Мабуть, як і усі, хто сьогодні в “ютюбі” або наживо переглядав цей матч, запам’ятаю його на – а- аа -довго! Тому розпочну коментар із власних рефлексій. Отож, ще не розпочався історичний для нашої команди поєдинок у Житомирі, а вже почував себе емоційно високо піднесеним, немов у мене виросли крила. У такій хвилюючій нірвані перебував після ранкового перегляду “нарізки” повідомлень на Facebook- сторінці ФК “Новий Розділ”, присвячених грядущому матчу. Зокрема, це і бліц- інтерв’ю головного тренера клубу Андрія Гарапця напередодні зустрічі з теперішнім лідером Української прем’єр – ліги, у якому наставник, відзначивши високий клас “Полісся”, так само високо оцінив і рівень гри своїх підопічних і в прем’єр – лізі Львівщини, і в Кубку України сезону 2026/2027 років, це і його щирі і мудрі слова, мовлені гравцям у роздягальні за декілька хвилин до виходу на футбольне поле, про те, він не хвилюється, а відчуває приємні емоції, і попрохав їх, аби грали по наміченому плану, гарно і викладалися до останніх секунд матчу. Особливо запам’ятався відеоряд вітань і побажань перемоги рідній команді від вболівальників – новороздільців, які живуть і працюють у країнах Європи і США. Їхні світлі обличчя і світлі слова зворушували і проймали гордістю за рідне місто.
Так само розчулено і щиро зверталися до нашої команди і міський голова Ярина Яценко, яка перебуває у відрядженні за кордоном, і о. Іван Рибко, який поблагословив футболістів, щоб вони у грі з суперником, в першу чергу, стали ще сильнішими і вправнішими, ніж до цього матчу, і здобули перемогу. А відомі VІР – персони української спортивної журналістики, та популярних телевізійних шоу – Ігор Циганик, Євген Синельников та Ілля Горбунов (до речі, уродженець нашого славного міста ) своїми яскравими спічами на підримку ФК “Новий Розділ”, без сумніву, додали більш широкої промоції і команді, і Новому Роздолу в Україні.
А коли арбітр після Хвилини мовчання за полеглими у війні з москальськими загарбниками українськими Захисниками та виконання Славню Держави юною виконавицею із Житомира, свистком дав старт історичного для нашого міста та нашої команди матчу , то над стадіоном здійнялося стоголосе вітання нашої команди нашими вболівальниками та скандуваннями “Новий Розділ! Новий Розділ! Новий Розділ!….”, яке приглушувало навіть вигуки місцевих “фанів”.
І ось матч розпочався. Звісно, що із атак “Полісся”, але наші гравці були готові до такого старту і застосували, як зазначав напередодні у коментарі Андрій Гарапцьо, тактику “другого номера”, що давало можливість для несподіваного розгортання контратак та створення моментів для взяття воріт. Така модель себе виправдала, тож двічі новороздільці могли витворити сенсацію. Спочатку наш капітан команди Юрій Музика за межами штрафмайданчика господарів зіграв на випередження із захисником та голкіпером “Полісся” та пробив у порожні ворота. Увесь стадіон завмер, спостерігаючи за траєкторією “шкіряної кулі”. І врешті загал зітхнув – гравці та вболівальники господарів з полегшенням, а новороздільські “фани” із великим жалем, – коли м’яч байдуже прокотився поруч із штангою. Другий момент взагалі усіх вразив: після швидкісної контратаки новороздільців лівим флангом і точної подачі, яку технічно замкнув наш захисник Роман Голодрига, забивши красивий гол. І знову над стадіоном линув тріумфуючий гул новороздільських фанів, але всього декілька секунд, бо помічник арбітра зафіксував, що м’яч, який навішував наш нападник, незначно перетнув лінію поля. І як йому вдалося доволі здалека це помітити!?…
Власне, чого гріха таїти, це 6ули тільки два небезпечні моменти, які створила наша команда впродовж усього матчу. А ініціативою впевнено володіли суперники, створивши низку небезпечних моментів (до слова, уся статистика матчу стосвідсотково не нашу користь). Утім, завершальні удари господарів були неточними, а декілька точних з них майстерно парирував наш голкіпер Роман Білий. І тільки у двох ситуаціях він ( я б присудив Роману титул “Лев матчу”) виявився безсилим, оскільки вони виникли у штафмайданчику несподівано, через помилки двох захисників (прізвищ не називаю, бо , пишучи цей репортаж, навіть в редакції відчуваю, як їм прикро), чим миттєво скористалися гравці “Полісся”. До речі, коментатор матчу Петро Троць відверто сказав на всю країну, що ці два голи “Поліссю” насправді “подарували” новороздільці. Звісно, в переносному сенсі.
Отже, з рахунком 2:0, додамо, чесно, по грі перемогла команда ФК “Полісся”, а відтак, продовжить свій переможний шлях у марафоні за головний футбольний трофей Держави. А наша славна команда достойно завершила свою феєричну і фантастичну участь у Кубку України. Зізнаюся, що згадана вище емоційна окриленість не полишає мене і досі. Вона буде зі мною і завтра, і згодом, через місяці і роки, коли згадуватиму цей день, це свято новороздільського футболу, яке буде буде завжди зі мною….
