Прибуття у Новий Розділ праху знаменитого футболіста і тренера 70-80-х років Івана Пакоша, який 29 червня 2022 року після виснажливої хвороби упокоївся у Бозі в Італії у колі своєї сім’ї , терпеливо очікували багато людей.
Цей день, як могли, наближали рідні, насамперед дружина Людмила та донечка Тетяна із сім’єю, які, власне, минулого тижня приїхали у місто з капсулою із прахом Івана Володимировича, аби, згідно із християнським звичаєм поховати його у рідній українській землі.
Очікували друзі та приятелі, щоб воздати шану і помолитися за упокій душі світлої пам’яті Івана Пакоша – надійного і доброзичливого товариша.
Очікувало чисельне новороздільське футбольне братство декількох поколінь, щоб вклонитися праху одному з кращих своїх побратимів на футбольному ристалищі.
Очікували і вболівальники, справжні поціновувачі футбольної майстерності, які часто просто шаленіли від неймовірної гри атакуючого півзахисника Івана Пакоша – його філігранної техніки, диспетчерської мудрості та фантастичних “фірмових” ударів по воротах суперників, на які не встигали реагувати найкращі голкіпери найкращих команд.
Авже ж, Іван Пакош як універсальний футболіст належав до зіркової плеяди знаменитого новороздільського “Хіміка” середини 70-х – початку 80-х, а згодом – і як креативний тренер, і як своєрідний режисер футбольного шедевру під назвою команда “Хімік”, яка заворожувала своєю грою сотні вболівальників. І, впевнений, дала стрімкий поштовх популяризації футболу у Новому Роздолі, зокрема, у секціях ДЮСШ, звідки вийшли десятки «зірок» місцевого та вітчизняного футболу.
Не буде аж таким перебільшенням сказати, що з юнацьких літ і до зрілого “футбольного” віку ( а Іван Пакош, якщо не помиляюся, має найбільший футбольний стаж у “Хіміку”) був одержимим цим видом спорту, свого роду, ідолопоклонником футболу. Він був зразковим, еталонним гравцем – постійно вдосконалював свою гру, навчався у ближніх і дальніх футбольних “зірок”, в тому числі, і споглядаючи вітчизняні і світові чемпіонати по – телевізору, а у поєдинках із суперниками не порушував кодексу «чесної гри». А ще не порушував спортивного режиму – не курив, не вживав навіть по святах спиртного.
Це вже згодом, коли прийшов невблаганний час повісити бутси на гвіздок і займатися спочатку тренерством “Хіміка,” а згодом працювати на посаді директора міського стадіону, Іван Володимирович, як кажуть, попустив собі віжки, і увійшов у звичний ритм життя пересічного новороздолянина, з усіма відомими супровідними атрибутами.
Утім, Іван Пакош жодним чином не змінився як Футболіст з великої літери – уважно слідкував за футбольними чемпіонатами різних рівнів, спілкувався з футбольними побратимами – і з тими, з якими довелося грати у минулі роки, і новою плеядою “зірок”, за яких він особливо радів, бо вони були продовжувачами славної “новороздільської футбольної школи”, до творення якої долучився і футбольний Маестро.
Саме тому сьогодні, 20 вересня, до каплички православної церкви Святителя Миколая ПЦУ на Чин парастасу і Чин похорону прийшли віддати шану чимало футбольних “зірок” минулих років. Бо для них Іван Пакош був і є зіркою першої величини (так висловилися його футбольні побратими, з якими вдалося поспілкуватися вашому автору – Ярослав Худяк, Мар’ян Кизима, Ігор Хробак, Володимир Поливка та інші “зірки”). Прибуло і чимало його друзів, приятелів та, звісно вболівальників. Можна сказати, зріз усіх прошарків новороздільської спільноти.
Знаю напевно, і про це не раз і не два чув під час цікавих розмов з легендарним футболістом, що Іван Пакош дуже любив своє місто – Новий Розділ, де він остаточно сформувався як великий футболіст, де зустрів чарівну дівчину Людмилу, яка стала його дружиною і народила для щасливої сім’ї чарівну донечку Тетяну. Місто футбольних “зірок”.
І сьогодні футбольне братство Нового Роздолу віддало світлої пам’яті Івану Пакошу належні почесті, яких досі не удостоївся жоден гравець “Хіміка” (зараз спадкоємцем супер – клубу є ФК “Новий Розділ”). Зокрема, перед тим як процесія вирушила на цвинтар, Чин похорону, який провадив священик церкви Святителя Миколая о. Ростислав Мига, продовжився заупокійною молитвою на стадіоні “Галичина”. Згодом під тиху мелодію знаменитого “Футбольного маршу” тих далеких часів, коли кувалася футбольна слава Нового Роздолу, на флагштоці було піднято Державний прапор із жалобною стрічкою. Відомий ветеран “Хіміка”, натепер тренер ДЮСШ Володимир Поливка, який декілька років поспіль грав пліч –о пліч з Іваном Пакошем в знаменитій команді, від імені футболістів різних поколінь віддав шану побратиму щирими словами про винятковий футбольний дар колеги, його позитивні людські якості.
Завершальним акордом дійства на стадіоні було покладення на декілька хвилин капсули із прахом легендарного футболіста у центрі футбольного поля. Поля, на якому Іван Пакош кільканадцять літ творив дива футбольної майстерності….
Іван БАСАРАБ
