16.5 C
Lviv
16.07.2024
Новороздільська ОТГ

Ярина ЯЦЕНКО: «Через російське вторгнення минулий рік був роком суцільних викликів. Напрацювавши чіткі пріоритети реагування, ми системно вирішуємо поставлені завдання. Наш визначальний пріоритет – сприяння і допомога захисникам Збройних Сил України»

    Інтерв’ю з міським головою

До Ярини Яценко жодному міському голові Нового Роздолу не доводилось урядувати в умовах широкомасштабної війни, розв’язаною росією. Але кожен з них може собі точно уявити, наскільки важкий хрест посадових обов’язків, до яких додалася низка нових, ще досі невідомих, доводиться їй щодня нести на тендітних жіночих плечах. Впевнений, що сущі попередники (а з ними і світлої пам’яті Василь Гупало із Засвітів)  уважно спостерігають за її діяльністю в сувору добу випробувань і тішаться, що Ярина Володимирівна у році, що минув, зуміла з перших після підлої навали російських варварів днів організувати у місті системний алгоритм реагувань на виклики воєнного часу, і подумки аплодують пані Ярині.

Якими ж були  підсумки найскладнішого у історії Нового Роздолу (і держави!) 2022-го – у інтерв’ю Ярини ЯЦЕНКО для «Вісника Розділля».

-Мабуть, для початку згадаю, як починався  2022 –й рік, адже ніхто не сподівався, що 24 лютого о 4-й годині  росія так підступно  розпочне геноцидну війну. Отже, Новороздільська міська рада січень – лютий провела у інтенсивному ритмі підготовки усього спектру необхідних заходів, аби успішно втілити намічені плани. Було  напрацьовану  чітку «дорожню карту» дій , спрямованих на подальший поступ міської господарки. Зокрема, тільки одних мікропроєктів  було підготовлено майже 40. Цікавий збіг, але саме на 24 лютого була призначена сесія Новороздільської міської ради, на якій депутати мали розглянути низку важливих проєктів рішень, зокрема, затвердити Стратегію розвитку громади, а також затверджувати перелік об’єктів для того, щоб їх  виконувати у 2022 році.

А на світанку розпочалася війна. Не переповідатиму, який це був для усіх українців шок, бо словами передати ці болючі емоції неможливо. Отже, 24 лютого сесія таки розпочалася, було прийнято низку найнагальніших рішень. До речі, надалі сесії скликалися і відбувалися майже до літа з дуже коротким інтервалом – як правило, через десять днів, через два тижні, – оскільки події розвивалися стрімко і треба було по ходу реагувати на виклики і приймати необхідні рішення.

Зокрема, у той період слід було терміново реагувати  і вирішувати декілька актуальних поточних завдань. В першу чергу, треба було забезпечити прийом та надати пакет супутніх  необхідних послуг внутрішньо переміщеним особам, які до нас їхали з центру, сходу та півдня  України. Це було непросте завдання, адже вони щодня прибували сотнями, а в найбільш кризові часи  навесні таких у місті перебувало понад 3 тисячі чотириста осіб. Для довідки поінформую, що натепер у Новому Роздолі зареєстровано і проживає  2 тисячі чотириста внутрішньо переміщених осіб. Як на наше невелике місто, це доволі значна кількість. Ми їм допомагали і з наданням житла, речами першої необхідності, харчами і з працевлаштуванням, одне слово, намагалися знайти себе у новій спільноті. Можу сказати, що багато з них вибралися з цього пекла, як кажуть, з нічим, хто що міг захопити із собою в останню мить. Наприклад, тоді в мене вдома також жили двоє  внутрішньо переміщених осіб з Ірпіня , які приїхали тільки з  одним рюкзаком необхідного. У Ірпінь з Нового Роздолу вони повернулися вже в середині минулого літа, коли ситуація у їхньому рідному місті після вигнання окупантів стабілізувалася.

Окремо відзначу особливі виклики цього насиченого подіями періоду: це  діти – сироти, майже 40 осіб, які  навчалися в профтехучилищах Миколаївської області, а по приїзді у наше місто  проживали у Новороздільському професійному ліцеї, де вони дистанційно навчалися.

Також у Роздільському дитячому інтернаті були розміщені  особи з вадами психіки, яких евакуювали на Львівщину із спеціальних закладів на східних теренах. Декого з них  згодом відправили на лікування за кордон, інші залишилися тут.

