Мої любі діти,
нині звертаюся до вас востаннє так, як робила це завше
Попри те, що у вересні не зайду до ваших класів, я ніколи не припиню вас любити безумовною любов’ю (якої лексичної помилки я припустилася?
)
Ви питаєте мене: “Чому?”
Діти, у цьому житті Бог для кожного приготував свою дорогу та покликав до певної місії. Я торую свій шлях во ім’я справедливости, гідности та чести, тому в цій школі він завершився.
“Моя мрія в житті – бути людиною”
Цього нас вчить Блаженніший Любомир, який 19 років чекав на підтвердження свого статусу єпископа, а згодом став одним із небагатьох кандидатів на Ватиканський престол, а сам скромно сміявся з того.
Коли під час інтерв’ю Блаженнішого спитав журналіст: ” Для чого Вам годинник? Ви ж уже не бачите”, він відповів: “А той дзиґарок говорить”
Нині я вас теж закликаю завше плекати в собі прагнення бути гідною людиною!
Бо час справді говорить…
Прощайте тих, хто продає за тридцять срібняків, хто кричить: “Розіпни!”, хто відрікається ще до того, як півень тричі запіє!
Бо їх буде суджено іншим Судом.
Я не прощаюся з вами! Бо ви в моєму 
назавжди!
Ваша Світлана Йосипівна БАЛАТСЬКА 
