(Епіграф: Коли я ненароком милувалась
Як промінь сонця барвами іскривсь.
В візочку Єва солодко всміхалась,
А я подумала – буде юрист…)
Засяяло сонечко в хаті,
Пізніш – засвітились зірки.
Це Ангели Божі, крилаті,
В родину Вам щастя несли.
До ліжечка тихо схились
(Ще тихше змахнули крильми),
Хутчій до небес відлетіли…
Ми ж гарне дівчатко знайшли!
По черзі її цілували –
Леліють, радіють щодня.
Невдовзі у церкві стояли –
Хрестили, давали ім’я.
Нехай тая (Першая) жінка
Красоньки для Єви додасть.
Не лиш щоби личко – «картинка»,
Й душа щоби в світло вбралась.
Хай прикладом будуть постійно
Для Єви розумні батьки.
Настане пора самостійна –
Тоді своє щастя й знайди!
І піде воно за тобою,
Ти змусиш його пильнувать.
І щастя віддячить з лихвою –
В родині буде благодать.
Багатою в міру хай будеш,
Розумною – не на показ.
Бо є серед мудрого люду
Іще «розумніші» за нас.
Нехай не зазнає ні болю,
Ні зайвих пекучих образ.
Нехай сам Господь стеле Долю
Й здоров’я дає повсякчас!
Валентина КОСІВ
