Інтерв’ю з командиром підрозділу «Аратта» у складі Головного управління розвідки Міністерства оборони України
Якщо не помиляюся, крайній раз, коли ми спільно з другом Марадоною готували актуальну публікацію, це було наприкінці грудня 2021 року: саме тоді з ініціативи 8-го окремого батальйону УДА «Аратта» у МБК «Молодість» відбулося Народне віче за участі представників громадськості, патріотичних середовищ, підприємств та установ, Новороздільської міської ради, Стрийської райдержадміністрації, депутатів рад всіх рівнів, зокрема, і Верховної Ради, на якому обговорено питання територіальної оборони в нашій громаді. До цього спонукало реальна загроза агресії росії, яка вже нагромаджувала військові формування у безпосередній близькості до кордонів нашої держави. Пригадую, у своєму виступі командир 8-го окремого батальйону УДА «Аратта» Андрій Копичин (позивний «Марадона») наголосив, що всі провідні і вітчизняні, і західні експерти стверджують, що путін готується до війни і розраховує на бліц-кріг. І додав: “Тож маємо бути готові, бо ніхто ж крім нас, нас не врятує. Тому пропоную у всіх населених пунктах сформувати комунікаційні штаби, бо комунікація – головне, що завадить паніці».
На Віче було створено Координаційний штаб на випадок такого розвитку подій.
На жаль, через два місяці, прогнози стали реальністю: в лютому 2022-го московити рушили широким фронтом в Україну з наміром за 3 дні захопити всю територію держави і встановити маріонетковий уряд – для цього навіть в Білорусь «притарабанили» екс-президента – втікача Януковича.
Однак їхній розрахунок не збувся: український народ і збройні сили стали єдиним фронтом у обороні Вітчизни і ось вже майже три роки успішно протидіють ворогам.
Днями у редакцію завітав друг Марадона, вже як командир підрозділу «Аратта» у складі Головного управління розвідки Міністерства оборони України, і розповів про важливу і актуальну ініціативу – створення на території нашої громади Центру навчання населення військових професій. Власне, ця новина і стала приводом для детального інтерв’ю.
Тож впродовж доброї години розмови вашого автора з командиром спецпідрозділу ГУР йшлося про те, чим зумовлений цей проект, у який спосіб він реалізовуватиметься, на яку аудиторію розрахований курс навчання військових професій. Друг Марадона на всі запитання дав вичерпні відповіді. Як на мене, дуже приваблива ініціатива.
Пропонуємо запис розмови.
-Насамперед, бажаю здоров’я моїм землякам, усім мешканцям Новороздільської громади. А тепер – по суті.
Попри те, що в нас спільний біль, горе і спільна ненависть до ординської росії, яка підло розв’язала 24 лютого 2022 року широкомасштабну агресію з метою знищення держави і українців як древнього етносу, в суспільстві витворилася ситуація, що викликає тривогу.
Це, зокрема, нуртуючі у свідомості частини наших співвітчизників настрої , які можна означити народним прислів’ям «Моя хата скраю». Також підмічено певну втому окремих категорій людей від режиму воєнного стану, від щоденних теленовин та повідомлень у соцмережах про військові дії на фронті, які вже тривають майже два роки. Коротко відвідуючи рідне місто і Львівщину, також помітив іншу, не менш тривожну тенденцію: вже декілька крайніх місяців серед людей мусується тема мобілізації, зокрема, певних негативних проявів у діях окремих працівників ТЦК та СП (простіше – військкоматів).
Звичайно, до поширення таких настроїв, імовірно, причетні приховані агенти російської фсб, які у такий спосіб здійснюють інформаційно – психологічні операції, аби розколоти наше суспільство і в такий спосіб ослабити єдність людей, які живуть далеко від фронту в тилу, і ЗСУ. Утім, виявленням і нейтралізацією таких ворожих «кадрів» займаються відповідні вітчизняні органи і служби.
