«Хвилююся, наче перед складною хірургічною операцією…, – такими були перші слова Ігоря Курільця, звернені до присутніх, які 13 листопада відвідали світлицю центральної міської бібліотеки, де відбулася презентація другої книги знаменитого нейрохірурга України і світу «Український хірург «Марафони війни».
А далі впродовж двох годин разом із Ігорем Петровичем, який відверто, хірургічно точно добираючи слова, аби якнайповніше оповісти про різнокольорові бувальщини українського нейрохірурга, себто із свого власного досвіду буття, хвилювався увесь загал. Тому що у кожній з них розкривалася неймовірно багатогранна особистість автора, його обдарованість і хисти не тільки до медицини, а й до «красного письменства» і до музики, навіть до побутових ремесел, його цілісність і принциповість як громадянина, який у ранній молодості відчув своє покликання, своє призначення бути Лікарем з великої літери.
Ще у 1984 році, працюючим у київській Лікарні швидкої допомоги ім. академіка Шалімова, куди Ігоря скерували після закінчення Івано – Франківського медичного інституту, 25-річний молодий спеціаліст (з великою приємністю і гордістю уточню – УРОДЖЕНЕЦЬ Нового Роздолу, випускник першої міської школи – СШ №1) написав пронизливого вірша, який можна вважати програмним у його професійній кар’єрі:
Чому життя так швидко минає,
як метеор летить, поспішає?
Чи встигну, чи зможу в житті подолати
ті перепони, що будуть стояти?
А шлях мій тернистий, прірви і скелі.
Чи зможу дістатись до мрії своєї?
Не всі самотужки її досягають,
“по блату” на ліфті у небо шугають.
Для мене життя – впертий штурм на всю силу,
що ж, хай так буде – вперед на вершину!
Відтоді минуло понад 40 років. Ігор Курілець крізь терни випробувань і перепон, чинених недоброзичливцями і заздрісниками, які, аби зупинити запроваджені молодим лікарем новації у нейрохірургії, вдавалися не тільки до наклепів, а й до прямих погроз ( свого часу «Вісник Розділля» висвітлював цей драматичний період біографії Ігоря Петровича) успішно подолав півстолітній шлях до самоутвердження і досяг вершин визнання у медицині.
Утім, схоже, що Ігор Курілець зараз перебуває на стрімкому шляху до визнання у іншій царині – літературній. Зокрема, віроломне вторгнення рашистів в Україну дивним чином – і це в умовах щоденних бомбардувань, блекаутів та надзусиль, аби забезпечити можливість продовжувати оперувати хворих, постійних переїздів з Києва у Стрий та Новий Розділ і назад! – спонукало Ігоря Петровича до написання книги «Рік війни. Життєві історії нейрохірурга з України. 24.02.2022 – 24.02.2023». У слові – присвяті Ігор Курілець написав: «Моїй родині, моїм батькам, моїм дітям і внучці Соломійці. Моїм дідусям і бабусям. Моїм колегам і молодим лікарям. Моїй, Богом подарованій дружині Оленці». До слова, презентація книги, яка відбулася восени 2023 року, також проходила у центральній бібліотеці Нового Роздолу, а директорка КП «Публічні бібліотеки Новороздільської міської ради» Галина Приріз, як і цьогоріч, 13 листопада, блискуче виконувала місію модератори.
