З усіх десяти шкіл Новороздільської громади Тужанівська – наймолодша. Наймолодша не лише у Новороздільській громаді, але і в колишньому Миколаївському районі: у 1989 будували три школи – в Тужанівцях, Вербіжі та Устя. Лише 33 роки тому відкрила свої двері для школярів. І помітно. Сучасне приміщення з просторими коридорами, класами, великим спортзалом, зовсім новою актовою залою із смарт-телевізором (останнє «досягнення», яким усі дуже тішаться), великим подвір’ям. Та й укомплектування школи – найновіше: у трьох класах є мультимедійні комплекси (проєктор і ноутбук), у двох – принтери і ламінатор, 2 інтерактивні дошки, комп’ютерний клас з 12 комп’ютерами. Не кожна міська школа може похвалитися такою наповненістю сучасним обладнанням, крім того – сучасна автономна система опалення і система очистки питної води. Група «Тужанівський ЗЗСО І-ІІ ст.» у соцмережі Facebook є одна з найактивніших серед шкільних фейсбучних груп. Та найважливіше – у школі відчувається родинний затишок, добро і ласка, відчувається щасливе дитинство і щире згуртування учителів та учнів. Тут кожен живе школою.
Приміром, директор. Іванна Михайлівна Мельник. З 2000 року директор, до того – з 1998 – заступник, а прийшла до школи у 1992 вчителем біології та хімії. Зараз же, ось уже 22-й рік – і вчитель, і адміністратор,і завгосп, теплотехнік та інженер, електрик, та не нарікає, каже, це дозволяє більше знати, більше розвиватися. «Мусимо знати і вміти все». Втім, як і заступник директора – Галина Іванівна Кардаш, яка працює тут з першого дня. Її життєве кредо: «любити життя і цінувати кожну його хвилину», а педагогічне – «щоб бути чудовим педагогом, треба любити те, що викладаєш, і того, кому викладаєш». Обидва зреалізувала тут, в рідній школі. Тендітні жінки. З іскоркою любові до дітей в очах, діях та словах. Сильні жінки, прогресивні, активні, які живуть школою і дітьми.
Зрештою, як увесь педагогічний колектив. У школі працює 18 педагогічних працівників, із них мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» – 2 учителів, кваліфікаційну категорію «спеціаліст І категорії» – 10, кваліфікаційну категорію «спеціаліст ІІ категорії» – 5, кваліфікаційну категорію «спеціаліст» – 2, педагогічне звання «старший учитель» – 1.
Частина учителів мають власні розробки, що опубліковані на різних ресурсах: у матеріалах та виступах на конференціях (6%), на освітніх онлайн-платформах (30%), на веб-сайті закладу (29%), у блогах (6%), у професійних спільнотах соціальних мереж (18%). Стручинська Н.М., Грисюк Л.А., Мідик В.М., Мельник І.М. проводили майстер-класи. Учителі Стручинська Н.М., Горін О.В., Грисюк Л.А., Мельник І.М., Кардаш Г.І. мають авторські матеріали на платформах «Всеосвіта», «На Урок», LearningApps.
З 18 вчителів 10 – місцеві мешканці. А Оксана Пундор, Зоряна Корецька, Максим Томчук, Андріана Гупало – випускники цієї школи. Молодий колектив, наймолодший працівник – психолог – ще навчається на магістратурі. І 6 працівників обслуговуючого персоналу: «спеціалісти на всі руки, тож чимало робіт власними силами проводили», – доповнює директорка.
Сучасний підхід до навчального процесу у всьому. Припустімо, І.М. Мельник у Google-класі створила таку віртуальну учительську – «Учительська онлайн», де представлені інформаційні матеріали різної тематики, уміло погруповані. Їх можуть переглянути вчителі у вільному доступі, коли мають вільний час, прокоментувати, обміняватися думками, обговорити. Вся інформація доступна – і, як мінімум, економія паперу.
