Сьогодні у меморіальному просторі, що навпроти пам’ятника Тарасу Шевченка, де облаштовано Алею Героїв із світлинами Захисників, що віддали життя за Вітчизну, відбувся традиційний жалобний захід “Хвилина пам’яті, довжиною в життя”, присвячений полеглим воїнам – землякам.
Повільно спливали хвилини до офіційного відкриття, підходили і підходили містяни, аби віддати шану Захисникам, а посередині простору урочо сиділи на кріслах у декілька рядів їхні батьки та родичі , а кому не вистачило крісел, стояли обабіч, і сумно дивилися на центральну частину Алеї Героїв – галерею із світлинами полеглих лицарів ,- і, здавалося, тихо і ласкаво спілкувалися зі своїми “кровинками”, які віддали кров свого життя за Україну, за батька – неньку, за дружин та дітей, братів та сестер за друзів своїх…
У ці хвилини відчувалося, що загал неначе здогадувався, що у цій атмосфері простору відбувається незвичний безмовний діалог живих і полеглих, тож відповідно поводив себе тихо і урочо….
І, о диво (!), навіть офіційна частина заходу – виступи ведучих про те те, чому саме 29 серпня визначено Днем паи’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України (віроломне порушення росіянами домовленості з українським військовим командуванням про “зелений коридор” для наших бойових підрозділів з оточення під Іловайськом, яке вони використали для розстрілу українських воїнів майже впритул з усіх видів зброї), винятково глибока художня частина, яку підготував колектив МБК “Молодість”, щире і душевне слово міського голови Ярини Яценко, прониклива і натхненна спільна молитва за полеглих Героїв та за Захисників, які боронять Вітчизну на полях битв з москалями, яку відправили священики міських храмів, відкриття нових світлин із зображенням 12 полеглих Захисників – не змінили цієї первісної аури єднання присутніх, їхнього співчуття рідним полеглих Героїв, їхньої рішучості підпримувати Сили оборони України, їхньої обітниці завжди вшановувати памĺять полеглих воїнів, завжди приходити до Алеї Героїв у цей день жалоби – скільки б не тривала війна з москалями, скільки б не довелося боротися за Перемогу…
