День міста – це завжди щось більще, ніж просто календарна дата. Це – нагода зупинитися на мить і відчути, як сильно ми пов’ язані з місцем, де почалося наше життя. Для мене Новий Розділ – це не просто точка на карті Львівщини. Це місце, де я народилася, виросла, вперше вчилася мріяти, вірити, любити.
Це місто – свідок мого дитинства. Його вулиці пам’ятають мій перший крок, перший шкільний дзвінок, перших друзів. І хоча життя розкидає нас у різні куточки України й світу, серце завжди вертається сюди – до міста, де починається душа.
Сьогодні Новий Розділ святкує свою історію – історію праці, боротьби, розвитку і сили громади. Колись невелике робітниче поселення, що розбудовувалося і розвивалося завдяки сірчаному комбінату та іншим виробництвам галузі хімпрому, через десятиліття з часу заснування стало сучасним і живим містом, яке, незважаючи на всі виклики, впевнено тримає свій курс. Ми бачимо нові дороги, оновлені школи, дитячі майданчики, ініціативну молодь. Але справжнім багатством міста завжди були й залишаються його люди.
Сьогодні ми не можемо говорити про свято без згадки про тих, хто зробив можливим наш мирний день. Новітні герої – наші захисники, які зі зброєю в руках боронять свободу і незалежність України. Серед них є й уродженці Новогго Роздолу, які без вагань пішли захищати рідну землю.
Деякі з них віддали найцінніше – своє життя. Ми пам’ятаємо кожне ім’я, кожну історію. Це не просто імена на меморіальних дошках чи стелах пам’яті – це наші рідні, брати, друзі, сусіди, випускники наших шкіл. Вони дивляться на нас з небес і ми зобов’язані жити так, щоб їхня жертва не була даремною.
У цей день я думаю також про їхні родини. Про батьків, які втратили синів, про дружин і дітей, які залишились чекати. Місто має бути тією спільнотою, яка не забуває.Бо память – це теж форма любові.
Попри все, ми продовжуємо творити майбутнє. З кожною новою ініціативою, з кожною допомогою нашим захисникам, з кожним добрим словом і вчинком ми змінюємо місто і країну на краще.
Я горджуся, що народилася саме тут, у Новому Роздолі. Це не просто моє місто – це частина моєї душі. І де б я не була, я завжди з радістю повертакюся сюди. Бо тут – моє справжнє “додому”.
З Днем міста, рідний Новий Роздоле! Нехай тобі щастить! Нехай над тобою завжди буде мирне небо, а в серцях твоїх мешканців – світло, сила і пам’ять.
Софія СТЕФАНИШИН, студентка ІV курсу факультету журналістики Київського НУБіП
