| Що потрібно від об’єктива на вечірній вулиці | Viltrox AF 24mm f/1.8 Z |
|---|---|
| Збирати слабке світло з рук | діафрагма f/1.8, кільце працює в межах f/1.8–f/16 |
| Носити на камері весь вечір | 370 г без кришки й бленди; діаметр 70 мм, довжина 86,7 мм |
| Охопити вулицю широко | кут зору 84° на повному кадрі |
| Зняти близький передній план | мінімальна дистанція фокусування 0,3 м |
| Фокусуватися тихо | тихий STM-мотор; довжина не змінюється під час фокусування |
| Перемикати AF і MF | перемикача на об’єктиві немає, режим вибирають у камері |
| Міняти діафрагму на ходу | кільце без клацань, позначки через третину стопа, положення A віддає діафрагму камері |
| Знімати без штатива | стабілізації в об’єктиві немає |
Шум кращий за розмиття, тому ISO піднімають, а витримку не опускають
Світло на вечірній вулиці змінюється щохвилини, тож знімають у ручному режимі або з пріоритетом діафрагми, і в обох — з Auto ISO. Кільце діафрагми на об’єктиві переводять у положення A: тоді діафрагмою керує камера. Положення A перевіряють перед зйомкою: фіксатора на кільці немає, і коли об’єктив дістають із сумки, з A воно може зсунутися на f/16.
- Auto ISO: низький старт і висока верхня межа, 3200–6400 і вище, якщо камера це дозволяє. Камера тримає витримку й піднімає ISO першою, а витримку опускає в останню чергу: у режимі пріоритету діафрагми нижню межу витримки задає параметр мінімальної витримки в меню ISO Sensitivity Settings. Якщо ISO вже дійшло до верхньої межі, витримка падає нижче цього мінімуму.
- Стартова зв’язка: ручний режим з Auto ISO, діафрагма f/2.0–f/2.8, витримка 1/125 с, верхня межа Auto ISO 6400, одна точка AF або зона, баланс білого авто або 3800 K, матричний замір. Далі зв’язку підлаштовують під рух і світло.
Мінімальну витримку задає найшвидший герой кадру, а не стабілізація
Стабілізацію шукають у корпусі камери: у Z 8 вона є, у Z 50 II немає. Але й така стабілізація лише дозволяє довшу витримку з рук, а людину на ходу не зупиняє, тому мінімум беруть за найшвидшим героєм кадру:
- люди й жести — 1/125–1/250 с;
- ті, що йдуть, — 1/60–1/100 с;
- навмисне розмиття — 1/30–1/50 с;
- нижче 1/30 с людей у русі знімають лише заради навмисного розмиття.
Чим коротше фокусне, тим повільнішу витримку можна тримати з рук: на 50 мм це 1/50 с, на 85 мм — 1/100 с, а для 24 мм за правилом оберненої фокусної (витримка не довша за 1/фокусна) виходить 1/24 с. Це для повнокадрових Z. На камерах DX — Z 30, Z 50, Z 50 II, Z fc — кроп-фактор 1,5: 24 мм дають кут, як 36 мм на повному кадрі, а з рук за тим самим правилом тримають не довше 1/36 с. Такий розрахунок — проти тремтіння рук, а не проти руху людей: правило орієнтовне, а камери понад 24 Мп можуть потребувати коротшої витримки. Якщо кадри на вулиці м’які, винен найчастіше рух, а не промах фокуса.
Центр витримує f/1.8, лампам у кутах повного кадру потрібна f/2.8
На будь-якій діафрагмі різкий центр кадру, тож герой у центрі добре виходить і на відкритій. Проблеми починаються далі від центру: зона між центром і кутами на f/1.8–f/4 м’якша, тож на відкритій героя не зсувають до краю, а в кутах до того ж розпливаються лампи.
