Не гроза розтривожила сни
І не вітер у вікна вривався –
То москаль знов над нами знущався.
Хтось молиться, хтось – в укритті,
Десь мама дитину тулила:
– Не бійся!.. То наші борці…
ППО спрацювало вже, сину.
Страх у серці не спинить ніщо,
Хоч є віра у Небо незмінна
Та щоразу питаю: “За що
Горить нині моя Україна?..”
Душі змокріли від сліз,
Серце знову і знову ридає.
Ворог, як гадина, вліз.
Його правда столочить! Всі знають!
А ранок нас тишею зцілить
І вічним питанням: “Як ти?..”
То нічого, що ми під прицілом!
Нам грози миліші весни!
Ми вміємо чуть громовиці,
Нам Господь посилає знов міць.
Весніє земля і їй личить
Прорости цвітом миру і жить.
Галина ПРИРІЗ, 24 03. 2024
