Новороздільська громада в суботу, 29 жовтня, провела в останню путь Захисника, вірного Сина України, який віддав своє життя, оберігаючи рідну землю від московського окупанта – Михайла Николина.
Міський голова Ярина Яценко від імені усіх мешканців громади прощалася з Воїном: «Чудовий друг, чудовий командир, Михайло був воїном, на якого варто рівнятися, гострий розум, професійні військові знання і відвага, один із стовпів, на якому тримається українська армія, учасник АТО, випускник Академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного, офіцер, старший лейтенант, командир механізованого відділу 2 механізованої роти… … Він завжди буде поряд з нами!».
Похоронили Героя в селі Оброшине Львівського району, де він проживав з молодою дружиною (одружилися лише півтора роки тому – у червні 2020).
Николин Михайло народився 18 лютого 1996 р. в Новому Роздолі. Навчався у Новороздільській ЗШ №5 (перша вчителька М.В. Мельник, класний керівник М.М. Пукас). Колишній вчитель школи Василь Василишин добре пам’ятає допитливого, жвавого хлопця, який усім цікавився, часто підходив з різними запитаннями і взагалі був активним по життю.
У Михайла Николина було багато друзів, які з теплом згадують про нього. Отець Андрій Міджак: «Михайло – дуже хороший хлопець, любив активний відпочинок, займався спортом. І разом з такою його активною життєвою позицією він спокійний, виважений. Це людина, яка любила життя. Цікаво, що після спільно проведених юнацьких років в одному товаристві ми перестрілися з ним уже в Академії сухопутних військ, уже як курсант і помічник капелана».
Багато розповіла про друга дитинства і однокласника (навчалися в паралельних класах) Марְ’яна Оленська: «Михайло був людиною чесною, розумною та із загостреним відчуттям справедливості. Був відданий військовій справі, яку обрав свідомо. Завжди у приватних повідомленнях писав, що він «отримує задоволення, захищаючи країну». Пригадую нашу переписку декілька років тому, коли він вже був на Сході: йому тоді в ногу прилетів дрібний осколок, каже «сам витягнув, залив перекисем і далі воювати. Але, тільки прошу, батькам не кажи». Хоча через деякий час батьки все одно дізнались. На його позиції тоді дуже часто приїжджали журналісти та телеканали, знімали про нього сюжети, розповідали про його професіоналізм, він і мені обіцяв теж дати інтерв’ю, коли повернеться. Але так і не вдалось це реалізувати. Його мужність та хоробрість справді була прикладом для наслідування.
Дуже сумно і боляче усвідомлювати, що немає людини, з якою у тебе така велика кількість спогадів. Ми знайомі з одного року, усі дитячі дні народження ми завжди святкували разом, у підлітковому віці ми також майже весь свій вільний час проводили разом, у нашому дворі була велика дружня компанія. Ми постійно грали теніс, бадмінтон, займались спортом, у літню пору ходили на озеро, а коли приходила осінь, завжди великим табуном йшли фотографуватись. У Михайла були задатки фотографа. У його друзів добра когорта світлин, які він нам робив».
Після школи Михайло впевнено йшов до мети. Навчався у львівському ліцеї ім. Героїв Крут, згодом – здобував офіцерський фах у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2017-18 роках брав участь в АТО. Лише за кілька років військової кар’єри отримав декілька нагород – був нагороджений медаллю «За військову службу Україні», почесним нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі 2 ступеня», орденом «За мужність 3 ступеня». Він був мужнім, хоробрим, відданим військовій справі, прикладом стійкості та рішучості українського воїна.
Гордяться сином батьки – мама Любов, медик міської лікарні, і тато Мирослав Дмитрович, досвідчений енергетик, старший майстер цеху теплових мереж Новороздільської ТЕЦ.
Загинув юний офіцер 23 жовтня в боях за незалежність України, під час бою від пострілу снайпера, на найважчому відтинку фронту біля Соледара Бахмутського району на Донеччині.
У Михайла залишилися батьки, дружина Софія, старший брат Руслан.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати. Герой Михайло поповнив ряди Небесного війська та назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
