Насамперед, із скорботою нагадаю, що 13 серпня 2014 року наш земляк, Андрій Марунчак, колишній «афганець», боєць добробату «Айдар» , загинув смертю хоробрих під селом Новосвітлівка, що на Луганщині. Через декілька днів його з почестями поховали у селищі Роздолі…
А 14 лютого 2021 року у Львівському Будинку воїна відбулася прем’єра документального фільму «Бандєровци…», присвячена Андрію Марунчаку та його побратиму – «афганцю», командиру 2-ої «афганської» штурмової роти батальйону «Айдар», Герою України Олегу Міхнюку.
На презентацію прибули земляки – роздільці та рідні полеглого героя: пан Мирослав, батько А. Марунчака, рідний брат Петро (пліч-о-пліч воював з Андрієм у «Айдарі» ), дружина Оксана Василівна, вчителька Новороздільської ЗОШ №3 (дочка Марта та син Марко навчаються далеко від дому, тож цим пояснюється їх відсутність на важливій події). А також староста Роздолу Тарас Овсяник, класний керівник героя російсько-української війни Кучма Наталія Романівна, побратими з 2-ої штурмової роти та новорозділець Іван Василишин, який з перших днів агресії росії захищав Україну на Донбасі в ДУК «Правий сектор» (згодом Українська Добровольча Армія) і віддавна приятелював з Андрієм, а на Євромайдані вони були разом у 8-й «афганській” сотні Самооборони
Як поінформував репортера пан Тарас, до речі, також «айдарівець», побратим Андрія Марунчака, кінострічка справила відповідне емоційне враження. А на запитання, хто ініціював випуск документального фільму, староста зізнався, що краще про це запитати керівника Львівської обласної організації ветеранів Афганістану Ігоря РАВЛІНКА.
«Взимку 2020-го у Стрию після презентації фільму «Сотник», присвяченого Герою України, «айдарівцю» Олегу Міхнюку, я запропонував режисеру зняти фільм і про побратима Андрія Марунчака. Д. Гонтаренко погодився…»
Власне, ці слова Ігоря Ярославовича, який надав репортеру коментар після презентації документального фільму «Бандєровци…», і вказують на автора ідеї створення фільму про нашого земляка Андрія Марунчака. Далі І. Равлінко повідомив цікаві деталі: «Автором документального фільму про Андрія Марунчака є Дмитро Гонтаренко, до речі родом з Полтави, який знімає фільми про Героїв Небесної Сотні. Зазнайомився з ним в січні – лютому 2020 року, коли кінорежисер перебував на Стрийщині і знімав фільми про тамтешніх Героїв Небесної Сотні – Юрія Дяковського та Андрія Корчака. Тоді ж у Стрию відбулася і презентація фільму «Сотник», присвяченого командиру 2-ої штурмової роти добровольчого батальйону «Айдар», нашому побратиму – афганцю, Герою України Олегу Міхнюку. По завершенні кінопоказу я як керівник Львівської обласної організації ветеранів Афганістану зустрівся з автором фільму і розповів, що неподалік Стрия, у Роздолі жив ще один побратим Героя України, також «афганець», також «айдарівець» Андрій Марунчак, який героїчно загинув у бою в серпні 2014-го. Дмитро Гонтаренко відразу ж перейнявся цією ідеєю і вже навесні приїхав у наші краї і почав збирати необхідний матеріал про А. Марунчака для майбутнього документального фільму, звичайно, спілкувався з родиною, дружиною, батьком, вчителями місцевої школи, записував і знімав спогади побратимів – «афганців» та «айдарівців», з якими він служив у Афганістані та воював на російсько – українському фронті влітку 2014-го.
Видно, що інформація про А. Марунчака справила на Д. Гонтаренка глибоке враження, бо ж фільм знімався не надто довго, можливо, було б і швидше, якби не суворі «ковідні» вимоги. Про це можу судити із схвальних відгуків, які звучали минулої неділі на прем’єрному показі у Будинку воїна. Гадаю, що і земляки Андрія невдовзі зможуть переглянути цей фільм у Роздолі або ж Новому Роздолі».