На f/1.8 і f/2.0 точкове джерело світла в куті кадру спотворюється: це кома, і лампа перестає бути точкою. На f/2.8 кома значно слабшає, а з f/4 кути різкі. Це на повному кадрі: на камерах DX кути кадру лягають на м’яку проміжну зону й стають різкими лише на f/5.6–f/8. Краї кадру на відкритій діафрагмі до того ж темнішають: –2,7 EV на f/1.8 проти –1,7 EV на f/2.8 (виміряно на Nikon Z 6 з вимкненими корекціями). Навіть із ввімкненим у камері контролем віньєтування краї на f/1.8 лишаються помітно темнішими, тож на зйомці з рук у слабкому світлі віньєтування забирає частину переваги f/1.8.
Довкола ліхтарів у центрі кадру на f/1.8 з’являється легкий блакитний ореол; на f/2.0 його вже немає. На відкритій діафрагмі довкола контрастних країв помітна пурпурна й зелена кайма: прикривання зменшує її поступово, і здебільшого вона зникає до f/5.6. Розмиті вогні навіть на відкритій діафрагмі виходять багатокутними, з кільцями «цибулі» й тією ж зеленою каймою: кільця дають асферичні елементи об’єктива.
Звідси вибір діафрагми під сцену:
- слабке світло й відокремлення героя — від f/1.8, максимальної діафрагми цього об’єктива, до f/2.8;
- контекст довкола героя — f/3.5–f/4;
- світла вистачає — діафрагму прикривають до f/2.8–f/3.2: різкість росте, а фон лишається м’яким.
Фасад і площу по всьому кадру знімають на f/5.6–f/8, а не на f/11–f/16
Через кривизну поля середня зона кадру стає добре різкою лише на f/5.6–f/8, і кути на цих діафрагмах теж найрізкіші. На f/11–f/16, до яких доходить кільце, різкість уже трохи знижує дифракція. Але f/8 пропускає на 4⅓ стопа менше світла, ніж f/1.8: коли фасад освітлений слабко, Auto ISO доходить до верхньої межі, і витримка падає нижче 1/24 с (на DX — 1/36 с). Тож фасад на f/5.6–f/8 знімають зі штатива або спершись на ліхтарний стовп чи огорожу.
Автофокус у слабкому світлі схоплює ціль, а при збої цілять у контрастний край
Ручна наводка на відкритій діафрагмі забирає секунди й зриває моменти, тож фокусуються автофокусом: AF-S для нерухомого, AF-C для рухомого. Кільце ручного фокуса плавне й точне, але перемикають на ручний фокус у меню камери.
Для постановки кадру в камері обирають поле AF: одна точка — для точної постановки, зона — щоб швидко реагувати в натовпі.
У слабкому світлі автофокус схоплює ціль, зокрема малоконтрастну, і швидкості достатньо для вулиці. Об’єктив підтримує автофокус із розпізнаванням очей. Якщо AF усе одно не схоплює, цілять у контрастні краї — обличчя, руки, вивіски — а не в плоскі темні поверхні. Фокус можна винести на кнопку на задній панелі камери. Прошивку об’єктива оновлюють через порт USB-C біля байонета, а прошивку камери — зі знятим об’єктивом.
На f/1.8 глибина різкості мала: близький герой стоїть на розмитому фоні. Щоб лишити контекст, героя шукають далі від камери: що дальша точка фокуса, то більша глибина різкості. На Z 9 функція Starlight View підсвічує дисплей і розширює діапазон автофокуса в слабкому світлі.
Широкий кут вміщує і героя, і дальній план, тож вирішують, що показати
На такому куті не вийде просто відсікти зайве: у кадр лягають шари героя, середнього й дальнього плану, і кожен доводиться вирішувати окремо. У старому центрі Львова шарів вистачає: площа Ринок зі строкатими старими будинками й Ратушею, а довкола — вулички з бруківкою, двори й проходи. У темні безлюдні двори ввечері заходять обережно. Оперний театр увечері підсвічений, і знімають його з різних ракурсів.
Герой працює в контексті: людина за прилавком, біля вікна, у плямі світла. Нічний кадр без контексту — просто обличчя.