Мені як військовому, це особливо болить, бо добре розумію, що цього разу, тобто, починаючи з дня широкомасштабного вторгнення, росія постановила собі будь- що фізично знищити українців. Будь – що. Згадаю хоча б відомі «рознарядки» агресорів щодо українців, розроблені перед вторгненням: в перші дні окупації фізично знищити 4 мільйони людей, стільки ж відправити в концентраційні таборі, згодом повторно вдаватися до масових репресій і вбивств наших співвітчизників. Тобто мета орди очевидна – повний геноцид українців, повне плюндрування міст і інфраструктури. А тому ми всі, український народ – і хто зараз воює з ворогом, і хто перебуває в тилу, причому, не має значення, які посади займає чи яку роботу виконує, який фах і освіту має, – ми всі повинні зараз включно аж до перемоги над москалями (іншого не може бути, бо ця війна тільки на смерть) стати одним військом і підпорядкувати себе одній меті – зробити все, аби зупинити і розгромити ворога, який прийшов нас усіх винищити до ноги. Одне слово – разом наближати Перемогу.
Власне, тому постала потреба, причому не тільки в нашій громаді, а й в інших тилових адміністративних територіях, виправити таку ситуацію, навернути суспільні настрої у річище єдиного «українського моноліту». От і виникала ідея втілення пілотного проекту, спочатку на теренах нашої громади, а згодом і у інших громадах – створення Центру навчання населення військових професій. Уточню, що це поки що робоча назва.
–Думаю, що це зацікавить багатьох людей, тому прошу поінформувати мешканців про цей проект якнайдокладніше.
-Гаразд, тільки ще раз наголошу: на сьогодні для кожного українця має бути тільки один порядок денний із одним питанням: «Що я можу зробити для перемоги на росіянами?»
Це натепер надважливе питання, тому не часі людям у тилу думати над покращенням власного комфорту, бути стороннім спостерігачем, як розвиваються події на фронтах із ордою, яка всі сили спрямувала, аби усіх нас знищити фізично, а думати про головне: чим можу прислужитися у війні із споконвічним ворогом? Бо інакше десятки мільйонів українців будуть знищені варварами.
Простіше кажучи, ми всі зараз знаходимося у одному човні, який називається Українська держава. І не може так бути, що, наприклад, одні невтомно веслують, аби човен не потерпів трощу, а інші поводяться як пасажири : роздивляються навколо, щось собі думають, складають плани на майбутнє. За такої ситуації, коли одні гребуть, тобто роками воюють на фронті, а інші у тилу займають позицію «моя хата скраю», ворог, тобто росія, у якої більший «корабель», ніж український човен, може потопити усіх нас. Тільки потопити не у воді, а у крові. Згадаймо Бучу, Маріуполь, Бородянку, інші міста, де окупанти чинили над мирним населенням звірства і вбивства.
Отакий реальний розклад сил воюючих сторін – України і Росії, яка переважає нас і кількістю населення, і у військовому арсеналі.
Тому мешканці громад, розташованих далеченько від ліній фронту, повинні це усвідомити. Бо перед українцями стоїть питання виживання. А для цього потрібно, аби кожен громадянин, не має значення ні професія, ні статус, ні віросповідання, вносив свою посильну лепту у спільну справу – чинити спротив ворогу аж до повної над ним перемоги.
Власне, саме тому наш підрозділ ( а до ініціативи створення Центру навчання населення основам військових професій моє безпосереднє керівництво ГУР МО віднеслося з розумінням і схвалило почин) пропонує мешканцям громади стати учасниками проєкту, який допоможе цивільній людині здобути військову професію. Тобто допоможе освоїти другу суміжну, а я вважаю, що в умовах російської військової агресії, головну професію в житті, яке кардинально змінила війна.
–Якщо це не секрет, прошу більш детально розкрити суть Вашого проекту?
-Передовсім, Центри навчання населення військових професій із зрозумілих причин діятимуть у мирному від військових дій просторі України, а таким є Західна Україна. До слова, нашу ініціативу підтримала і влада Новороздільської громади, і Стрийського району, і на обласному рівні. А якщо докладніше, то згідно із задумом такі Центри будуть розташовані у містах, щоб люди, які зголосяться до нас навчатися військових професій, були не відірвані від дому, від основної роботи. Звичайно, розглядається варіант, щоб на час проходження навчального курсу, а це місяць – півтора, рекрути жили в приміщенні (на зразок « армійської казарми»), аби відчути атмосферу військової локації. Додам, що для розташування Центру вже підібрано декілька приміщень.
