Про це йдеться на офіційній Facebook – сторінці палацу Жевуських – Лянцкоронських Палац Розділ / Rozdil Palace:
Єврейська громада Роздолу зазнала нелюдських страждань: «Я бачив, як убивали цілу родину з маленькими дітьми. Деякі ще дихали, коли їх скидали у яму». Розповімо нині якою була єврейська трагедія у містечку в часі Другої світової війни.
До цього часу вулиці Роздолу нагадували багатоголосий міський хор – зі своїми звуками, гамором і ритмом повсякденності.
Тут жили сусідами єврейські ремісники, власники невеликих магазинів в центрі, шевці, лікарі, вчителі, які добре знали один одного і ділилися буденними радощами й турботами.
Але у 1941 році цей знайомий світ різко і трагічно змінився. З приходом німецьких військ місто накрила хвиля страху: єврейське населення змусили носити нарукавні пов’язки, почалися арешти й примусові роботи.
Місто завмерло у передчутті страшних подій, які вже були на порозі.
Команда «Палацу Розділ» дослідила документи з Центрального єврейського історичного інституту міста Краків і представляє деякі сторінки тих трагічних днів.
Тож 31 серпня 1942 року в Роздолі настала трагічна тиша. Дослідник Давид Ліберман у вказаних документах пише про першу масову дію: німці та місцева поліція оточили місто, а мешканців єврейської громади зігнали на центральну площу.
Ремісників та працездатних залишили, а решту, близько 1 200 осіб, завантажили в ешелони до Белжецького табору смерті. Ті, хто залишався в місті, стали живими свідками цієї жахливої сцени – люди плакали, прощалися, не знаючи, що їх чекає.
Через кілька тижнів новий жах. Тепер німці взяли старих, жінок та дітей. Свідок Г. Блайхер, письмові свідчення якого представлені в історичному інституті, розповідає, як їх вантажили у вантажівки, а потім вивезли до лісу біля Стрия.
Там, серед дерев, вони мусили роздягатися під дулами автоматів. Крики, удари прикладами, поранених скидали в ями ще живими.
Після третьої хвилі у місті залишилося всього 300 євреїв. Їх зігнали у маленьке гетто на вулиці Стрийській. Але 6 червня 1943 року прийшов наказ про остаточну ліквідацію. Знову ліс, знову постріли. Вижили одиниці.
Г. Блайхер пригадує й інші моменти, що й досі стоять у його очах: сім’ю з трьома маленькими дітьми, яку знайшли в укритті й розстріляли на місці; групу євреїв, виявлених у лісі й негайно страчених. Речі, які залишились у домівках убитих, були розграбовані місцевими.
Пані Ірина, жителька Роздолу, також пригадує, як їй розповідали в дитинстві старожили про ті події. Євреїв спочатку зігнали в синагогу, а потім частку з них відправили рубати ліс поруч населеного пункту.
Інша мешканка Роздолу 1935 року пані Уршуля згадує, як єврейські родини, здебільшого жінок та дітей зігнали в центр Роздолу. Вони усі сиділи на снігу в мороз. Потім їх повантажили в машину та повезли у Стрий на розстріл. Вона пам’ятає у вапно, яким було встелене дно машини, щоб «тіла, які подавилися, одразу ним засипали».
Центральна частина міста була заповнена будиночками єврейських родин. Пані Уршуля пам’ятає, що фашистами збивалась підлога, зривалися стелі, бо усюди шукали заховані скарби, що могли єврейські родини залишити. Деякі будинки в центрі палили.
Ще одна трагедія відбулася 30 вересня 1942 року остаточно стерла єврейське життя з Роздолу. Решту євреїв, яких використовували як робочу силу, відвели у ліс біля місцевого цвинтаря і там розстріляли.
Свідок Г. Блайхер у 1945 році записав свої спогади: «Я один із тих, хто вижив. Свідчу перед Богом і людьми. Це було справжнє пекло. Люди вмирали в муках, і світ повинен знати про це».
Найжахливішим стало 17 червня 1943 року. Тоді близько 600 євреїв стояли годинами на площі під палючим сонцем, сподіваючись, що їх перевозять на роботу. Але їх вели до лісу, де чекав лише смерть. Людей змушували роздягатися й стріляли групами.
«Я бачив, як убивали цілу родину з маленькими дітьми. Деякі ще дихали, коли їх скидали у яму», — пише Г. Блайхер.
Декому вдалося втекти та переховуватись у християнських родинах, інші приєдналися до партизанів. Всього з 2 500 людей пережили війну лише близько 15 осіб.
Цей жахливий злочин був ретельно спланований, пронизаний холодною жорстокістю. Розділ ніколи не забуде тієї трагедії та своїх втрат.
«Палац Розділ» – міжнародний impact-проєкт, що має на меті відродження та функціонування палацово-паркового комплексу Жевуських –Лянцкоронських у Роздолі на Львівщині на засадах економічної ефективності. Проєкт повинен стати найбільшою заміською культурно – туристичною дестинацією Галичини та основним магнітом мережі туристичних маршрутів «Мандри Роздільські». А також – прецедентом ефективних інвестицій в культурну спадщину України, чим надихнути інших інвестувати в історичну нерухомість в малих громадах Батьківщини. Проєкт «Палац Розділ» реалізовується українською інвестиційною компанією EFI Group у партнерстві зі Спадщина.UA / Heritage.UA