«Взагалі, коли карантинні обмеження стали серйозними викликами для наших колег, коли вони лишень почали освоювати інноваційні можливості інтернету, то ми уже були готові до онлайн навчання, адже ще у 2019 р. на проведеному у нас семінарі директорів тоді ще всього Миколаївського району наші вчителі показували новітні методи як працювали з інтерактивними дошками, як працювати онлайн, на якій освітній платформі тощо, презентували «Інновації+7 помічників управлінця», провели для колег тренінг «Інструментарій для інтерактивного наповнення уроків», – згадує Іванна Михайлівна. Вона уже двічі брала участь у освітній «Академії директорів» (навчання, яке проводить департамент освіти і науки ЛОДА), де було багато нового, пізнавального, цікавого – отримані знання, зустрічі і знайомства.
«Ми і в дітей можемо запитати. Радимося з ними, спілкуємося нарівні. Ми відкриті до учнів. Як і вони. Діти спокійно заходять поговорити. Це інше покоління дітей. Вчителям треба змінюватися, вчителям треба пристосовуватися. Вважаю, на уроці може бути робочий шум. Дитина не має боятися, не має бути загнана в рамки. Я не прихильник стандартів, я люблю новизну. – І.М. Мельник має своє бачення освітнього процесу, яким ділиться. – Я не прихильник поточних оцінок, бо ж головне – мати знання. А поточна оцінка це…. ну ж може дитина бути хвора, чи без настрою, чи не мала часу або певні обставини, через які не могла вивчити домашнє завдання. Тематична оцінка – так, контрольна чи інший зріз знань – це має бути. Системно треба підходити до навчання дітей, а не «випадкові» поточні оцінки мають впливати на річні приміром».
У Тужанівській школі … немає дзвоника. Тобто такий механічний, символічний, подарований ще отцем Василем Репіньовським, який мав тут парафію, звучить лише Першого вересня і на Останній шкільний дзвоник. Електричний ж звучить, коли «повітряна тривога». А на уроки сходяться як студенти, без дзвінка. Уже третій рік так. І це зорганізувало і учнів і вчителів.
Рівно о 9.00 по загальношкільній системі оповіщення оголосили загальноукраїнську хвилину мовчання – метроном ритмічно відстукував ритм пошани і памяті. І рівно о 9-й вимкнули електропостачання – по графіку. Класи світлі, тож не завадило. Так, за годину-другу стало прохолодно, але постійний шкільний рух не давав замерзнути. Втім, на гірші випадки у школі є необхідне обладнання, котре підтримає систему опалення – Тужанівська школа внесена до пунктів обігріву.
У школі дуже активне учнівське самоврядування. На початку навчального року обрано президента – Соломія Фурда, яка склала присягу перед учнівською радою.
Там же обрали прем’єра – учениця 9 класу Бариляк Ангеліна. Міністерство культури і дозвілля – Манишин Софія, Білоус Дарина. Міністерство інформації та преси – Роман Тетяна, Пундор Евеліна. Спорту і туризму – Хомусяк Маркіян, Петрів Максим, Стручинський Владислав. Міністерство дисципліни і порядку – Опришко Анастасія, Шалата Марія. Волонтерства і права – Дунь Ліля, Кіячик Соломія.
«Попередні наші «президенти» – Найда Аліна, Богдан Мазур, Романів Богданна – лідери, які вели за собою, активні й креативні. Цього літа, приміром, випускники – дев’ятикласники самостійно провели літній табір – і справилися на відмінно: конкурси проводили, працювали і відпочивали, понад 30 дітей (і свої, і приїжджі на літні канікули) не хотіли розходитися», – продовжує Іванна Михайлівна.
А нещодавно самі ж учні організували літературний вечір «Моє слово українською», на якому декламували вірші своїх улюблених письменників, ділилися враженнями, говорили про майбутнє, привітали переможців районного конкурсу «Дякуємо за захист» (Колібек Дарій – учень 7 класу у номінації вірш та Бариляк Ангеліна (9 клас) у номінації малюнок). Сподіваються, традиція буде мати продовження.
