Коли захочете образити рідну людину, уявіть, що її більше немає! Ніде! І навіть якщо ви перевернете все догори дном, вона не знайдеться… І тоді ви відразу ж зрозумієте, що більше немає і вас…
Прочитала такий вислів: “Не буває пізно, буває вже не треба”. І, знаєте, мені дуже захотілося написати дещо для себе, для друзів і для тих, хто хоча б один раз, випадково зайде до мене.
Я хочу, щоб ви пам’ятали про те, що приходить такий час і колись дорогі тобі люди повертаються, вирішивши для себе остаточно, що ти – найважливіше в їхньому житті.
І часом так відбувається, що ти не відчуваєш вже бувалої пристрасті і бажання бачитися щомиті… І навіть посмішка вже якась награна і підроблена.
Ось здається тільки горів, хотів… і все! Сірник догорів і згас… Не дайте згаснути полум’ю, яке хтось розпалив у вас! Адже це може не повторитися знову… Ніколи! Розумієте? Вже не вам будуть бажати доброго ранку і солодких снів, вже не ви почуєте дзвінкий сміх, який так щиро любите, не з вами будуть обговорювати минулий день і не з вами мріяти про майбутнє.
- Як все-таки добре, що ми один в одного є!
Мені завжди подобався епізод з улюбленого мультика дитинства “Їжачок в тумані”, де їжачок каже ведмежаті:
– Як все-таки добре, що ми один в одного є!
Ведмедик кивнув.
– Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити ні з ким.
– А ти де?
– А мене немає.
– Так не буває, – сказав Ведмедик.
– Я теж так думаю, – сказав Їжачок. – Але раптом ось – мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти будеш робити?
– Переверну все догори дном – і ти знайдешся!
– Ні мене, ніде немає !!!
– Тоді, тоді… Тоді я вибіжу в поле, – сказав Ведмедик і закричу: “Ї-ї-ї-жа-а-а-ч-к-у-у!”, І ти почуєш і закричиш: “Ведмеди-и-к-у-у!..”. Ось.
– Ні, – сказав Їжачок. Мене ні крапельки немає. Розумієш?
– Що ти до мене причепився? – розсердився Ведмедик. – Якщо тебе немає, то і мене немає. Зрозумів?
Ось і ви, дорогі люди, коли захочете образити рідну людину, уявіть, що її більше немає! Ніде! І навіть якщо ви перевернете все догори дном, вона не знайдеться… І тоді… ви відразу ж зрозумієте, що більше немає і вас…
Пам’ятайте завжди про те, що існує межа всьому: межа почуттів, межа емоцій, межа кількості “косяків”, за які потім доводиться себе картати.
Вас, можливо, будуть любити ще довго, а може і все життя, але… навряд чи ви вже про це дізнаєтеся.
Бережіть коханих, цінуйте їх тоді, коли вони поруч, тримайте їх обома руками і не віддавайте нікому!!!
Ідіть вперед, тримаючись за руки, не зупиняйтеся і нічого не бійтеся, адже коли у вас є підтримка, ви відчуваєте силу і впевненість, а значить все вийде!
Робіть це перш за все для себе! Для того, щоб одного разу не довелося почути від коханої і найдорожчої людини: “Не буває пізно, буває вже не треба”…
Авторка – Кіра Ейрі. “Сімя і дім”:https://simya.com.ua/
