16.5 C
Lviv
20.04.2024
Новороздільська ОТГ

Страшніше, ніж на пороховій бочці: у схожій ситуації через агресивного сусіда понад 5 років живуть мешканці будинку по вул. Винниченка, 21

Впродовж цього часу вони часто чують від нього всілякі  погрози  (подейкують, що цей громадянин  має  кримінальне  минуле), від яких, правду кажучи, стає моторошно. До того ж, також  небезпідставно побоюються, що у квартирі, де він проживає разом з матір’ю, може виникнути пожежа або вибухнути газ. Звернення у  поліцію не дали очікуваного ефекту, бо гр. Ж. і надалі тероризує сусідів всілякими «лякалками», нівечить ножем стіни під’їзду, інколи погрожуючи його підпалити.  От і вирішили поінформувати про свої 5-річні тривоги  редакцію «Вісника Розділля», утім, насамперед в один голос запевнивши репортера, що метою їхнього звернення в газету не є намір звести наклеп на вказану особу, а  бажання публічно попередити громаду  про можливі наслідки його поведінки. А вони й справді можуть бути непередбачуваними і несуть загрозу безпеці та життю громадян.

Аби читач склав собі хоча б поверхове уявлення, з яким соціально небезпечним сусідом доводиться роками жити мешканцям вказаного будинку, наведемо декілька епізодів з їхньої оповіді. Утім, варто підкреслити (і  про  це важливо знати містянам), що точкою відліку, коли вони вперше забили тривогу, надіславши офіційне звернення, адресоване міському голові Мелешку А. Р., начальнику Стрийського відділу ГУ НП України  у Львівській області Малишу І. П. та  головному лікарю Новороздільської міської лікарні, слід вважати 22 серпня 2016 року. Саме цим днем датоване вказане  звернення мешканців одного з  під’їздів будинку по вул. Винниченка,21 (із зрозумілих причини редакція не вказує його імені та повного прізвища – І. Б.), в якому чітко описано, наскільки небезпечною є поведінка гр. Ж. Отже, цитуємо стрижневі фрагменти:

 «Ми, мешканці будинку №21 по вул. Винниченка в м. Новий Розділ Львівської області доводимо до Вашого відома проблему, з якою живемо протягом останніх кількох років.

У нашому будинку в квартирі (у оригіналі зазначено номер помешкання, але редакція із зрозумілих причин вирішила поки що утриматися від подачі як адреси, так і прізвища зловмисника – І. Б.) проживає пан  Ж.  разом із своєю мамою. Даний громадянин неодноразово порушував спокій сусідів, здіймаючи вночі крики, спричиняючи сварки і бійки зі своєю матір’ю, нападав на мешканців будинку, проводив ножем по панелях у під’їзді, викликаючи людський страх.

При цьому п. Ж. погрожує підпалом будинку та іншими терористичними актами. Зокрема, він втручається у роботу приладу газового розподільника та електрощитової.

Хвилювання щодо загрози нашому життю і здоров’ю мають підставу, адже, як кажуть, люди,  пан Ж. вже двічі відбував покарання у місцях позбавлення волі. Також до нас надходила інформація, що пан Ж. та його матір хворіють туберкульозом. Ми переживаємо, щоб спосіб життя цих осіб не призвів до повторного переходу жахливої хвороби у відкриту стадію.

Вважаємо поведінку цього сусіда неадекватною та непритаманною психічно здоровій людині.

Зважаючи на викладене, просимо:

  1. Створити міжвідомчу комісію для обстеження цієї квартири (вказано номер – І. Б.) по вул. Винниченка, 21 в м. Новий Розділ Львівської області та її жильців на предмет спричинення епідемії туберкульозу і запобігти цьому шляхом направлення на примусове лікування хворих осіб.
  2. Вжити заходів для попередження терористичних актів та для припинення неправомірних дій зі сторони пана  Ж.
  3. Забезпечити безпеку мешканців будинку.

Дата (22 серпня 2016р. – І. Б.), підписи (всього 16)».

Здавалося б, зміст звернення із детальним описом поведінки гр. Ж., яка несе реальну суспільну загрозу, мав би спонукати керівництво зазначених поважних державних інституцій ретельно перевірити «гострий сигнал» і терміново вжити заходів із запобігання імовірних наслідків. Можливо, певні дії щодо гр. Ж. у 2016 р. були застосовані. Але  після місяця-другого сякого-такого собі спокою у під’їзді, усе почало, як кажуть, повертатися на круги своя. На жаль, мешканці і натепер, тобто в липні 2021  року, щодня відчувають зрозумілий  острах за власну безпеку.

