Російсько-українська війна забрала життя двох воїнів з Новороздільської громади.
І знову місто навколішки, під свічки лампадки, щиру молитву і щемливе “Пливе кача» проводжає в останню життєву путь своїх Героїв…. Уже втретє за 20 днів війни… Герої не вмирають! Твердо повторюємо ми. Пам’ять про них житиме завжди у наших спогадах та молитвах. Смерть їх стане мотиватором для кінцевої перемоги над лютим проклятим на віки ворогом з московії.
16 березня Новий Розділ попрощався з Героєм Іваном Кучминдою, людиною, яка вибрала свободу, яка взялася за зброю для захисту Украіни, рідного міста, мами, дружини, донечки і сина, для захисту кожного з нас.
Похоронна процесія відбулася у церкві Різдва Пресвятої Богородиці, а хоронили воїна у с. Підгірці.
Новороздільська міська рада, її виконавчий комітет, міський голова Ярина Яценко, депутатський корпус висловлюють щирі співчуття сім’ям, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті наших земляків та Героїв. Нехай добрий, світлий спомин про покійних захисників назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, усіх, хто знав їх, любив та шанував. Сумуємо разом з Вами, підтримуємо в годину скорботи. Нехай душі загиблих знайдуть вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!
«Всечесні отці, засмучена родино, шановна громадо!
Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо обирає свободу, матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний. Так казав Степан Бандера.
Сьогодні Новороздільська земля прощається з воїном, який поміж хлібом і свободою обрав свободу. Хай не для себе, але для своєї родини та своєї Батьківщини.
Знаєте, Іван йшов за покликом. Свідомо та впевнено. Пам’ятаю ранок, коли зустріла його між хлопцями, що вирушали. Повністю екіпірованого, готового служити. На запитання, чим допомогти, продиктував номери телефонів. Не свої. Своєї мами Ольги, дружини Орисі та доньки Евеліни, сина Остапа. Для мене, каже, нічого не треба. Але подбай про них, поки я «там». На жаль, «там» він залишиться назавжди. Але з вами, засмучена родино, назавжди залишиться його любов.
Недолугий російський карлик вирішив відібрати у нас свободу, а заразом і хліб. Борячись за свою землю, мусимо переживати і такі важкі моменти. Як зараз, як минулого тижня. Як сьогодні, коли в Березині зустрічали ще одного воїна з дороги. Війна забирає у нас кращих. І з першої лінії вогню, і тут у нас, на Західній Україні, де здавалося б, безпечніше. Кожен, хто взяв зброю та пішов захищати свою землю – Герой.
Жертва Івана Андрійовича Кучминди, як і інших хлопців, не залишиться невідплаченою.
Ми відстоїмо ВЛАСНУ землю! Ми сильна нація! Ми переможемо!
Засмучена родино! Глибокі співчуття від імені всієї громади!
Вічна пам’ять Герою!
Слава Україні!».
У тиші прощання громада вслухалася у слова міського голови Ярини Яценко. Вона, як і всі ми, у журбі за кожним полеглим чи раненим, у святій вірі Гідності і Жертовності кожного захисника та найшвидшій нашій Перемозі над ворогом, вона, як і кожна жінка, мати, глибоко переносить кожну втрату, вболіваючи усім серцем за їх родини, за їх сім’ї. І провести місію проводжання в останню путь Героїв, коли юному захиснику (Володимиру Братціву) тільки но виповнилося 22, коли, як з Іваном Кучминдою, разом провела щасливі дитячі роки по сусідству у Берездівцях, коли завжди могла опертися на підтримку активіста з Березини Руслана Люкова, допомагає свята віра у Праведність визвольної боротьби за щасливе майбуття України!
Здавалося б, жив собі чоловік, працював, дбав про сім’ю, зводив будинок, виховував дітей. Але в критичну мить, ні на хвилину не задумуючись, взяв до рук зброю і пішов захищати Вітчизну! Обов’язок Воїна, Захисника, Українця!
Раптова чорна звістка про загибель 43-річного новороздільця під час проходження військової підготовки неподалік Золочева оббігла місто, громаду, і наверх вихлюпуються спогади – світлі і чисті. Яким і був за життя Іван Кучминда.
«Хлопчик був надзвичайно чемним, скромним та вихованим.
Зі слів однокласників, Іван був “трудяга, дуже великий трудяга!! Все в житті заробив і добився своїми руками!! Сім’яни, добряк з великим серцем!!”
Ось таким усміхненим, як на фото, завжди Іван і був. А ще надзвичайно привітним і доброзичливим. При зустрічі очі завжди випромінювали особливе тепло» – згадує директор Гранки-Кутівської школи, випускником якої був наш Герой, Галина Романів.
«Евелінка, класним керівником якої я була, зараз студентка 3 курсу Тернопільського медуніверситету, а її брат Остап – учень 8 класу Новороздільської ЗШ №5. Виховані діти, чудова сім’я, неодноразово спілкувалася з мамою Орисею Михайлівною і відчувала – ця сім’я живе за християнськими цінностями», – доповнює учитель ЗШ №5 Людмила Шишка.
