Колеги, вітаю!
Мене звати Софія Бабяк, я комунікаційна менеджерка кампанії від Дитячого Фонду ООН Юнісеф.
Хочу запропонувати вам ще один матеріал у межах нашої інформаційної кампанії про розвиток соціальних послуг у громадах.
Це перше публічне інтерв’ю міської голови Нового Роздолу Ярини Яценко, присвячене саме розвитку системи соціальних послуг у громаді.
У розмові вона розповідає:
— як у громаді починали впроваджувати інклюзивне навчання, коли ще кілька років тому діти з особливими освітніми потребами навчалися вдома;
— які соціальні послуги вдалося створити за останні роки (денний догляд для дітей з інвалідністю, патронат над дитиною, простір психологічної підтримки тощо);
— як громаді вдалося поступово вибудувати довіру мешканців до нової системи підтримки;
— які напрями розвитку соціальних послуг планують далі.
Матеріал також має прикладну частину: у ньому є інформація, куди можуть звернутися мешканці громади, якщо родині потрібна підтримка.
Це один із фінальних матеріалів нашої інформаційної кампанії, тому будемо дуже вдячні за можливість його опублікувати. Для нас важливо, щоб якомога більше людей дізналися про доступні соціальні послуги та можливості підтримки.
Водночас досвід Нового Роздолу може бути корисним і для інших громад області — як приклад того, як можна розвивати систему соціальних послуг на місцях.
Ділюся посиланням на матеріал та фото.
Ще у 2021 році в Новому Роздолі усі діти з особливими освітніми потребами навчалися вдома. Коли громада почала змінювати систему, люди просили: «Нічого не міняйте». Вони боялися, що разом зі змінами можуть зникнути і звичні форми допомоги.
Минуло кілька років — і сьогодні Новий Розділ є однією з найактивніших громад Львівщини в розвитку соціальних послуг. Тут працює денний догляд для дітей з інвалідністю, Інклюзивно-ресурсний центр, послуга патронату над дитиною, соціальний супровід, створюються нові простори підтримки.
Як вдалося побудувати довіру до соціальних послуг, як система розвивається сьогодні та з якими викликами стикається громада — у розмові з міською головою міста Яриною Яценко.
«Ми хочемо створити єдиний простір, куди можна прийти з будь-якою потребою й отримати маршрут допомоги», — міська голова Нового Роздолу про розвиток системи соціальних послуг
Ще у 2021 році в Новому Роздолі усі діти з особливими освітніми потребами навчалися вдома. Коли громада почала змінювати систему, люди просили: «Нічого не міняйте». Вони боялися, що разом зі змінами можуть зникнути і звичні форми допомоги.
Минуло кілька років — і сьогодні Новий Розділ є однією з найактивніших громад Львівщини в розвитку соціальних послуг. Тут працює денний догляд для дітей з інвалідністю, Інклюзивно-ресурсний центр, послуга патронату над дитиною, соціальний супровід, створюються нові простори підтримки.
Як вдалося побудувати довіру до соціальних послуг, як система розвивається сьогодні та з якими викликами стикається громада — у розмові з міською головою міста Яриною Яценко.
— Із чого ви почали розбудову системи соціальних послуг після вступу на посаду у 2021 році?
— Новороздільська громада завжди була людиноцентричною: ми розвивали соціальний захист, надавали допомогу й пільги різним категоріям населення, працювала система догляду за літніми й одинокими людьми. Цей напрям був вибудуваний досить добре.
Натомість для дітей і соціально незахищених родин потрібних інструментів підтримки майже не існувало. Коли я прийшла на посаду, у школах і садочках не було впроваджене інклюзивне навчання.
У 2021 році жодна дитина з особливими освітніми потребами не відвідувала школу, адже не було адаптованих просторів, ресурсних кімнат, підготовлених педагогів та асистентів.
Діти навчалися вдома й фактично були позбавлені можливості повноцінної соціалізації і спілкування з однолітками.
Ми почали поступово змінювати цю ситуацію. Перший рік інклюзивне навчання запрацювало для однієї дитини, наступного року — уже для десяти. Сьогодні всі діти, які можуть відвідувати школу чи садочок, мають таку можливість. Це 50 школярів і 54 дитини, що відвідують дитячий садок.
— Якою була реакція громади на впровадження інклюзивного навчання?
