиті» 11 лютого – загинув, мужньо виконавши свій військовий обов’язок в районі населеного пункту Вовчанськ Чугуївського району Харківської області.
У Мирослава Лівого залишилися мама Розалія, дружина Галина, сини Іван та Василь, сестра Світлана з родиною.
Поховали Героя на цвинтарі у рідному селі Підгірці.
