Офіційна радянська історіографія зображала «визволителів» безкорисливими, кваліфікованими спеціалістами, які, керуючись «інтернаціональним обов’язком», їхали на західноукраїнські землі, щоб «ощасливити експлуатований капіталізмом» тутешній народ, навчити його грамоти, налагодити промисловість, «поставити на нові рейки» сільське господарство. Насправді все було навпаки. На Західну Україну із східних районів російської імперії ринуло всяке шумовиння: випущені на волю кримінальні злочинці – ґвалтівники, грабіжники, різні невдахи, нероби, п’яниці. Їх радо приймали представники нової влади. І ставали вони «своїми людьми» – керівниками культурно-освітніх закладів, шкіл, наглядачами, сексотами, обліковцями, міліціонерами, агентами соцстраху, працівниками осовіахіму, розважальних закладів, організаторами розподілу «панського» майна. Вони зневажали українську мову, культуру, звичаї, у них не було сорому, їх не мучила совість від того, що чинять зло.
Заполонивши західноукраїнські землі, «старші брати» вели себе як у власному домі. Західну Україну наводнюють російські шовіністи. Вони займають посади у всіх державно-адміністративних і культурно-освітніх закладах і організаціях, насильно запроваджують у діловодство і повсякденний обіг російську мову.
Жахливі дні Стрия
Страшну картину побачили люди у Стрийській тюрмі 1 липня 1941 року. На подвір’ї – сотні трупів з повідрізуваними вухами, носами, пальцями, повиколюваними очима… Біля стіни стояло чотири котли, в яких варили для в’язнів страву. Коли підняли покришку одного з них, то з жахом побачили, що в котлі є зварені людські тіла. Те ж саме було і в інших котлах. У кожному з них, залежно від величини було по 2-3 трупи. Хтось з людей відкрив головний отвір каналу (йдеться мова про каналізаційні канали) на подвір’ї тюрми, і всі побачили, що канал забитий трупами.
На подвір’ї, під стіною тюрми, стояла залізна кабіна з двома перегородками висотою приблизно 2 метри і шириною – півтора метри. Ця кабіна мала в горішній частині 3-4 гаки, а долівка її була покрита залізною решіткою, під якою горів газ. В одній перегородці ще висів труп в’язня головою вниз, а в другій лежало на долівці цілковито спечене тіло іншого.
У більшості в’язниць, де знайдено замордованих людей, було обладнано спеціальні камери для знущань з широким набором знарядь тортур – щипців, кліщів, молотків, корсетів з набитими цвяхами, що їх одягали мученикам на груди, електричні крісла з різними дротами, спеціальні електричні лампи, інші пристрої. В’язні перед смертю зазнавали нечуваних знущань.
Міша КОВШАН, “Моє рідне місто Стрий”. Інформація з вільних джерел
