Диплом і медалі Лауреатів І ступеня – таку нагороду отримав квартет саксофоністів у складі Назара ЛУКОВСЬКОГО, Юліана ХОМИ, Владислава САЛУНА, Дмитра ЛЮТОГО на Міжнародному фестивалі-конкурсі “СВІТ, МИСТЕЦТВО І МОРЕ”, який відбувся 23-28 серпня у сонячній Болгарії під патронатом мерії м. Варна (співорганізатор – оргкомітет “Квітуча Україна” м. Київ).
Звісно, не можливо не згадати і тих, чий внесок у перемогу визначальний – викладача Павла Зіновійовича МИХАЙЛЮКА та концертмейстера Ольгу Ярославівну ЛЕСІВ.
Втім, поспілкувавшись з Павлом Михайлюком (молодим приємним юнаком, при зустрічі навіть одразу завагалась, чи то викладач зайшов, чи учень), зрозуміла і причину успіху – молодий викладач, котрий на рівні із своїми учнями горить улюбленим музичним інструментом, дивиться на життя оптимістично та впевнено, шукає нових викликів та генерує свіжі ідеї.
Одна з них – цей міжнародний конкурс.
Конкурс був складним, адже за перемогу змагались більше сотні колективів у різних номінаціях та з різних країн – найбільше, звісно, з Болгарії, з України, Румунії та Канади. Лише переслухати таку кількість учасників, мабуть, було досить виснажливим для членів журі, серед яких були композитори, режисери та народні артисти з тих країн.
Учасники ансамблю попередньо виступили на відкритті фестивалю, де їм щиро аплодували, що додало хлопцям впевненості в собі. Конкурс відбувався впродовж двох днів з дев’ятої ранку до пізнього вечора, поки не виступив останній запланований учасник.
Рівень учасників був надзвичайно високим. Адже керівники багатьох колективів є заслуженими артистами та відомими діячами культури різних країн. Це відчувалось у майстерному виконанні творів учасниками конкурсу та повному розкритті сценічного образу, що й заворожувало слухача…
Але кожен успішний проєкт – це непомітна, але наполеглива підготовка до нього.
«Після новини про проведення конкурсу запропонував своїм учням взяти в ньому участь. Чесно, на той час не дуже вірилось, що пропозиція буде підтримана, адже це і довга дорога, і оформлення документів та тривалий час перебування у іншій країні, що тягне за собою неабиякі фінансові витрати. От щодо програми музичного виступу тривог не було – вона уже була відшліфована, так би мовити, на завершальних етапах, бо до досконалості завжди потрібно йти важкою працею, що ми і робили під час літніх канікул. Так, діти цього року не мали повноцінних канікул, адже два місяці провели у музичній школі. За це їм велика шана, що відмовилися від відпочинку заради мети. Також варто відмітити, що наші юнаки вели себе дуже відповідально: достатньо було лише обмовитися про чергове завдання, то одразу його й виконували.
Особливо низький уклін батькам наших лауреатів, які проспонсорували поїздку своїм дітям та не побоялись відправити їх в іншу країну на тривалий період. Адже материнське серце завжди хвилювалось і про сам переїзд, і за перебування в чужій країні протягом тижня, і про труднощі, які виникали через коронавірусні обмеження. Вдячний за довіру і мені, як учителю, адже це і мій перший досвід. Батьки оперативно зібрали усі необхідні документи для закордонної поїздки. Також і музичні інструменти повинні мати все необхідне для перетину кордону. А ще ті коронавірусні обмеження… – продовжував емоційно ділитися своїм першим успішним міжнародним досвідом Павло Михайлюк. – Отже, вибрали ми твори, відточили кожен штрих і отримали добру новину – концертмейстер нашої школи, якій щира подяка – Ольга ЛЕСІВ, виявила ініціативу і самостійно записала (бо потрібних нот не існувало) партію фортепіано у власному аранжуванні, яку закомпанувала з саксофоністами, що значно збагатило музичне забарвлення композиції, яку виконував наш квартет.
Отже, зібрались ми у дорогу, на яку витратили 22 години, приїхали у приморський кліматичний курорт Золоті піски, який розташований на березі Чорного моря, недалеко міста Варна, де і проводився Міжнародний фестиваль-конкурс “СВІТ, МИСТЕЦТВО І МОРЕ”. Після поселення у комфортному готелі відразу продовжили спільні репетиції, які забирали практично цілі дні. Проте море нас “кликало” і майже кожен схід сонця ми зустрічали разом з ним. На березі моря вдалось відзначити і день Державного Прапора України, заспівавши Гімн нашої Держави. Ці дивовижні хвилини надавали нам неабиякого натхнення, що ми чіткіше проявили на репетиціях і передали слухачеві під час виступу.