У Новому Роздолі фільм про Андрія Марунчака демонструвався у День Героїв Небесної Сотні
20-го лютого 2014-го Андрій Марунчак разом із побратимами із 8-ї «афганської» сотні Самооборони Євромайдану був у горнилі драматичних та трагічних подій подій, що відбувалися у Києві.. Але залишився живий, хоча також міг стати Героєм Небесної Сотні, адже і на Майдані перебував у перших рядах під час зіткнення з «беркутами». Той епізод у фільмі «Бандєровци…» згадав його побратим «афганець» з Івано-Франківська Юрій Кріль: «Коли протестувальники і військові МВС ішли лава на лаву, між ними стояли ми, «афганці», і стримували «людську стіну». Андрій раптом спіткнувся і була загроза, що його можуть затоптати «янучари». Я допомагав з усіх сил, аби допомогти Андрію піднятися, звичайно, підставили плече і побратими – невдовзі Андрій знову з азартом боронив повстанців”.
Ще майже 5 місяців Андрій мужньо і відважно боровся з ворогами внутрішніми та зовнішніми – російськими окупантами – за Українську Державу. А 13 серпня 2014 року Андрій Марунчак поліг смертю хоробрих під Новосвітлівкою, що на Луганщині. Ваш автор почув дві версії про подвиг «айдарівця». Зокрема, у 2015 році зафільмованих спогадах про той лютий бій у 2024-му, побратим нашого земляка, друг «Штурм» казав, що Андрія прошила кулеметна черга ворожого танка і він, фактично, у крайні секунди життя, ще спромігся підбити «залізну» машину гранатою. А Юрій Кріль у фільмі «Бандєровци…» ділиться дещо іншим спогадом: вони вдвох вирушили у розвідку і коли їх вороги «розсекретили», то Андрій першим завдав по них автоматну чергу ( і це було знаком для основного загону наших бійців, що попереду ворог – тож вони відкрили вогонь у відповідь), але тут же був «зрізаний ворожим вогнем. Зрештою, кожна версія має право на існування, бо кожен очевидець емоційно фіксує у пам’яті який момент у до краю спресовані миті бою…Проте вони мають спільний знаменник – Андрій Марунчак здійснив героїчний вчинок, давши можливість побратимам перегрупуватися і перемогти ворога. Власне, ціною свого життя він зберіг життя своїх бійців, можливо, навіть того невідомого юного солдата, якому перед тим, як іти в розвідку, віддав свою каску…
Минулої суботи, 20 лютого 2021 року, у МБК «Молодість» відбувся вечір пам’яті Героїв Небесної Сотні «Час плине, а пам’ять залишається», по закінченні якого демонструвався документальний фільм «Бандєровци…». Звичайно, прикро на перегляд фільму прийшло надто мало глядачів, зважаючи ПРО КОГО ЦЕЙ ФІЛЬМ ( про знаного багатьма містянами новороздільця, який жив у нашому місті чимало, поки не побудувався у Роздолі і перебрався туди жити із сім’єю, про Героя Майдану і російсько – української війни…але щось завадило їм прийти цього дня на перегляд фільму). Проте на «зустріч» з Андрієм прийшли ті, кого він точно чекав: дружина Оксана ( яку з мужем, власне, навіть і смерть не розлучила, ну, хіба що у фізичному, земному вимірі…), побратим -«айдарівець», староста Роздолу Тарас Овсяник та інші (даруйте, прізвищ не дізнався), побратим з Євромайдану Микола Пшик (на війні їхні шляхи розділилися – Андрій із «афганською» сотнею Самооборони влилися у добробат «Айдар», а друг Микола – у «Правий сектор» (УДА). Хоча і щемно було на душі, однак М. Пшик таки взяв слово і поділився спогадами про Євромайдан, де вони з Андрієм неодноразово пересікалися, сповняючи свій обов’язок – боротися за Україну. Впевнений, що чимало новороздільців у хроніці подій по 5-му телеканалу та «1+1» бачили кадри з нашими земляками у найдраматичніші дні січня – лютого – Андрія у «афганці» на голові та Миколу з другом Володею Милимуком (зараз друг “Тихий” служить за контрактом у ЗСУ), коли вони на носилках виносили поранених та вбитих пострілами снайперів – «беркутів”.
… Понад півгодини, поки демонструвався фільм, вони усі були разом – Андрій, яким він запам’ятався до відходу до Небесного батальйону воїнів світла (див. фото) , та його сущі рідні, близькі та побратими по зброї. Усі переживали високі хвилини блаженства – і сумні, і радісні. Так буває після сповіді, після повернення додому після довгої розлуки на війну….
Іван БАСАРАБ