Найперше, про мою сімейну диспозицію у віці 67 років : натепер ми з моєю улюбленою дружиною Марією – розлучена житейськими бурями пара, але обставини крайнього року возз”єднали нас порозумінням і навіть міцнішими зв”язками,, аніж у попередні 37 років “щасливих сімейних уз”. Наша сім”я – це наша донечка Надійка і наша пасербиця Галина, її донечка Вероніка і моя внучка Емануїла – Анна.
Не знаю чому, але в глибокому сум”ятті вирішив оповісти назагал одну з “дев”яти таємниць”, якими, згідно з “Книгою Ману” (певно, що точно помиляюся стосовно джерела), категорично не можна ділитися з ближніми. Пробач, мені, друже Ману, щось мене понесло…
Сьогодні – День батька. Як зазвичай, мене привітала у “басарабському” стилі донечка Надійка, хай її Господь береже, бо ТАМ тільки Він Всесильний (утім, зрештою, Forever and Ever, як співав Деміс Русос). І сьогодні, вперше за десятки років, я не почув традиційного вітання від пасербиці Галини. Я так завжди дорожив її щирими, раціональними (бо ж змалку мала хист до математики та дотичної точної “циферії”) вітаннями, тому сьогодні, хоча стовідсотково знав, що Галина, через важку недугу, яку, скажемо поки що такими обтічними словами, неумисне (або ж надто увірувавши у власні виняткові фахові здібності) “прищепив” моїй донечці (хоча формально – пасербиці) лікар – акушер гінеколог, відчуваю особливий розпач. Мабуть, дехто ознайомився з повідомленнмя у соціальних мережаж про цю резонансну історію. Якщо ні, то коротко перекажу зміст : “Історія фатальної халатності лікаря-акушера (вказано прізвище – І. Б.). У липні 2022 р. Галина завагітніла. Це була дуже бажана вагітність. На перших тижнях вагітності, у зв’язку з болями та опуханням правої ноги, вона звернулась на обстеження до судинного хірурга. Лікар провів обстеження і поставив діагноз «флеботромбоз правого підколінно-гомілкового сегменту». Лікарем рекомендовано до родорозрішення колоти препарат «Клексан» та приймати «Флебодію». Вся вагітність проходила без ускладнень.
У перших числах квітня вона звернулася до лікаря-акушер-гінеколога Федашка І. Р. у новостворене пологове відділення Лікарні Святого Миколая, що є відокремленим підрозділом ТМО №1, для знайомства та подальшого ведення пологів. Галя відразу повідомила лікаря ( вказано прізвище – І. Б.) про наявний в неї тромбоз та лікування препаратом «Клексан». Лікар запевнив, що не вважає тромбоз ускладненням і що в його практиці багато позитивних пологів з таким діагнозом, але як в подальшому з’ясувалося не в даному випадку.
20 квітня в неї почались переймоподібні болі і вона відразу поїхала в пологове відділення”.
Сьогодні – День медика за старим календарем (бо ж згідно з Указом Президента його “перенесли” на 27 липня). Тому, принагідно, вітаю усіх медиків, зокрема і вказаного вище лікаря – акушера – гінеколога (бо ж не помиляється той, хто нічого не робить, от лиш ціна помилки може перекреслити і життя і долю не тільки пацієнтки, але і майбуття сім”ї і новонавродженого синочка Олександра) з професійним святом.
І знову повертаюся до іншої “професійної” дати – Дня батька. Так виглядає, що Галина “наживо” голосом, усміхом і підбадьоруванням успішної дами не вітатиме мене і з наступними Днями батька, Днями народження та іншими святами – передовсім – Різдвом і Пасхою.
І тому мені сьогодні і радісно і сумно. Хоча я вірю в дива Господні. З Днем батька, мої улюблені діти!
Іван БАСАРАБ .
Світлина ілюстративна
