Традиційно 26-та спартакіада спілки інвалідів «Промінь життя» стартувала на міському стадіоні «Галичина». Приурочувалася вона 30-річчю з дня створення міської спілки інвалідів, Дню Незалежності України та 70-річчю Нового Роздолу. Хоча офіційності розпочалися із смутного – хвилини мовчання за полеглими Героями, тим паче у громаді було оголошено дні жалоби з приводу загибелі юного військовослужбовця Дмитра Братини.
Міський голова Ярина Яценко привітала спілчан з їх святом, адже багатьох з них знає давно, із розмов, із спільних громадських активностей, щиро підтримує їх ініціативи, і як доказ – вручила подячні грамоти за систематичне впровадження в життя спільних інтересів людей з особливими потребами Оксані Білоус, Анні Тимчишин, Світлані Ганусяк, Валерію Єлсукову і подарунки «Променю життя» з нагоди ювілею від Новороздільської міської ради – спортивні ігри: дартс, шашки, кеглі, ракетки і м’ячики для тенісу, м’ячі тощо і два велотренажери. Ярина Володимирівна пригадала, як багато років тому Оксана Білоус з закордонної поїздки привезла незнайоме тоді слово “пандус” і скільки насправді змінилося за ці роки в питаннях доступності й інклюзії: пандус і тактильна плитка вже не дивина, а завдяки інклюзії діти з особливими потребами мають можливість відвідувати школи і садочки. Новороздільські спілчани вже не перший рік міцно тримають першість у обласній спартакіаді для людей з особливими потребами. І ще один дарунок чекав учасників спартакіади – Siobhan’s trust (Шівонc траст), шотландська благодійна організація пригощала людей піцою просто з пічки, а ще дарувала діточкам книжечки, розмальовки, фломастери.
Грамоти вручила найбільш активним спілчанам та всім, хто підтримує спілку, і в.о. голови СІ Світлана Ганусяк. «Тридцять років – це довгий період, в якому вмістилася неоціненна кількість зусиль, допомоги, турбот та неперервного руху для покращення життя людей з особливими потребами. Ми об’єдналися разом, щоб навчитись бачити світ у новому світлі та перетворити наші обмеження на можливості. Кожен з вас є живим прикладом волі, витривалості та незламної віри. Наша спілка – це велика родина, де кожен вносить унікальний внесок, ви підтримуєте один одного, ділитесь досвідом та надихаєте інших. Разом ми здатні змінювати світ на краще!» – натхненно вітала Світлана спілчан. Вона є членом спілки з 1995 року, а з 2018 практично виконує всі обов’язки голови, тож поспілкуватися не мала й коли, бо поспішала – треба ж все поспіти, за всім прослідкувати, за всіх потурбуватися.
Оксана Білоус – член спілки з 1994 року, і голова – 14 років, з 1999-го – при якій «Промінь життя» отримав ніби друге дихання і розвинув активну діяльність. Головою спілки Оксана стала, коли меншій дитині був лише рочок. І відразу – навчання: перші були в академії управління при президентові в Брюховичах, на які поїхала з Людмилою Чучман і де налагоджувалися перші контакти, знайомства з подібними громадськими організаціями. Потім – навчальна поїздка з Геником Недільком в Канаду. Змагання в Білорусії. Приймали в Новому Роздолі у ході спільного українсько-канадського проекту з реформування соціальних служб в Україні делегацію з Канади, коли вперше почали голосно говорити про доступність, про інтеграцію дітей з особливими потребами в школи. А проєкт для батьків таких дітей, «Не робіть для нас без нас», гості з Могильова, марші-ходотони, щорічні міські і обласні спартакіади – не перелічити. «Безумовно це найкращі роки життя, найбільш цікаві, різноманітні, добрі роки, насичені життям», – ділиться О. Білоус. І з вдячністю згадує колег, які, на жаль, уже не з ними – Геннадій Неділько, Ігор Мандрійчук, Валентина Степанишин, Кущак Розалія, Іванна Зайцева та багато інших.
Ярослава Попович у спілці з початків, з 1993 року: «Ця спілка дуже багато значить для людей з особливим потребами: ми десь виходимо, зустрічаємося, змагаємося, а скільки мали спільних поїздок, зустрічей. Це направду наше життя».
Оксана Халявка, голова дитячого осередку, стверджує: всі свята без винятку гарні, всі пам’ятаються, всі незабутні.
Зоряна Федишин також в спілці з початків, бо її мама була при створенні організації, а з 2006 року почала активно працювати, тож з приємністю згадує і спартакіади в Червонограді, і семінар у Вінниці, загалом, найкращі роки, найкращі події, усі пам’ятні і дорогі серцю.
Незмінним було частування для учасників спартакіади – хот-доги, печиво, кавун, солодка вода, тож і спека не завадила активно змагатися у різних видах спартакіади, тісно спілкуватися і ділитися новинами, досвідом та приємними спогадами з часу заснування спілки 30 років тому.
З історії Новороздільської міської спілки інвалідів «Промінь життя».
Створити громадську організацію намагалися з початку 1992 року під керівництвом Фатєєвої Ольги. У травні 1993 року ініціативна група матерів дітей-інвалідів звернулась до Валерія Єлсукова з проханням допомогти в створенні організації інвалідів.
30 травня 1993 року відбулися загальні збори, на яких були присутні 23 особи, а саме: 21 мама і 2 татів дітей з інвалідністю. На зборах затверджено Статут організації, положення якого залишаються актуальними і на теперішній час. За пропозицією В. Єлсукова затвердили назву організації – Новороздільська спілка інвалідів з дитинства та інших інвалідів «Промінь життя». Таким чином розширили членство в організації і для дітей з інвалідністю, їх батьків і дорослих інвалідів.