Зокрема, постійну тривогу від імовірного загоряння електропроводки  викликають  тонкі проводи, що «в’ються» по стелі від електричної лампочки, що освітлює сходову клітку на 4 поверсі під’їзду,   у дверний отвір у 2-кімнатну квартиру, де  гр. Ж живе із  матір’ю. До речі, мешканці під’їзду неодноразово телефонували у диспетчерську КП «Розділжитлосервіс» і повідомляли, що це, по суті, несанкціоноване користування електроенергією, і просили, аби прибули електрики і поклали цьому край. На жаль, реагування не було, бо черговий, почувши адресу, де чиниться крадіжка електроенергії, чомусь уперто допитувався прізвище того, хто телефонував. Звісно, сусід прізвища не назвав, побоюючись, що про це дізнається гр. Ж. і покличе на «з’ясування» стосунків. Як би там не було, але на тривожне повідомлення ніхто з цього підприємства так досі  жодним чином не відреагував. Тож електрика і надалі безкоштовно «тече» собі від лампочки у під’їзді до квартири, де живе гр. Ж, тож і надалі мешканці під’їзду є заручниками імовірної пожежі. Їй Богу, живуть, як на пороховій бочці, ба! – навіть гірше, бо ж чують і залякування, і погрози неадекватного сусіда.

 Також відтоді мешканці зауважили і   дедалі частіші прояви агресії, якою відзначається неадекватний сусід.

«Так, він став помітно агресивнішим та буйнішим, ніж декілька років тому, – відзначають мешканці під’їзду. – Дедалі частіше, при чому в будь-яку пору доби, він приводить у своє помешкання підозрілу на вигляд публіку із характерною зовнішністю. Невдовзі після цього у квартирі здіймаються крики, наче когось б’ють чи ріжуть, на весь під’їзд чути голосну нецензурну лайку та лемент».

Про явну неадекватність гр. Ж., продовжують співрозмовники, додатково свідчать і його «одкровення», які сусід виголошує застраханим мешканцям, якщо зауважить у під’їзді: мовляв, він обраний, покликаний здійснити місію, наприклад, зробити так, що сусідів враз не стане… Погодьтеся, такі дивні «проповіді» худорлявого сусіда  із колючим поглядом  викликають природній острах.

Наприклад, декілька днів тому близько 9-ї години ранку сусіди розмовляли біля під’їзду, звісно, «зачепивши» тему неадекватної поведінки гр. Ж., а також про все частішу появу вночі наркоманів поблизу крайнього під’їзду (з тієї сторони, що навпроти сумнозвісної «Вікторії»). Раптово нагодився гр. Ж. і, мабуть, почувши фрагмент розмови про нічних наркоманів, відразу накинувся на одну із сусідок з криками, кого вона має на увазі. Та з переляку почала втікати, а іншій якось вдалося привести його до тями і він опанував свою агресію. До речі, тільки напередодні одна із мешканок будинку, якій допекли вибрики гр. Ж. , зателефонувала на  «102» у диспетчерську службу ГУ НП України у Львівській області  і повідомила про неадекватну поведінку сусіда та його погрози. У відповідь почула, мовляв, ми відреагуємо і попросили дочекатися дзвінка працівника  Новороздільського відділення поліції. Й справді, через декілька хвилин зателефонував працівник міського ВП і сусідка  підтвердила йому, що гр.. Ж. стає дедалі агресивнішим, а також про деякі його витівки із ножем. Невдовзі прибули правоохоронці, які завітали у квартиру, де живе гр. Ж. Мабуть, провели профілактичну бесіду, але, схоже, цього виявилося недостатньо, бо вже через день-другий він повернувся до старого «стилю» поведінки.

Дехто із сусідів подейкує, що гр. Ж., який проходив курс лікування у одному із специфічних установ (здається, у «Закладі»), має відповідну медичну довідку, котра засвідчує його неадекватність, от його поліція і не притягає  до відповідальності  по-справжньому. Але це тільки домисли.     

 Також поміж сусідами ходять чутки,  що і гр. Ж., і його матір проходили курс лікування від розладів нервової системи у спеціалізованих медичних закладах. Очевидно, що вони отримують пенсію як інваліди із певним діагнозом. За ці соціальні кошти і живуть.

 «Та нехай би жили собі, як уміють, ми нічого не маємо проти, бо, видно, така вже у них гірка доля, – наголошують сусіди, – аби тільки п. Ж. не тероризував сусідів, аби тільки згідно з нормами безпеки відновив електропостачання у квартиру (бо ж енергетики його відключили через борги, а згадані тонкі  проводочки, що підведені  від електролампочки на сходовій клітці  до квартири реально небезпечні, бо ж і справді з такою «технікою безпеки» підключення, погодьтеся,  може відбутися коротке замикання, а там і  до пожежі недалеко), аби не водив, як кажуть, залежну від «зеленого змія» та інших «трунків» публіку, не принижував матір, не вчиняв бешкети у квартирі із «дружками».