Повні два дні різні колективи виконували свої твори. Усі високо оцінили відмінну організацію на найвищому рівні. Кожен учасник мав чітку годину, коли мав виступити, щоб не доводилось довго чекати свого виходу на сцену і запобігти великому скупченню людей. Варто відзначити одного суперника, який нам запам’ятався найбільше. Це був ансамбль саксофоністів з міста Запоріжжя, після його виступу ми зрозуміли, що мусимо викластися на всі сто відсотків. Адже у їхньому складі були різновиди саксофонів, що додавало колоритності звучання. Та й, додам, виступ на такій великій «відкритій» сцені понад 200 кв м (а перед сценою – великий басейн), та ще й вперше – це також морально виснажливе випробування.
Та під час озвучення оцінок журі для нас стала десь не зовсім очікуваною, але тому і ще більш радісною перемога. 1 місце! Ми підкорили їх серце чудовим ансамблем звучанням та складнішою програмою. Ми не ставили за мету отримати перше місце (розуміли ж бо, перший раз, та й суперники сильні), але хвилювалися, мріяли – хоча б призове друге чи третє. І от оголошують лауреатів ІІІ ступеню, ІІ-го – не ми. Напруга зростає. А коли насамкінець виголосили переможців, наш колектив, то … словами не передати весь спектр пережитих відчуттів!
Під час конкурсу була можливість познайомитися з багатьма керівниками інших колективів, поділитися досвідом і дізнатись щось нове і цікаве для себе. Також учасники між собою зав’язали тісні відносини, обмінялися контактними даними тощо. В цілому відчувалась дружня, тепла атмосфера. Після нагородження переможців на сцені хлопці проспівали гімн нашої Держави разом з іншими українськими колективами, що ще раз переконало, що в нашій країні найталановитіші та найкреативніші діти!».
І найталановитіші та найкреативніші вчителі – захотілося додати після такої цікавої оповідки. Бо про себе Павло Зіновійович сором’язливо не поспішав розповідати.
Новорозділець, який своє захоплення музикою розпочав з … навчання у Новороздільській школі мистецтв ім. Олега Рудницького по класу кларнет у вчителя Ігоря Андрійовича Трухима. Куди ж і повернувся після навчання у Дрогобицькому державному музичному училищі та Львівській національній музичній академії ім. Миколи Лисенка. Тепер уже як учитель, а не учень. І свою любов до не завжди визнаного і маловідомого кларнета прищепив і своїм учням. Наразі у класі кларнет-саксофон у шести класах навчається 12 учнів. Хоча цьогорічний набір був конкурсним: бажаючих «першачків» біло 12, набрали ж лишень 4 дітей. Є бажаючі, є можливості – потрібно лишень сформувати і співставити попит з пропозиціями.
До речі, учні Павла Зіновійовича, натхненні досвідом учителя, також подалися навчатися музики: учасники квартету Юліан Хома та Дмитро Лютий – у Львівський музичний фаховий коледж ім. С. Людкевича по класу саксофон. Що також свідчить про високі досягнення молодого вчителя за його недовгий педагогічний шлях.
До речі, лише цьогоріч пішли по стезі викладачів школи мистецтв ім. О. Рудницького ще 6 її учнів: Віктор Бучацький (учень Г.І.Бабінець) – у Дрогобицький ФМК ім. В. Барвінського на скрипку, Олена Логай, Людмила Лялюк, Олег Пташник, Вікторія Дідух, Марія Козак (учні А.П. Фігурської) – на спеціальність образотворче мистецтво і дизайн у Львівську національну академію мистецтв, УАД та НЛТУ.
Є потенціал. Дай Бог, повернуться молоді вчителі у рідну школу – і продовжать піднімати рейтинг та творчий розвиток і Нового Роздолу, і школи мистецтв ім. О. Рудницького
А наразі бажаємо хлопцям-саксофоністам та їх викладачу Павлу Михайлюку наступних вдалих проектів та позитивних емоцій.
І при нагоді – побажання усіх мешканців громади: хотілося би частіше бачити на міських святах, на сцені МБК «Молодість» талановитих і уже професійних музикантів – учнів школи мистецтв ім. О.Рудницького.