— На початку не всі були готові до змін. Мами боялися виводити дітей у соціум, педагоги не знали, як працювати з інклюзивними класами, працівники також не мали достатнього досвіду. Це був складний етап.
Люди буквально приходили групами й просили нічого не змінювати.
Але згодом ті самі батьки почали приходити, щоб подякувати, бо побачили реальні результати і перестали боятися змін.
— Яких ключових результатів вдалося досягти в розвитку системи соціальних послуг із 2021 року?
— Сьогодні в громаді повноцінно працює Інклюзивно-ресурсний центр за адресою вул. Грушевського, 16а. Фахівці/-чині центру проводять комплексну оцінку розвитку дитини, корекційно-розвиткові заняття й консультують батьків дітей з особливими освітніми потребами.
На базі центру з березня 2025 року працює послуга денного догляду дітей з інвалідністю. Її отримують діти віком від 5 до 18 років. Кожна дитина перебуває в центрі чотири години на день у супроводі фахівчинь. У цей час діти опановують нові побутові навички, проводять час з однолітками й відвідують корекційні заняття. Наразі центр відвідують 15 дітей.
Минулого року відкрили простір «Твій» (вул. Грушевського, 16а) — безпечне місце для дітей і підлітків, які потребують додаткової уваги, але не мають встановленої інвалідності. Зокрема, це діти, які через тривалі або часті захворювання змушені пропускати навчання чи тимчасово не відвідують школу. У просторі вони працюють із психологами, соціальними працівниками й консультантами індивідуально або в невеликих групах.
У школах і садочках облаштовуємо ресурсні кімнати — простори для ігор, корекційно-розвивальних занять і навчання за індивідуальним планом.
Ще одним нашим досягненням, я вважаю, розвиток послуги патронату над дитиною. Сьогодні маємо перший успішний кейс, коли діти, вилучені з родин, можуть залишатися в громаді, відвідувати свою школу й жити в безпечних умовах у сім’ї патронатного вихователя, поки їхні батьки долають складні життєві обставини.
— Які ще послуги для родин сьогодні працюють у громаді?
— У громаді працюють патронажні медсестри. Вони відвідують молоді родини вдома й консультують батьків. Такий супровід допомагає вчасно помітити можливі труднощі в розвитку дитини й підтримати сім’ю на ранньому етапі. У перспективі саме на цій основі ми бачимо розвиток повноцінної послуги раннього втручання, адже потреба в ній є.
Також у громаді діє послуга соціального супроводу для сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах. Фахівці спільно з родиною визначають потреби й складають індивідуальний план підтримки, спрямований на подолання труднощів і стабілізацію ситуації. До таких обставин можуть належати, зокрема вимушене переміщення, військова служба одного з батьків, повернення з війни, самостійне виховання дитини та інші життєві виклики.
— Які потреби сьогодні є в громаді та які послуги ви плануєте розвивати найближчим часом?
— Ми бачимо кілька ключових напрямів.
Перший — створення Центру життєстійкості. Зараз у громаді працює багато послуг, але вони не систематизовані й розміщені в різних установах. Людина часто просто не знає, куди звернутися.
Ми хочемо створити єдиний простір за принципом «одного вікна», куди можна прийти з будь-якою потребою й отримати маршрут допомоги.
Другий напрям — підтримка ветеранів і їхніх родин. У нас багато сімей військових, родин загиблих і зниклих безвісти, багато повертаються з війни. Сьогодні підтримку надають через помічників ветерана й управління соціального захисту, але, на мою думку, цього недостатньо. Потрібен окремий простір, який працюватиме у форматі «рівний — рівному», не як місце, де просять допомоги, а як середовище підтримки та довіри.
Ще один великий виклик — послуги постійного догляду: госпіс, паліативний догляд вдома, підтримане проживання. Потреба в них зростає, адже багато родин виїхали за кордон і людям немає кому забезпечити догляд для рідних. Це дуже необхідні, але дорогі послуги, і наразі громада не має ресурсу для їхнього запуску.
— Які ключові виклики сьогодні існують перед громадою в розвитку соціальних послуг? Де ви потребуєте додаткової підтримки?
— Ми живемо в складний час, тому підтримка партнерів для нас дуже важлива. Насамперед це навчання працівників. Коли люди бачать, як працює інша система, отримують менторство й обмінюються досвідом, вони починають краще розуміти, що і як потрібно впроваджувати у своїй громаді. Такі обміни дають упевненість і дають можливість рухатися вперед.