Першими членами СІ «Промінь життя» були обрані Єлсуков Валерій – голова спілки, Заяць Лариса – заступник голови спілки, Чучман Людмила – скарбник спілки і два члена ради – Тимчишин Ганна та Швидка Галина.
У 1993 році вступили до складу Львівської обласної асоціації інвалідів. Вже на початку вересня 1993 року чисельність організації становила 200 чоловік, а на кінець вересня – 330 чоловік, з яких 80 чоловік були діти з інвалідністю.
Завдяки родині Федишин – Василь і Люба – СІ виділили приміщення в ЖКУ, де збиралися на засідання ради, проводили прийом в членство. Для покращення керування організацією створили первинні осередки. Кожний осередок налічував 10-15 чоловік, а очолював його голова осередку. Діти-інваліди входили в свій осередок, дорослі – в свій. Осередки формувалися по вулицях та будинках.
На наступних звітно-виборчих зборах розширили склад ради до 9 чоловік та обрали ще одного заступника голови спілки по роботі серед дорослих інвалідів. Ним став Городницький Анатолій. В період становлення активну громадську роботу проводив весь актив спілки, особливо Федишин Люба, Дребот Тетяна, Шарабура Алла, Макогін Ігор, Паньків Роман, Астаф’єва Світлана, Герич Галина та багато інших.
У 1994 році спілка ініціювала проведення наради в Новороздільській міській раді по питанню відкриття відділення соцзабезу в м. Новий Розділ, ініціювала створення на базі профілакторія «Каштан» реабілітаційного центру. Громадська організація займалась наданням допомоги інвалідам в забезпеченні їх продуктами харчування, організації безкоштовного відпочинку та лікуванню в профілакторії «Каштан», працевлаштування інвалідів на підприємства міста. Тільки за один рік допомогли працевлаштуватися 25 особам з інвалідністю.
На кінець 1994 року СІ нараховувала більше 500 чоловік, з них більше 100 чоловік – інваліди з дитинства. Дітей віком до 17 років нараховувалось 90 чоловік, з них 44 дитини з таким захворюванням як ДЦП.
У вересні 1993 року «Промінь життя» вперше прийняв участь в обласному культурно-спортивному святі в Брюховичах, де обласна асоціація постійно проводила цей захід. На святі приймали участь інваліди із Польщі та м. Лисичанська Донецької області.
У 1994 році започаткували проведення своїх спартакіад серед дорослих і дітей. Дуже цікаво і організовано проходили змагання серед дітей з інвалідністю. Вони вперше опинились на спортивному майданчику і з захопленням змагалися. У змаганнях прийняло участь 40 дітей з інвалідністю різних нозологій.
У 1999 році головою спілки «Промінь життя» була обрана Білоус Оксана: її було обрано в депутатський корпус, вона стала радником з вирішення питання людей з інвалідністю. За час її перебування головою спілки було започатковано прийняття комплексної програми соціального захисту та реабілітації інвалідів міста, розрахована на 4-річне виконання, яка потім з доповненнями та змінами продовжувалася на подальший період. Впроваджувалась програма безбар’єрного пересування людей з інвалідністю: у місті почалися робити пандуси на об’єкти торгової і соціальної інфраструктури, почали понижуватися бордюри в місцях переходу через дороги. За цими роботами пильно слідкував член організації візочних Неділько Генадій, який був ще і членом виконкому.
Розширювалися контакти в спілкуванні з іншими організаціями, зокрема, із Канади, Білорусі. Проводились семінари-тренінги із залученням провідних спеціалістів, керівників органів влади.
У 2013 році спілку «Промінь життя» очолила Горак Олександра, яка продовжила діяльність організації по реалізації різноманітних заходів в задоволенні потреб людей з інвалідністю. Завдяки меценатам і спонсорам організовувалась екскурсії в дельфінарії м. Трускавець, зоопарк с. Меденичі, культурні заходи, які проводились у місті.
З 2018 року спілку очолює Ігор Бучко. Протягом багатьох років першим заступником голови спілки обирається Світлана Ганусяк – вона часто виконує обов’язки голови спілки, як і в даний час. Завдяки своїй наполегливості, енергії втілює в життя ті заходи, які забезпечують діяльність організації протягом 30 років.
Регулярно проводяться дитячі і дорослі спартакіади, поздоровлення дітей з інвалідністю до дня Святого Миколая, різноманітні заходи, які згуртовують людей з інвалідністю. Активно допомагають в реалізації багатогранних задумів Липовська Світлана, Федишин Зоряна, Коломієць Надія, Попович Ярослава, Халявка Оксана, Гринчук Оксана, Тимчишин Ганна, Гарбич Надія, Придатко Олександр та багато інших небайдужих людей.
* * *
На завершення спартакіади підійшла Віолетта Кулінічева і натхненно прочитала власні вірші – про Україну, про воїнів, про Перемогу.
Сміливі воїни з гарячими серцями, які віддали своє життя за Україну і весь світ!
Ми пам’ятаємо про Героїв наших – вони в наших серцях назавжди.
Українські воїні і дівчата ЗСУ, ви захищаєте від рашистської навали Україну і весь світ!
Батьківщина молиться за вас! Вертайтесь з поля бою здоровими і живими!
Спартакіада – це не лише активності для спілчан, це й нагода нам усім повчитися у них – щирості, відкритості, оптимізму, умінню з позитивом долати життєві негаразди.
Віра ВЛАСЮК