Одне слово, це був вкрай напружений період в сенсі великого обсягу роботи і для міської влади, і для відповідних служб, які за посадовими обов’язками займалися вирішенням усіх питань, пов’язаних із внутрішньо переміщеними особами.

Мабуть, не буде перебільшенням навести порівняння : «Крутилися як білка в колесі»?

– Аж ніяк, я б ще доповнила це прислів’я словами «і денно, і нощно». Це стосується багатьох служб, особливо хочу відзначити самовідданість працівників Управління соціального захисту населення, які в перші дні війни працювали цілодобово. Вони чергували, невтомно реєстрували осіб, які прибували в місто зі Сходу. Зокрема, аби прибулі не чекали до ранку, працівники соцзахисту реєстрували кожного відразу на поселення, при чому чітко відпрацювали алгоритм взаємодії і з міською радою, і з лікарнею, і з міським відділенням поліції, оскільки новоприбулі особи ретельно перевірялися згідно з відповідною процедурою. Додам, що усіх прибулих чоловіків обов’язково реєстрували у відділі надзвичайних ситуацій, правоохоронної та мобілізаційної роботи Новороздільської міської ради. Принагідно, відзначу і працівників ради, які також працювали над вирішенням вказаних вище поточних проблем цілодобово.

Зокрема, перший заступник Михайло Гулій займався релокованими підприємствами та інвестиційними пропозиціями, заступник Ольга Ганачевська – усім, що пов’язано з гуманітарною допомогою, секретар ради Оксана Царик координувала розміщення внутрішньо переміщених осіб. Нагадаю, що в перші дні  було створено Новороздільський гуманітарний штаб, який працює до сьогодні та займався і займається волонтерськими питаннями.

Вже у перші дні війни у нашій громаді сформувалася нова структура – підрозділ Територіальної Самооборони, покликаний доступними засобами забезпечувати спокій громадян. Це свідомі мешканці громади, люди різних професій і соціального стану, які обֹ’єдналися у добровільне формування (причому, працюють на безоплатній основі), яке виконує поставлене завдання. Зокрема, самооборонівці регулярно виходять на чергування, в тому числі і нічні, виявляють порушників громадського спокою та приписів в умовах воєнного стану.

– Тобто  чітко налагоджена робота за визначеними пріоритетами забезпечила і забезпечує ефективний механізм діяльності міської ради, починаючи з 24 лютого?

– Саме так, обрані пріоритети забезпечили системність, а відтак необхідну дієвість. Але варто виокремити визначальний пріоритет – сприяння і допомога захисникам Збройних Сил України. На початку російського вторгнення ми з  працівниками міської ради та служб  з допомогою о. Івана Рибка зібрали кошти на закупівлю  амуніції та речей першої необхідності для захисників ЗСУ. Згодом, по мірі потреб, про які нам повідомляли військові, ми організовували збір коштів на закупівлю усього необхідного, автомобілів та амуніції. Натепер з допомогою благодійників посильно забезпечуємо захисників іншими речами, які вони «замовляють» в тилу з фронту. Як от, амуніція, теплі речі, взуття,  генератори, дощовики, гумові чоботи, тощо,

– Свого часу редакція інформувала читачів про відчутну допомогу, яку надають місту  на потреби ЗСУ люди доброї волі з країн Євросоюзу, зокрема, громада нашого польського міста – побратима Поліце. Що ще можете доповнити з цього приводу?

– Авже ж, це дуже важливий момент формування мирного європейського фронту підтримки України та відсічі окупантам. Отже, з приємністю нагадаю читачам про миттєву  реакцію на підступне широкомасштабне вторгнення російських варварів наших польських друзів з  міста – побратима Поліце. Зокрема, вже на світанку 24 лютого, невдовзі після наступу нелюдів,  мені зателефонував бурмістр Владислав Дякун і, схвильовано висловивши підтримку та солідарність Польщі з Україною, розпитав, чим в першу чергу мешканці Поліце можуть допомогти новороздільцям. І вже невдовзі від польських побратимів почала надходити допомога. Загалом ми отримали з Поліце декілька різноманітних траншів на потреби ЗСУ та наших ВПО, окремо також надійшла допомога для нашого підрозділу ДСНС, за що щиро вдячні мешканцям цього прекрасного міста.