Другий виклик — це створення якісної інфраструктури. Важливо не лише розуміти, які послуги потрібні, а й мати фінансування та експертизу, як правильно облаштувати простори. Завдяки підтримці ЮНІСЕФ ми змогли створити безпечні та доступні середовища з належним обладнанням, інклюзивними санвузлами, пандусами.
Тому серед головних викликів — фінансування, розвиток інфраструктури та збереження партнерської підтримки, щоб впроваджувати зміни системно та якісно.
— Як мешканцю громади діяти, якщо він потребує допомоги? Куди звертатися й де шукати інформацію?
— Сьогодні основна вхідна точка — Управління соціального захисту населення та Центр надання соціальних послуг. Людина може звернутися туди й отримати консультацію та маршрут допомоги.
Можна звернутися особисто за адресою: вул. Чорновола, 7 або телефоном: +380 32 61 25 750 (Управління соціального захисту населення), +380 32 61 22 138 (Центр надання соціальних послуг).
Якщо йдеться про дітей, потребу часто виявляють у школах або закладах освіти завдяки директорам і вчителям. Також мешканці можуть звернутися особисто до мене на прийом.
У сільських населених пунктах важливе значення мають старости. Вони є координаторами на місцях: люди звертаються до них, а староста скеровує до відповідних служб і за потреби налагоджує контакт.
Інформацію про послуги можна знайти на сайті нашої громади — там розміщені контакти відділів і перелік напрямів роботи.
— Наскільки доступними є соціальні послуги для мешканців менших сіл громади?
— Послуги доступні для всіх мешканців громади, однак питання мобільності залишається актуальним. Нам потрібне соціальне таксі, адже не всі люди можуть самостійно дістатися до центру.
Ми намагаємося максимально наблизити послуги до людей.
У селах активно працюють старости — вони допомагають координувати звернення та скеровують людей до відповідних служб. Система догляду за людьми поважного віку також охоплює сільські населені пункти: фахівці приходять додому й надають послуги на місці.
Інклюзія впроваджена і в сільських школах, і садочках — ми не робимо різниці між містом і селом. Частина спеціалізованих послуг, як-от Центр денного догляду чи Інклюзивно-ресурсний центр, розташовані в місті, але фахівці за потреби виїжджають у заклади освіти в селах.
— Чому розвиток соціальних послуг такий важливий для громади?
— Як керівниця громади я маю думати про людей і ставити себе на місце тих, хто опинився в складній ситуації. Соціальні послуги — це не лише про підтримку, а й про якість життя в громаді.
Це також про економіку. Якщо мама може залишити дитину в безпечному просторі, вона може працювати. Ми навіть адаптували графік роботи садочків під графіки місцевих підприємств, а підприємства — під потреби молодих батьків. Коли працює система догляду, родини можуть бути економічно і соціально активними.
Якщо ж системної підтримки немає, люди часто не можуть самостійно впоратися, випадають із ринку праці й потребують більше соціальних виплат. Це створює додаткове навантаження на бюджет, а люди відчувають, ніби втрачають контроль над своїм життям.
Натомість добре вибудувана система соціальних послуг працює на випередження — зменшує кількість кризових ситуацій, підтримує родини раніше і не допускає серйозних проблем. Це інвестиція в стабільність і розвиток громади.
— Якою ви бачите систему соціальних послуг у громаді через 3–5 років?
— Для мене важливо, щоб система стала більш людиноцентричною і координованою. У перспективі я бачу створення центрів, які надаватимуть комплексну підтримку, щоб людина мала одне місце звернення, де їй допоможуть і скерують між службами. Також важливо вибудувати повноцінну систему підтримки ветеранів і їхніх родин — у форматі «рівний — рівному».
Окремий великий виклик — розвиток послуг госпісу, паліативної допомоги та підтриманого проживання. Це дорогі напрями, які громада самостійно не може повністю забезпечити. Тут потрібна системна державна політика та додатковий ресурс. Система довготривалого догляду потребує оновлення та переосмислення.
Матеріал підготовлений у межах проєкту, який реалізується Львівським Центром соціальних послуг «Джерело» та ЮНІСЕФ UNICEF Ukraine у громадах Львівської, Волинської й Закарпатської областей у межах програми ЮНІСЕФ «Кращий догляд для кожної дитини».
