Літо шкутильгає ковилою,
Десь бреде поміж уривки днів…
І везе старезною гарбою
На розхристі мінно-місячних полів
Сміх дитячий…
Він ще передзвоном на одвірках хати,
У закваски діжі падає луна…
Сміх – зерном кривавим у полів загати…
На руїнах серця торохтить гарба…
06.08.2023
Галина Яценко