Завершуючи інформувати про так би мовити «польський вектор» допомоги захисникам ЗСУ, хочу якнайтепліші слова сказати на адресу побратимів з Ордену Отців Сальваторіанців з Польщі, представництво якого знаходиться у римо – католицькому санктуарії (костелі) Воздвиження Чесного Хреста у Берездівцях, а координатором – отець Дам’ян Панковяк. Крім постійної допомоги для наших воїнів та ВПО громада отримала автомобіль швидкої допомоги та автомобіль для потреб міської господарки, декілька автомобілів поїхало на фронт, за що ми їм дуже вдячні.

Нагадаю і про діаспору українців в Литві , які передали нам чотири міських автобуси ( два залишилося для потреб міста, два передано на для потреб військових), новий апарат УЗД , який так конче був необхідний в міській лікарні, кисневі концентратори та засоби для першої медичної допомоги та використання в операційних (валова часина з них добре послужила на передовій).

Окремим рядком слід згадати італійських волонтерів з провінції Бергамо та їх координатора Марко Тібальдіні. Це звичайні мешканці відомого регіону Італії, але незвичайні своїми добрими справами, які вони зробили для нашого міста. Об’єднавшись у волонтерську спільноту, вони проводять на своїй Батьківщині різноманітні акції на підтримку України, збирають кошти на підтримку захисників ЗСУ. Вони особисто доставили у Новий Розділ придбані в Італії  речі на потреби нашим бійцям на фронті та для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають у Новому Роздолі. 

 Зрештою, про увесь широкий  аспект  сприяння захисникам ЗСУ послідовно і  оперативно висвітлював і  висвітлює «Вісник Розділля» та йшлося у чисельних дописах у соціальних мережах.

Відомо, що через війну, кажучи умовно, зі Сходу України у Новий Розділ прибули і зареєструвалися не тільки згадані вами декілька тисяч внутрішньо переміщених осіб, а й низка релокованих підприємств, які з розгортанням виробництва безумовно підсилять економіку міста ( а це і робочі місця, і  податки у скарбницю громади). Так виглядає, що новороздільці не мають достатньо інформації про таких «переселенців». Тож, будь ласка, розкажіть про них докладніше.

-Так, справді, до нашої громади прибули і зареєструвалися декілька релокованих підприємств. Зокрема, в перші дні російської геноцидної агресії до нас прибули зі Сходу України  працівники «айтішної» компанії, які успішно працюють у смт Розділ.

Також у Новому Роздолі діє ще одне релоковане підприємство –  швейна фабрика «Денаві» з Харкова, яка на сьогодні орендує приміщення у одного місцевого підприємця, але вже викупила під розташування виробництва колишній ДНЗ №9. Є ще одне релоковане підприємство яке наразі лише складує в нас свою продукцію.

Слід відзначити, що у минулому році міська рада чимало уваги приділяла питанням інвестицій та розвитку підприємництва. Так, ми сформували Інвестиційний паспорт громади, затвердили Стратегію розвитку громади. Як позитив зазначу, що ТОВ «ДМЗ «Карпати», владнавши необхідні дозвільні документи та угоди, розгортає   на частині території «Сірки» потужний підрозділ підприємства, що невдовзі забезпечить місто новими робочими місцями та економічним зростанням. Так само на території колишнього комбінату будівельних матеріалів ще один інвестор планує відкрити виробництво.

Ось ми поступово і підійшли до висвітлення теми міської господарки. Як в умовах воєнного стану ви із міським урядом собі давали раду із забезпеченням нормальної життєдіяльності Нового Роздолу та громади?

-Насамперед, варто відзначити, що у цей складний період діяльності міської ради, особливо у моменти, коли слід оперативно реагувати на нові виклики, згуртованість дотичних до ухвалення важливих рішень органів. Зокрема, маю на увазі депутатський корпус, постійні депутатські комісії, виконавчий комітет. Така солідарність і спільна відповідальність в умовах воєнного стану, як кажуть, дорогого вартує. І я  вдячна всім за таку конструктивну позицію. А щодо інколи надто «гарячих» обговорень окремих питань та проектів рішень, то це нормальний процес, який щоразу завершується прийнятним, деколи доволі компромісним рішенням. Адже недарма кажуть, що в суперечках народжується істина.