Волонтерство – на першому місці. Нещодавно у школі був тиждень благодійного ярмарку в підтримку ЗСУ. Проходив він гамірно, дружно, оригінально, і, на жаль, тривожно. Пережили ніч без світла – а на ранок, ніби нічого не сталося, діти продають борщ, вареники, сало. Прикрас було безліч: з бісеру, резинок, лент, власні картини навіть. У забігайлівці «Байрактар» очі «розбігалися» від самих тільки назв: «Солодощі зі смаком Перемоги», «Канапки «Бавовна» (розірве від задоволення), чебурек (замінований смачними спеціями) та шашлик з Чорнобаївки. Вторгували 16 тис грн – чимало як для такої малої школи.
На 13 тис закупили термобілизни, шкарпеток, рукавиць, солодощів, кави, сигарет – і передали 110-й окремій механізованій бригаді, де служив полеглий Герой Андрій Мельничук: його побратими приїжджали на могилу помолитися, до батьків поспілкуватися.
Загалом, наші діти найкращі, наполегливо наголошували вчителі. Свідченням цьому називали їх численні перемоги на різноманітних конкурсах. Приміром, два роки займали призові місця на Міжнародному екологічному конкурсі: Бобенко Марта (ІІ місце), Стручинський Владислав (І місце). Ось і переможці лише за минулий 2021-2022 навчальний рік: конкурси всеукраїнського етапу – Шалата Остап (учень 3 класу, ІІІ місце Всеукраїнського заочного конкурсу «Моя країна – Україна!»; Стручинський Назарій (4 клас, І місце у Всеукраїнському конкурсі «Новорічна композиція») та Маркевич Ярина (3 класу, ІІ місце цього ж конкурсу). Переможці обласного етапу Всеукраїнського заочного конкурсу «Моя країна – Україна»: І місце – Шалата Остап, ІІ місце – Магеровський Андрій (3 клас), ІІ місце – Опришко Анастасія (5 клас), ІІІ місце – Стручинський Назарій. Переможці обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Новорічна композиція»: І місце – Маркевич Ярина і Стручинський Назарій, ІІІ місце – Ратич Дарина (1 клас) і Опришко Анастасія.
Крім того, учні є переможцями Всеукраїнських інтернет олімпіад «На Урок», Всеукраїнського конкурсу «Година Землі», Всеукраїнського конкурсу «Безпечний Інтернет», Міжнародного польського-українського освітнього проєкту про Цілі сталого розвитку ООН тощо.
Залюбки діти займаються у шкільному хореографічному гуртку (учитель Іванна Трухим). А нещодавно Академія футболу «Розділля» завітала – і чимало школярів, навіть дівчат, залюбки займаються футболом (тричі на тиждень на базі школи проходять заняття).
Харчування школярів організовує підприємець Марія Сидор, а готує у шкільній їдальні Зоряна Томчук – дуже смачно. Навіть в укриття, коли довго довелося там перебувати, принесла гарячий обід. 8 школярів на пільговому харчуванні – діти з інвалідністю, з багатодітних сімей і одна, в якої тато учасник АТО.
Велике обгороджене подвір’я, з спортивним майданчиком і тренажерним.
У школі створені рекреаційні зони для відпочинку: облаштовано ігрові зони, де встановлено настільні ігри, столи з пуфами, м’які подушки-крісла для відпочинку, є розмальовки, пазли, бібліотечний куточок. На центральному вході – пост чергового і гардеробна, і прикрашена фігура Матінки Божої. На території закладу встановлено 2 камери відеоспостереження.
Все є – учителі, співпорозуміння, умови. От лише дітей би більше, – журяться вчителі. Демографічна ситуація, а ще в нинішніх умовах, в країні вкрай погана.
Втім, перевагою малої школи є те, що всі діти під наглядом.
У школі зараз навчається 58 учнів. За понад 30-річне її існування бувало і 130, і 120, і 90 школярів (проєктна потужність школи – 192 учні). Класи є всі. Найменший п’ятий клас – троє учнів, т.зв. групове навчання, зате які дружні! Три класи інклюзивні – 1, 3 і 4-й. Діти в класі допомагають один одному. Є дитина і з Нового Роздолу (все ж в класі, де 25 учнів, а де 8 – різниця є). У школі створюють ресурсну кімнату для дітей з особливими потребами, де буде і навчальна кімната для корекційно-розвиткових занять і занять з психологом, і відпочинкова зона. Є готовий проєкт для її облаштування. Наразі ж батьки самотужки оформили приміщення.
