Валерій Василенко – про божевільний камбек команди Реброва у повідомленні https://sport.ua/:
“Заїжджена до неподобства фраза «великий не той, хто ніколи не падав, а той, хто падав, проте зумів піднятися» як ніколи актуальна й доречна в даному випадку. Збірна України, яка начисто, в одну хвіртку, вщент (синонімічний ряд за бажання можна і потрібно продовжити) програла перший тайм проти Північної Македонії, після перерви повстала з попелу. І зуміла не тільки прийти до тями в матчі проти справді непростого опонента, а й перевернути гру з ніг на голову. Зуміла зробити справжній ігровий подвиг, якщо називати речі своїми іменами.
Чесно кажучи, в нинішній обстановці (я маю на увазі зовсім не футбольну) було б дуже неприємно та прикро, якби наша команда після бездарного першого тайму просто склала зброю. Було б до оскоми непробачно. Адже навіть програти можна гідно. Достойного у програші першого тайму у нашому виконанні було небагато. Якщо взагалі щось було.
Але на виправлення ситуації було дано перерву. І був тренер. Справжній, як виявляється, а не ряжений. Він зумів достукатися до своїх підопічних – про це треба говорити насамперед. Можливо, він і не проводив паралелей із ситуацією на фронті, але вона, напевно, вплинула і на Реброва, і на його підопічних. Україна зараз просто не має права опускати руки. І вона не опустила. Спортивна агресивність та характер стали переважаючими у другій половині зустрічі з нашого боку. Ну і майстерність, звісно. Вона теж опинилася у нашому арсеналі.
Чесно кажучи, в нинішній обстановці (я маю на увазі зовсім не футбольну) було б дуже неприємно та прикро, якби наша команда після бездарного першого тайму просто склала зброю. Було б до оскоми непробачно. Адже навіть програти можна гідно. Достойного у програші першого тайму у нашому виконанні було небагато. Якщо взагалі щось було.
Але на виправлення ситуації було дано перерву. І був тренер. Справжній, як виявляється, а не ряжений. Він зумів достукатися до своїх підопічних – про це треба говорити насамперед. Можливо, він і не проводив паралелей із ситуацією на фронті, але вона, напевно, вплинула і на Реброва, і на його підопічних. Україна зараз просто не має права опускати руки. І вона не опустила. Спортивна агресивність та характер стали переважаючими у другій половині зустрічі з нашого боку. Ну і майстерність, звісно. Вона теж опинилася у нашому арсеналі.
Перший тайм у Скоп’є наочно розкрив не лише проблему гіпотетичної недооцінки з нашого боку, а й виявив очевидніші, суттєвіші вади. На мій погляд, цій збірній України дуже не вистачає Зінченка, який вибув через травму, який би точно підсилив нашу середину поля. Бракує тих, хто не набрав оптимальної форми: Бущана, Шапаренка та Караваєва. Бракує «нормального» Маліновського. Навіть «нормального» Яремчука їй не вистачає. Не кажучи вже про «нормального» Матвієнка, який зараз у прострації.
Я розумію, що всі ці «нестачі» – річ об’єктивна, і будь-яка команда страждає від втрати провідних гравців. Просто змушений констатувати, що наразі наш тренерський штаб має досить обмежений кадровий вибір. За явно рівних ігрових умов нинішнього нашого потенціалу цілком вистачить на видовищні нічиї з грандами та валідольні перемоги над середняками. Але від цього набору опцій не потрібно спокушатися. Хоча б тому, що в нашій групі є за визначенням дві сильніші майже з усіх позицій команди.
Я аж ніяк не збираюся говорити, що в підсумку збірна України поступиться двома першими рядками збірним Англії та Італії. У них теж є свої проблеми, свої запаморочення. Але якщо об’єктивно, то вони зараз сильніші за нас.
І ось тому мені дуже хочеться, щоб характер, воля та яйця збірної України виявилися не разовою акцією, а стали нашою постійною ДНК. Без філігранної майстерності можна і програти більш статусному опоненту, але без залізної самовіддачі і такої ж чоловічої гідності перемогти просто не вдасться.
І ніколи не можна розслаблятися. Навіть на Мальту”.
Валерій Василенко, https://sport.ua/
