16.5 C
Lviv
01.05.2024
Новороздільська ОТГ

Наші Герої! Післяслово… Василь Сколоздра…

Знову страшна звістка обпекла болем наші серця – у бою за Незалежність України з російським окупантом загинув житель села Берездівці Сколоздра Василь Михайлович.

Сколоздра Василь народився 13 січня 1982 у Берездівцях.
Навчався у початковій Берездівецькій школі, а з 5-го по 9-й клас – у Новороздільському ЗЗСО №3 ім. А. Гергерта Класний керівник Галина Юліанівна Панчишин не може оговтатися від трагічної звістки: «Добра, слухняна, чемна дитина. Хороші батьки, гарна сім’я, у якій виховували трьох дітей. Василь був найстарший. Змалечку зауважили, що мав загострене почуття справедливості, тому на все звертав увагу, запитував чому так, а не інакше, цікавився, не проходив мимо будь-яких, на його думку, несправедливих речей. І вчився добре. Направду, йдуть найкращі».


Згодом навчався у Новороздільському професійному ліцеї будівництва і побуту (тоді училище №6). Майстер був на всі руки: все вмів робити, за що би не взявся.
«Він такий був мужній, безстрашний, налаштований по-бойовому, сильний духом, незламний, не боявся і нас заспокоював, – зі сльозами на очах розповідає сестра Галя. – Говорив нам: не хвилюйтеся, все буде добре, буде Перемога, ми їм, тим москалям, такий парад влаштуємо на їх красній площі!!! Я їм покажу, впевнено наголошував, а згодом у численних телефонних розмовах чітко додавав: я в полон не здамся, ніколи, я не з тих людей, я не дозволю москалям знущатися з себе…».

Василь з сестрою Галиною

Василь придбав собі квартиру у Новому Роздолі, яку сестра облаштовувала: «Ми робили ремонт спільно, по фотографіях: то плитку обирали, то дизайн обговорювали. Як він тішився, чекав, коли після війни піде туди жити, а так ні разу і не зайшов у своє довгоомріяне житло, навіть ногою не ступив…» – гірко ридає сестра.
В. Сколоздра пішов служити добровольцем, підписавши контракт із ЗСУ перший раз ще в 2015 р. Повернувшись, знову їздив працювати до Польщі. Але війна на сході не давала йому спокою. Тож у 2019 році знову підписав контракт, влітку 2022-го мав би завершити службу, але ж війна, обов’язок.. У відпустці вдома був в листопаді 2021-го, у грудні поїхав на службу – і тут той чорний лютий: Старобільськ, Лисичанськ, Сіверодонецьк – усі місця, де йшли важкі бої. На кілька днів несподівано завітав додому у липні 2022-го.
«Але Василь телефонував щодня, – наголошує Галина, – і ще нас всіх заспокоював. Мама від 24 лютого закреслювала на календарі кожен день – Василь дзвонив, значить, все добре».
Востаннє Василь подзвонив додому 22 грудня, на Анни, привітав маму з іменинами, поспілкувався з нею. І з маленькою донечкою, якій 3,5 роки, Анічкою, теж поговорив.
«Ми ще зняли відео, на якому Анічка у віночку заспівала «Ой у лузі червона калина», скинули Василю. 23 грудня брат зранку зателефонував на хвильку, кілька слів сказав, а відео так і не подивився, мовляв, не грузиться, нема інтернету… А 24-го загинув… 24-го прийшов сигнал не телефон від Василя, і в понеділок, 26-го, також. Ми сподівалися, наш Василь намагався зателефонувати, просто немає зв’язку, як часто буває, але то уже побратими намагалися додзвонитися з трагічною новиною… Привезли Василя: на руці браслет жовто-блакитний з написом Україна, який племінниця передала, на шиї – хрестик, який передали з Вифлеєму. Не врятував…», – захлинається слізьми сестра.
І тихо додала: «Вже пізніше дізналася, за кілька днів до загибелі скинув швагру останні слова на телефон: «Ігоре, я йду туди, звідки не вертається ніхто…». Їх перекидали до Бахмуту…
Вернувся, як у пісні … «у шибку пташинкою вдарюсь твою, прийду на світанні в садок із росою, а, може, дощем на поріг упаду»…
Вернувся Героєм!
Близько 11.30 год. 24 грудня під час обстрілу противником із застосуванням протита́нкових керо́ваних раке́т по позиціях 3-го механізованого ботальйону в районі с. Опитне Донецької області внаслідок ураження осколками отримав поранення, несумісні з життям старший механік-водій 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини *** молодший сержант Сколоздра Василь Михайлович.
У Василя залишилися мама Анна і тато Михайло, молодші сестра Галина і брат Володимир, і троє дітей – 17-річний Сашко, 10-річна Христинка і 3-річна Анічка.
Жодними словами не вгамувати пекучий біль втрати та не загоїти рани в душі. Світлий спомин про мужнього земляка залишиться в наших серцях.
Поховали Василя Сколоздру у рідних Берездівцях.

Схожі повідомлення

Наша Перша премія на на Міжнародному конкурсі талантів

admin3

Про необхідність проведення періодичної повірки лічильників теплової енергії та гарячої води

admin3

Сьогодні зустрічаємо полеглого Героя Андрія Мельничука

admin2

Комунальники облагороджують свою територію

admin2

Автомобіль для воїна-земляка благословили на перемогу

admin2

Новороздільська міська лікарня діджиталізується

admin2

Залишити коментар