 Принагідно, мешканці повідомили, що у вказаній квартирі «за борги» відключено і газ. А одного разу п. Ж., аби зігрітися, розпалив у квартирі міні-багаття. Ото мешканці набралися страхів, поки сусід його не загасив. Взагалі-то, відзначили співрозмовники, власники цієї квартири заборгували, мабуть, за всі види послуг, то й не дивина, що їм «пообрізали» і газ, і світло. І це триває відтоді, коли померла бабуся гр. Ж., приємна і зичлива пані, яка колись активно виступала в художній самодіяльності палацу культури, досягнувши пенсійного віку збирала у лісі різні лікувальні рослини та реалізувала їх добрим людям. Хоча і бідно жили, але бабуся справно сплачувала за комунальні послуги.

А далі у квартирі  почався занепад,  ріст комунальних  боргів, а також наростаюча неадекватність гр. Ж.  На жаль, згорьована матір гр. Ж., продовжували відвідувачі редакції,  яку неадекватний  син впродовж багатьох років настільки «упокорив», що вона стала майже безмовною та пасивною  до його різноманітних витребеньок та істеричних випадів, нічого не могла вдіяти.

 Оповідаючи такі нюанси, мешканці говорили із неприхованим співчуттям, бо ж вірять у відому  заповідь «Не суди ближнього…». А щодо   висловлених вище побажань стосовно вирішення болючої проблеми відвідувачі редакції, якщо по правді, не дуже то й сподіваються, що, немов за помахом чарівної палички, описана ситуація зміниться  на краще. Тому вважають, що до її виправлення обов’язково має долучитися міська влада, поліція та лікарня (про що вони майже 5 років тому зазначали у згаданому вище зверненні у вказані установи).

ххх

 Що й казати, важко коментувати наведену вище жахливу життєву історію. Та і не репортерська це  справа займатися моралізаторством, тим паче,  у такій непростій  ситуації. Тут до її розв’язання  мали б, не зволікаючи, долучитися відповідні органи та служби.  На що, власне, сподіваються мешканці вказаного під’їзду.

На завершення варто відзначити, що дана публікація, можливо,  займе особливе місце у схожих редакційних матеріалах, у котрих йдеться про темні сторони життя  нашого чудового міста, щоправда, зітканого із контрастів. Утім, як засвідчує газетярський досвід, викорінити непривабливі, шокуючи уяву негативні явища, які час від часу висвітлюються у «Віснику Розділля» (а скільки випадків залишаються невідомими!), непросто. Можливо, у когось, кому це належить зробити за посадовими обов’язками, просто поки що руки до цього не доходять через «заваленість» схожими випадками, а можливо, заважають прогалини у відповідному законодавстві. Очевидно, що існують інші причини, про котрі можна хіба що здогадуватись. Але щоразу, коли містяни звертаюся до редакції  та повідомляють про той чи інший випадок «новороздільських таємниць» з негативним, а то й  кримінальним відтінком,  і у світ виходить публікація на вказану тему, виникає надія, що відповідні органи помітять допис та перевірять наведені факти. І якщо на те будуть підстави –  до винуватців будуть вжиті «суворі заходи». Але, але…Поки що ми живемо із описаним мешканцями будинку по вул. Винниченка, 21 «героєм»  та іншими персонажами публікацій, які відзначилися ( і відзначаються) правопорушеннями та негідними вчинками, в одному будинку під назвою Новий Розділ, перетинаємося на вулицях, іноді вітаємося, якщо знайомі з дитинства, іноді пересікаємося поглядами. І так виглядає, що ми поки що існуємо у паралельних світах, із своїми, правилами, поняттями та цінностями. Чи є шанс, аби хтось, з тієї сторони мешканців нашого спільного дому , «переломив» теперішнє  статус – кво. І перегорнув темну сторінку своєї персональної «домової книги».

Після завершення розмови з мешканцями будинку по вул. Винниченка,21, під час котрої обговорили й інші непривабливі сторони міського буття, схоже, ми дійшли висновку, що  належимо до тих, хто вірить, що надія вмирає останньою…

Іван БАСАРАБ

Схожі повідомлення

Юні піаністки Евеліна УБОГА та Софія МУРИН – переможниці Міжнародного конкурсу мистецтв “Європейська осінь”!

admin3

Процес пішов: студенти Новороздільського Політехнічного Фахового Коледжу вже обмінюються досвідом у школі ЕSOZ м.Хомутова в Чехії

admin3

Презентація Новороздільської громади: кого запрошують і що можна дізнатися?

admin2

Напередодні міської акції “Запали свічку пам”яті” у Новороздільському професійному ліцеї відбувся захід “З біллю в душі назад у минуле”

admin3

Новий Розділ: графік вимкнення електроенергії на 6 грудня

admin2

25 новеньких хромбуків передали школам Новороздільської громади від ООН та компанії Google

admin3

Залишити коментар