Також такий Центр покликаний, окрім, як зазначав, навчати людей «другої військової професії», зняти з громадян острах від «невідомої» їм армії, адаптувати і, певною мірою, спонукати їх до служби в Збройних силах.
Хоча на порозі третього року війни з Росією гостро постала проблема і з поповнення лав Збройних сил новими, свіжими військовослужбовцями.
Бо це, по – перше, кількісно зміцнить бойовий потенціал нашої армії, а, по – друге, дасть можливість перепочити, а хто бажає, і демобілізуватися, воїнам, які безпосередньо перебувають на фронтах понад рік і більше.
Тому друга мета Центру навчання населення військових професій – це «достукатися» до сумління тих цивільних громадян призовного віку, аби вони зрозуміли, що в умовах війни ухилятися від виконання громадського обов’язку означає послаблювати ЗСУ, яке потребує збільшення чисельності захисників України. А лютий ворог тільки цього і чекає, бо його мета прорвати фронтові рубежі у захопити всю територію України, знищити усіх – і дорослих, і старих, і немовлят. А тому кожен з мешканців держави повинен бути воїном, бо тільки так можна захистити від плюндрування свій дім, а від загибелі та наруги своїх рідних і дітей. Свою Україну.
Дуже сподіваємося, що на нашу ініціативу відгукнуться і дорослі мешканці, і молодь, яка не надто поінформована про військову службу, про важливість бути готовим захищати Державу. Мабуть, в міських школах цьому питанню приділяють належну увагу.
Тож натепер у держави немає іншого механізму, крім мобілізації придатних до служби громадян. І це не пафос – це реальність.
Тому третя мета нашого Центру – навчанням цивільних громадян військових професій готувати їх до мобілізації вже підготовленими захисниками Вітчизни, з певними військовими знаннями та «спеціальностями». А таким і повістки ТЦК та СП будуть вже не такі страшні. Принагідно, наголошу, що наша ініціатива жодним чином не дотична до ТЦК та СП, тому Центр навчання населення військових професій не слід «прив’язувати» до терцентрів комплектації та соціальної підтримки та повісток.
-А хто навчатиме курсантів Центру (чи, можливо, їх варто називати рекрутами?) військовим професіям?
-Інструкторами будуть і військовослужбовці з нашого підрозділу, і з інших військових підрозділів Збройних сил із колосальним військовим досвідом. Додам, що курсантів, які пройдуть навчання військовим професіям на вишколі у нашому Центрі, ми будемо орієнтувати для проходження військової служби, якщо вони виявлять таке бажання, у регіональні військові бригади – це 80-та ОДШБр, 24 ОМБр ім. Короля Данила, а також у територіальні бригади. З ними вже напрацьовано відповідні контакти і вони підтримують нашу ініціативу. Співпраця обіцяє буди взаємовигідною. По – перше, ці бригади, так би мовити, замовлятимуть нам, які військові професії їм потрібні, по – друге, скеровуватимуть в наш інструкторський Центр своїх військовиків із величезним досвідом, але з тих чи інших причин (як от, поранені, травмовані тощо) не можуть повноцінно нести службу. Також, якщо після вишколу у курсантів буде бажання, запрошуватимемо їх служити у наш підрозділ ГУР МО.
–До речі, по завершенні вишколу у Центрі цивільна людина отримує посвідчення про військову професію?
-Звичайно, саме так. Кожному, хто пройде навчання у Центрі, буде видано відповідний диплом, а далі людина сама прийматиме рішення: чи повертатися додому, жити своїм життям, працювати, хто має роботу і … чекати на повістку ТЦК та СП, чи підписувати контракт із згаданими регіональними бригадами? Думаю, тут висновок напрошується один…
–Що ж, дякую за актуальну ініціативу, за докладний коментар, бо мешканців громади і читачів нашого видання такий проєкт, якщо він буде реалізований, безумовно, вкрай зацікавить. Тому бажаємо успіху у реалізації задуму. А також наперед просимо запросити на відкриття Центру, коли настане такий день, репортера «ВР», аби висвітлити подію у газеті.
-Гаразд, домовились. Тим більше, що за зв’язок з медіа відповідає мій побратим Іван Василишин (друг «Січень).
Розпитував Іван БАСАРАБ
