Українська Головна Визвольна Рада – УГВР – явище в історії національно-визвольної боротьби українського народу проти німецького та радянського окупаційних режимів в 1941-1945 роках, коли вирувала Другі світова війна. 80 років тому керівництвом Української Повстанської Армії та Проводом Організації Українських Націоналістів був створений Ініціативний комітет. Результатом його інтенсивної роботи став Перший Великий Збір Української Головної Визвольної Ради. Ця подія відбулася 11-15 липня 1944 року в Карпатах, на Самбірщині, в селі Сприня біля підніжжя гори Виділок, у покинутій хаті лісника, за участі представників всіх патріотично налаштованих верств населення України.
Головна мета – консолідація всіх суспільно-політичних складових, координація спільних дій, репрезентація українців, їх боротьби за незалежність перед світовою спільнотою. Тут, під охороною УПА, зібралося 20 провідних діячів ОУН і УПА. Сюди прибули представники з усієї України, демонструючи світові єдність та бажання будувати Суверенну Державу. Такі постаті, як Кирило Осьмак та Роман Шухевич не побоялися взяти на себе відповідальність і проголосили створення УГВР – політичного органу, якому підпорядковувались, як ОУН так і УПА. Було проголошено Універсал до українського народу та схвалено текст присяги вояка УПА.
В день 80-ти річчя УГВР відбулося святкування на місці створення Української Головної Визвольної ради, за що глибока пошана і вдячність районній владі Самбірщини. Починаючи з 1992 року тут вшановується пам’ять про УГВР, долучаються до цього дійства діти, молодь та пластуни. Це безцінно! Зараз на фронті воюють вихованці патріотичних наставників, які брали у Сприні пластунську присягу.
Виступи запрошених, покладяння квітів до пам’ятника засновникам УГВР. – все підкреслювало урочистість дійства.
Особливо вразив виступ доньки непересічної постаті борця за Суверенну Державу Кирила Осьмака пані Наталії Осьмак. Вона мовила: «Свій вибір я звіряю з долею і вчинками свого Батька, який до кінця свого життя був вірний присязі УГВР, яку виголосив вісімдесят років тому, поклавши руку на Державний Герб України: «Ми, Українська Головна Визвольна Рада, присягаємо тобі український народе. Наша мета – Українська самостійна Соборна Держава на українських етнографічних землях. Наш шлях – визвольна боротьба проти всіх найманців і гнобителів українського народу. Будемо боротися за те, щоб ти, Український Народе, був володарем на своїй землі. На вівтар цієї боротьби кладемо свою працю і своє життя.» Кирило Осьмак помер в тюремній катівні московитів 16 травня 1960 року.
Міська рада відгукнулася на бажання спілчан Новороздільського осередку політв’язнів та репресованих взяяти участь у цьому Величному Святкуванні. Координаційна рада висловлює щиру подяку міському голові нашого міста Ярині Яценко і начальнику управління культури, спорту і ГП Володимиру Засанському за чуйність, розуміння та надання транспорту для поїздки. Відвідування таких заходів для родин потерпілих від окупантів додає впевненості в перемозі над лютим ворогом.
Слава Україні! Героям Слава!
Наталія СПІВАК -за дорученням координаційної ради Новороздільського осередку Львівської спілки політв’язнів і репресованих