Тепер щодо міської господарки. Розпочну із дражливого для мешканці питання – плачевний вигляд центральної площі, фінансування реконструкції якої у відповідності з урядовим рішенням було «заморожено» на невизначений термін. Звичайно, розритий котлован, де буде змонтовано фонтан, тільки скраю від проспекту Шевченка вистелена бруківка по периметру площі, калюжі – усе це викликало незадоволення мешканців. Я чудово розумію такі настрої. Але водночас через труднощі з фінансуванням виконувати роботи в повному обсязі ми не мали можливості. Додам, що кошти, скажу  простим словом, «перейшли» у 2023-й рік. Тож, як тільки держава дасть добро на «розмороження» фінансування робіт великих інфраструктурних об’єктів, а до таких належить і новороздільський  Майдан Героїв Небесної Сотні, реконструкція площі продовжиться і, впевнена, по завершенні своїм виглядом радуватиме око і мешканців, і гостей міста.

Проте зробила усе можливе, аби до початку зими досягти домовленості з підрядником про те, щоб він за свій кошт «застелив» бруківкою значну частину площі від краю до краю, а також встановив ємності у котлован і засипав його землею (вартість вказаних робіт, а це понад 500 тисяч гривень, заактована і виконавець робіт отримає кошти, коли буде «розморожене» фінансування цього об’єкта).

-На завершення поставлю дуже важке запитання, але і воно вимагає відповіді. Вже з перших днів російського геноцидного вторгнення новороздільці  щоразу здригалася від душевного болю, читаючи перші  повідомлення у Фейсбуці  про загибель на фронтах бійців ЗСУ – мешканців нашої громади (глибоке співчуття батькам і рідним полеглих Героїв – земляків – І. Б.). Далі були важкі дні поховань Героїв, дні жалоби та скорботи. Вони щоразу пронизували і ваше єство, але як міський голова вам належало швидко опановувати щемні емоції і смуток, бо треба було вирішувати низку термінових питань, пов’язаних із  ритуальною частиною проводів з почестями у останню земну путь новітніх героїв України. Як це відбувалося організаційно?…

– Гм…справді, важке запитання, і згадувати ті скорботні дні – для мене дуже важко. Отже, натепер міська рада опікувалася похоронами 18-ти полеглих у боротьбі з ворогом воїнів – земляків, які були скеровані на службу в ЗСУ нашим районним центром комплектування(звичайно, вихідців з нашої громади, які загинули на війні, є більше, але вони були поховані у інших громадах). Зізнаюся, це були  найважчі для мене як міського голови  моменти у 2022-му. Бачити перед собою домовини, військовий почт, а насамперед – згорьованих батьків, дітей , дружин– це невимовний біль, до якого ніколи не звикнеш. Ще раз – вічна пам’ять полеглим захисникам і співчуття рідним.

Якщо говорити про бюрократичний супровід організації процесу поховання, то з цією метою розроблена відповідна програма, яка передбачає два варіанти: 1)або міська рада повністю забезпечує оплату усіх видатків на поховання полеглого Героя; 2) або, якщо поховання відбувається не у Новороздільській, а у іншій територіальній громаді, то у такому випадку ми надаємо матеріальну допомогу рідним покійного. 

Як на мене, ми усі, держава в цілому – в неоплатному боргу перед нашими захисниками. Вони своїм подвигом, своїми життями зупинили на Сході російського звіра, завданням якого є не тільки знищення нашої Незалежності, а й фізичного знищення українців як етносу. Це споконвічне завдання росії. Раніше не вдалося знищити нас Голодомором, репресіями та депортаціями, тепер хочуть знищити війною. Але зламають зуби, але вдавляться. Бо українці незнищенні!

Тому усім нам бажаю  у 2023 році Єдності і Перемоги!

Розпитував Іван БАСАРАБ

Схожі повідомлення

Пластуни вшанували пам”ять Романа Шухевича та полеглих за волю України Героїв

admin3

Автошкола – акція для студентів!!!

admin2

Тротуар з безбарєрним доступом – реалізація проєкту триває

admin2

Багатолюдна акція прибирання набережної міського озера – можемо!

admin2

ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» терміново потрібні на роботу:

admin3

Новороздільця затримали у Сокільниках під час збуту наркотиків

admin2

Залишити коментар