Тужанівська школа не лише нова, але й довгоочікувана, адже тут багато років не було школи.
Станківці і Тужанівці засновані у 1497 році. До нашого часу дійшов переказ про назву села Станківці: коли монголо-татарський хан вів свої орди на захід, біля річки Дністер, під горою їхня орда зупинилась на нічліг, тобто зробила стан (від чого і пішла назва Станківці).
У першій письмовій згадці від 1497-го оповідається, що представник короля Йоган Сенявський записав своїй дружині Барбарі борг в 400 гривень, на своїх маєтках, де було розташоване с. Тужанівці.
1788 року у листах наказували парохів заохочували селян до посилання дітей у школи, засновуючи їх при церквах. Вже в 1832 році в Станківцях була парафіяльна школа, до неї ходили тільки четверо дітей. У 1833 році на навчання до дяка ходили 28 учнів віком 12-16 років, серед яких було 15 дівчат. Окремого шкільного будинку не було – діти ходили до дяка додому. У 1843 році в Станківцях-Тужанівцях (разом з Підгірцями) було 679 греко-католиків, а в школі 187 учнів. Важко уявити, як ті учні поміщалися у крихітній школі. Впорядкована тривіальна школа в Станківцях була заснована 20 грудня 1861 року. 1864 року Іван Струк, який мав тільки рік стажу, навчав тут 18 учнів. Жилося вчителю важко і це доказує його лист до декана о. М. Коцовського в Отиневичах. Ось лист мовою оригіналу з деяким осучасненням: «Станківці. 11.2.1864. Од заведенія училища й до нині духовник ані війт не відвідають училища як ся воно має, ні ревізії в книжках шкільних, на які громада вже два роки як склала 56 кр сріблом на школу і на букварі по 20 кр, а діти й до нині не мають на чому вчитися». У 1876 році в селі вчителював Ієронім Гологірський. Весною 1877 р. тут вчителював Іван Козловський. У 1879 р. тут вчителював Кирило Косярський. У 1880 році знову був оголошений конкурс на посаду вчителя в селі. У 1881-84 рр. вчителював Данило Соя. У 1881 році була порушена справа перетворення школи в етатову, бо при тому платня вчителя зростала з 250 до 300 кр. Але оскільки пан О. Язвінський такої думки не підтримав і нічого додати до платні не пообіцяв, львівські чиновники справі ходу не дали. У 1884 р. тут був тимчасовий вчитель Микола Юрась. Він був і наступного року. Влітку 1882 року школа стала етатовою згідно рішення крайової шкільної ради. Вона мусила це зробити, бо в краю настала гостра потреба вчителів. Ніхто не хотів працювати за 250 кр.
У 1893 р. громада отримала 600 кр. безвідсоткової позики для будівництва нової школи. У 1894 р. держава зробила ще одну реформу школи. Було зменшено тягар її утримування для громад і збільшено для дворів (громада Станківці 45,13 %, громада Тужанівців 35,75 %). 1895 р. вчителем був Іполит Бельовські. З 1898 р. при школі працював паралельний клас, для якого орендували інше приміщення. З того часу стали працювати двоє вчителів: сталий і тимчасовий. У 1901 році тут вчителювали Михайло Чернявський та Ольга Бойльвіц. До школи ходили 125 українських дітей. Парох мав у школі 2 години в тиждень катехизму. Школа була за 200 кроків від церкви. 1902 року тут працював Ян Захарясевич. У 1905 році в однокласній школі вчителювали Юліан і Казимира Лежогубські. Весною 1905 року другий паралельний клас містився у найнятому будинку, що знаходився за 35 кроків від громадської канцелярії. У 1907 році тут вчителювали Юліан і Кароліна Шосткевичі.
З 1.9.1908 року школа нарешті отримала статус 2-класної. 1.4.1910 р. бібрецький староста просив крайову шкільну раду, щоб у бюджет станківської школи було включено 120 кр на оплату доїзду ксьондза з Берездівців. Так польська адміністрація дбала, щоб кілька польських дітей не зукраїнізувалися в україномовній школі.