Передній план і діагональні лінії з нижніх кутів дають кадру глибину
Широкий кут підсилює різницю розмірів: близьке виглядає великим, далеке малим. Тому до сцени підходять ближче, ніж здається правильним. Об’єктив фокусується від 0,3 м, тож різким можна зробити й близький передній план, але тоді фокус ставлять на нього: на відкритій діафрагмі передній і дальній план разом різкими не вийдуть.
- Без переднього плану кадр плоский: його дають плити тротуару, відображення в калюжах, дорожня розмітка, сходи. Знімають з низької точки, присівши на тротуарі чи пішохідній площі: розмітку беруть у кадр звідти, а на проїжджу частину й трамвайні колії не виходять.
- Провідні лінії йдуть з нижніх кутів кадру, найкраще по діагоналі.
Краї кадру на 24 мм оглядають перед спуском, а портрет будують середовищем
Перед спуском оглядають краї й кути кадру: у 24 мм легко потрапляють урна, припаркована машина, рюкзак. Це виправляє крок убік.
- Горизонт тримають рівним і не посередині кадру: нахил на широкому куті помітніший, тож допомагає цифровий рівень камери. Для симетрії камеру ставлять строго по центру.
- Дисторсія 0,83% подушкоподібна, але має форму «вусів»: стандартна корекція прибирає бочку в центрі, а подушку в кутах знімає не повністю. У Lightroom для об’єктива є профіль корекції; біля кутів прямі лінії лишаються злегка вигнутими.
- Портрет будують середовищем: обличчя ближче до центру, а знімають його за кілька метрів, не впритул. У груповому кадрі крайніх людей злегка розвертають до камери. Для крупного плану обличчя беруть 85 мм.
Експозицію будують по світлих плямах, а колір не вирівнюють під усі джерела
Першими пересвічуються вивіски й лампи, тому недоекспонують на –0,3…–1 EV і стежать за гістограмою та попередженням про пересвіт. Тіні піднімуть потім, пересвіт не повернути.
Коли в кадрі яскраві джерела світла, шукають підсвічену пляму й експонують під неї (low key): фон іде в тінь, а світло лягає на героя. Яскравих ламп у фоні уникають, бо вони перебивають кадр.
На вулиці перемішані LED, лампи розжарювання й неон, тож баланс білого під усі джерела не вирівнюють. Знімаючи в RAW, лишають Auto, бо баланс виправляють потім. Для серії кадрів баланс можна зафіксувати на 3000–4200 K, як у стартовій зв’язці з її 3800 K.
Ущільнення в об’єктива немає, а з холоду його заносять у пакеті
- Немає ні гумового кільця біля байонета, ні внутрішніх ущільнень від пилу й вологи.
- Покриття лінз відштовхує воду й бруд, але ущільнення не замінює.
- З холоду в тепло на лінзах і всередині з’являється конденсат. Об’єктив кладуть у герметичний пластиковий пакет і виймають, коли він прогріється. Те саме — при переході з тепла в холод.
- Під дощем добре працюють неонові вивіски, камеру тоді захищають; після дощу гарна мокра бруківка старих вуличок.
Під зливу — рідний Nikkor Z 24mm f/1.8 S, для розмиття руху — штатив
Від мряки об’єктив без зовнішніх рухомих частин одразу не набере води, але під зливу, у вітер і пил надійніший рідний Nikkor Z 24mm f/1.8 S: його ущільнення захищає від вологи й пилу, хоча коштує він більш ніж удвічі дорожче. Він і різкіший: центр попереду на всіх діафрагмах, у кутах повного кадру на відкритій менше коми й вищий контраст, проте деталей там Viltrox розрізняє трохи більше. За різкістю кутів Nikkor помітно відривається з f/4, а найбільший відрив — у середині кадру.
Для розмиття руху потрібен штатив: на витримці близько пів секунди люди, що рухаються, змазуються, а нерухоме в кадрі лишається різким. На надто довгій витримці люди, що йдуть, найімовірніше, зовсім не з’являться в кадрі.
