Перший “КУЗЬМА-ФЕСТ”, і сподіваємося, згодом традиційний міський музичний фестиваль, стартував 12 серпня біля будинку по вул. Винниченка, 21, де формувався харизматичний Андрій змалечку. Є місця, які не потребують адреси. Достатньо сказати — «будинок Кузьми», і одразу виникає ціла історія. Саме тут колись жив Андрій Кузьменко — звичайний хлопець, який ріс, мріяв, слухав музику, шукав себе, закохувався в життя… А згодом став Кузьмою — людиною, чиї пісні знають і люблять кілька поколінь українців.
Це був не просто пам’ятний вечір, не просто концерт, хоча і спогадів, і музики вистачало. Це був фест про життя, про памʼять, про музику і молодість. Тому й символічно відбувся у День молоді.
Яким був би Кузьма зараз і ось тут, що би сказав нам сьогодні, – ставив запитання ведучий Володимир Засанський, начальник управління культури, спорту і гуманітарної політики. І відповідь була однозначна: та залюбки би долучився до цього дійства, навіть був би серед організаторів та беззаперечно лідером, бо завжди був за будь-який двіж, і на гітарі зіграв би, і обов’язково би піджартовував. Бо молодість – це про стан душі Кузьми, хоча попри жвавість і жартівливість сказані Андрієм немовби прості слова були так, що потім ще довго думаєш про них, переосмислюєш і по іншому усвідомлюєш.
Із змішаними почуттями спостерігав музичне дійство Віктор Кузьменко: у дворі, де дитиною бігав Андрій, де зараз зовсім юні співають його пісень, віршують його слова і відчувається, незважаючи на роки і відстані, вони, Андрій і діти нинішні, на одній хвилі, з однаковим баченням. Андрій був би тут, у цьому дворі, своїм, як і 50 років тому… Роки промайнули, та не минають впізнавані мелодії, мега-популярні пісні і колоритні вислови Скрябіна, а навпаки укріплюються в свідомості, поширюються і знаходять все нових прихильників.
“Місто нашоі молодості, куди приїхали, коли Андрійкові було три місяці, – зворушливо розповідав Віктор Кузьменко, – тут він сформувався. І суцільною лінією пройшла через його життя “Червона рута”: спочатку підспівував цю пісню за вихователями, потім у тому ж садочку виступав з картонною гітарою, а коли навчався на 4 курсі стоматологічного факультету Львівського медуніверситету, отримав запрошення на фестиваль “Червона рута” в Чернівцях, який і став його пропуском у великий шоу-бізнес. Серце моє переповнене любов’ю до всіх вас, бо мене сюди тягне, мене тримає тут. Дякую вам усім“.
Мама – це завжди любов, вдячність, ніжність і той особливий зв’язок, який був між мамою і Андрієм. Ця пісня стала особистим для багатьох, одна історія, хоча і по різному в кожного. Чотири варіації пісні Скрябіна «Мам» прозвучало на першому фесті – і у кожній стільки любові, добра, ніжності, невисловлених емоцій, вдячності…. «Мам» – саме цю пісню Кузьми замовив би своім побратимам, якби зміг би зустрітися з легендарним земляком зараз, відповів на запитання ведучого військовослужбовець «Аратти» Володимир Гринишин («Гриня»).
Саксофон – Владислав Грохола, учень Новороздільської школи мистецтв ім. О. Рудницького. Змішані відчуття на обличчі батька Андрія Кузьми, який через майже півстоліття повернувся у двір, де зростав його Андрійко, щоб почути у виконанні молодих знамениті хіти сина – Андрія Кузьменка… Максим Коваль, Народний дім с. Гранки-Кути … Інструментальне кавер-соло на трубі у виконанні гостя зі Львова Даниїла Остюка — артист-трубач, лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів, соліст тріо «Родина». Андрій Сова і його наставник Михайло Іваницький.
У виконанні солістів МБК «Молодість», Народних домів громади, учнів Новороздільської дитячої школи мистецтв ім. Олега Рудницького – Олеся Жигаль соло і в дуеті з мамою Іриною Жигаль, Юрій Шеремет, Аліна Поглод, Аліна Турчин, декламатори Аліна Маланчук і Оксана Мельник – прозвучали улюблені композиції Кузьми — «Дельфіни», «Спи собі сама», «Старі фотографії», «Місця щасливих людей» та інші пісні і вірші.
Тарас Мільчанський — музикант, продюсер і поет-пісняр, засновник творчого об’єднання «Наш світ», став особливим гостем. З молодими виконавцями – Данилом і Настею.
Організатор взагалі ідеї вшанування Андрій Кузьменка у нашому місті, зокрема, і встановлення пам’ятного знаку на його будинку, і нинішнього “Кузьма-Фесту”, мешканка цього будинку Катерина Шиманська висловила вдячність усім, хто долучився до організації – і міській раді, і управлінню культури, спорту та ГП, і невтомним мешканцям будинку.
Мешканці будинку взагалі молодці – і ярмарок домашніх смаколиків влаштували, яких там лише пляцків та пиріжків не було, і виставку-продаж неймовірних вишитих у стилі алмазної мозаїки картин, робіт мешканки цього ж “будинку Кузьми”, дружини військовослужбовця, організували. Усі були продані на аукціоні. Усі зібрані кошти пішли на збір для мотопіхотного батальйону 116-ї окремої механізованої бригади, у якій служать також мешканці цього будинку. Кожен внесок, кожна ставка й кожна придбана річ стали частиною спільної доброї справи.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, хто віддав своє життя за Україну. І, мабуть, саме в цьому була головна думка вечора: пам’ять — це не лише тиша. Пам’ять — це життя, яке ми продовжуємо жити, любов, яку передаємо далі, і добро, яке робимо сьогодні. Кузьми немає поруч уже багато років. Але він залишається з нами — у своїх піснях, жартах, словах і тому особливому відчутті життя, яке вмів дарувати людям. І поки звучать пісні — живе пам’ять. І поки ми пам’ятаємо — світло не згасає. І поки ми разом — ми можемо робити добрі справи.
