Здіймає осінь сукню золоту…

Здіймає осінь сукню золоту,

розлога та оголена оаза.

І цноту благодатну та святу

дарує без жалю і зобов’язань.

І в нотах, ароматах, кольорах,

у дотиках найкращого сп’яніння,

у ранках дивовижних й вечорах

кохається у залишках проміння.

©Ольга Береза