У 1913 році в селі вчителювали Юліан та Кароліна Шейковські. 28.3.1925 р. шкільний інспектор Кошель з Бібки повідомив шкільну кураторію у Львові, що має 45 батьківських декларацій для 50 учнів з вимогою української мови навчання у Станківцях, але вони безпідставні, бо там є ця мова. Та вже 15.5.1925 р. він повідомив, що має ще 16 декларацій для 33 учнів за державну польську мову і просив з 7.1.1926 року ввести у школі 2-мовний режим. Кураторія в жовтні 1925 р. видала розпорядження про 2-мовний режим. Українці мусили змиритися. У 1926 році тут працював Вінцент Шах.
Школа у Станківцях була стара, одноповерхова, потім там відкрили дитячий садочок, а школярі переважно ходили навчатися до Піддністрян. З 1981 по 1989 роки працювала Станківецька початкова школа (завідувач Пундор Ольга Іванівна). З відкриттям нової школи перйшли працювати вчителі О. І. Пундор, Н. П. Щепна, З. С. Білоус і Г. Заборська.
Нову школу будував колгосп. А відкривав її у вересні 1989-го директор Й. Р. Головчак, потім директував Є. Б. Гудима, Я. В. Зінченко, і з 2000 року – І. М. Мельник.
Директорська діяльність, як говорить Іванна Михайлівна, розпочалася з господарських проблем, які слід було нагально вирішувати: тоді при сильному вітровії зняло частину шиферу з даху школи – шифер дали, облаштовували його власними силами. І допомога батьків просто неоціненна.
З тих пір щороку щось добудовували, ремонтували, оновлювали.
2000-2005 роки – провели добудову паливної до основного приміщення школи і встановили енергоефективне обладнання (раніше школа опалювалася з колгоспної котельні, тож тепло втрачалося, поки йшло трубами), провели газифікацію, ремонт окремих ділянок теплопостачання, водопостачання та каналізації, 2008 р. – замінено 14 вікон на металопластикові, 2010 рік – замінено частину даху та зроблено шатрове перекриття парадного входу, 2012 рік – в рамках реалізації проєкту – переможця обласного конкурсу мікропроєктів місцевого розвитку провели заміну решти вікон та частково дверей, зокрема, вхідних, на металопластикові, 2013 рік – в результаті проєктів – переможців обласного конкурсу – проведено утеплення фасаду (північно-західна сторона) школи та капітальний ремонт санвузлів, 2013 – проєкт «Тепло в кожен клас» (переможець Всеукраїнського конкурсу проєктів та програм розвитку місцевого самоврядування) дав можливість провести у школі капітальний ремонт внутрішньої системи теплопостачання на суму 215 тис грн., 2014 рік – заміна частини покрівельного матеріалу та окремих ділянок дерев’яних конструкцій, 2014 – силами батьків і техперсоналу зроблено сучасний ремонт ігрової кімнати для школярів початкових класів, 2018 рік – внаслідок перемоги на обласному конкурсі мікропроєктів отримали дві інтерактивні дошки, 2021 рік – реалізували ще два проєкти (проєкти, як бачимо, також сильна сторона сучасного підходу до роботи Тужанівської школи і зокрема, її директора) провели капітальний ремонт нового актового залу і встановили установку комплексної очистки питної води у школі, 2022-й – облаштовано актову залу з гардеробною, встановлено смарт-телевізор, замінено люмінесцентні світильники на світлодіодні у класних приміщеннях, замінено плитку біля рукомийників у 1 та 8 класах; встановлено світлові покажчики.
І на цьому не завершується, бо у невгамовної Іванни Михайлівни нові плани та нові проєкти.
Школа пишається усіма випускниками, але якось вирішили не називати прізвищ, бо вартують доброго слова всі. Серед випускників Тужанівської школи військові ЗСУ – 12 чоловік, лікарі та медсестри – 12, вчителі – 18, економісти – 7, юристи – 4, працівники ІТ-сфери – 4, священники – 3, директорські посади – 6, приватні підприємці -12, художники – 4.
Головне, щоб був мир, наголошували повсякчас при розмові, а все решту налагодиться.
Віра ВЛАСЮК