Зізнаюся, ця книга і досі є моєю улюбленою книгою. І за змістом, і за формою. Книгу «Український хірург. «Марафон війни» я ще не прочитав. Але поки що читаю її, як гурман: прочитав фрагмент, який мене вразив, і роблю паузу – думаю на кожним словом, тішуся, що в Ігоря Курільця прокинувся ще один яскравий талант, що з шкільних років знаю автора і його батьків. Найщасливіших батьків, які виховали і вивчили єдиного сина , всіляко підтримуючи його нестримний потяг до хірургії. До слова, у слові – присвяті і другої книги Ігор Курілець написав: «Світлій пам’яті моїх батьків Петра Йосиповича та Євдокії Петрівни»…
От зараз у читанні «застряг» на трьох фрагментах (подаю витяги):
- «Абетка хірургії: А. Бажання стати хірургом. У хірургію вас має привести нестримне, шалене, палке бажання стати хірургом. Ваш вишкіл буде залежати від від сили цього почуття. Ви маєте понад усе хотіти і намагатись досягти своєї мрії….Б. Служіння хірургії і хворим людям. Ви маєте присвятити своє життя хірургії. Хірургія понад усе. Любов до самого себе має відійти на другий план. Лікуйте хворих, як себе. Майте на увазі, що хірургія не подовжує, а скорочує біологічне життя хірурга. Свічка, що згорає, – давній символ хірургії….Д. Оперуйте щодня.Щоденно йдіть в операційну. Оперуйте, асистуйте, будьте там в атмосфері хірурхічного процесу, тримайте руку на пульсьі хірургії… Е. Ваші успіхи в руках ваших дружин.Класність хірургів визначають і їхні дружини, котрі мають витерпіти вас та вашу хірургію. Чим більше терпіння та мудрості у дружин, тим більше успіхів у хірургії… З.Хірургія – колективна праця, це гурт ентузіастівОточіть себе однодумцями і учнями. Одинокі фрілансери – не приклад для наслідування. Без здібних асистентів ви – ніхто…Й. Віддалені результати операцій (Follow up). Аналізуйте результати ваших особистих операцій. Завжди зустрічайтесь з оперованими. Ретельно їх оглядайте. Вас мають цікавити не тільки літературні досягнення провідних клінік, а ваші персональні успіхи і, особливо, невдачі. Намагайтесь елімінувати ваші ускладнення та причини невдач. Працюйте над цим усе життя…» ( до слова, свою другу книгу Ігор Курілець присвятив, цитую автора: «…для лікарів, котрі хочуть присвятити своє життя хірургії»;
- 6 березн орки орки показали розстріл полоненого українця Олександра Мацієвського за слова: “Слава Україні!”. Це у ХХІ сторіччі – розстріл за два укранські слова! Я теж би на тому місці промовив ті слова, як і мільйони українців….;
- 9 березня – день Тараса Шевченка. Для мене цей день – як день Ангела. «Кобзар» – моя настільна книга»…»
О, скільки ще, коли прочитаю книгу до останнього рядка, відкриється пронизливих і глибоких роздумів про минуле і сучасне України, неймовірних описів про проведені унікальні операції, про героїзм українців на полях фронтів і в тилах, про нашу національну неповторність і незнищенність!
Дякую, друже Ігоре! Також обов’язково долучаю і вдячні відгуки, які висловили на презентації книги Ігоря Курільця : настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці у Малехові о. Степан Попко, секретар міської ради Оксана Царик, начальник відділу культури та охорони культурної спадщини Управління культури, спорту та гуманітарної політики Новороздільської міської ради Оксана Дякун, Роза Федорівна Шевлюк, колишня медикиня Новороздільської лікарні, яка пригадала, як сумлінно і наполегливо Ігор Курілець проходив практику у хірургічному відділенні. Микола Гедз – перший голова Новороздільської міської ради демократичного скликання, поділився спогадами про батька нейрохірурга, Петра Йосиповича Курільця, який був активним депутатом – патріотом, а голова Новороздільської станиці Братства ОУН – УПА Андрій Лехуш відзначив, що одними з перших мешканців Нового Роздолу були також репресовані учасники національно – визвольних змагань, про що Ігор Курілець згадував у першій книзі «Рік війни». Своє захоплення лікарським і літературним талантом Ігоря Курільця висловили дві інтелігентні пані – внутрішньо переміщені особи (на жаль, не встиг дізнатися їхніх прізвищ) з Донеччини та Миколаївщини.
«Родзинкою» заходу були пісні на слова Ігоря Курільця у виконанні викладачів Новороздільської дитячої школим мистецтві імені Олега Рудницького Наталії Гарбаж та Ірини Сененько, та виконана Назарієм Ольшанським поема нейрохірурга «Московська орда».
Іван БАСАРАБ
