або Погляд зсередини
Освітні заклади і їх робота є частою темою наших дописів. Переважно це про навчання, заходи, досягнення тощо. А от шкільні їдальні якось оминали – ну звичайний щоденний побут, думалося, про що тут писати? Тож цього разу вирушили в їдальню, у Новороздільському ЗЗСО №4, де мали зустріч з підприємицею Марією Романівною Сидор, яка ось уже 27-й рік опікується саме шкільними їдальнями і на цьому, як мовиться, вже зуби з’їла.
М.Р. Сидор надає послуги з харчування дітей у кількох школах Новороздільської громади – Новороздільському ліцеї ім. В. Труша, ЗЗСО №2 і №4, школах селища Розділ, сіл Гранки-Кути, Горішнє, Тужанівці.
До речі, у Новороздільському ЗЗСО №5 харчує школярів підприємець з Миколаєва, у Новороздільському ЗЗСО №3 ім. А. Гергерта – С. Маркіна, у школі с. Березина – Л. Криць, власниця кафе «Золоте кільце», де готує і доставляє обіди в школу, бо там немає власної кухні.
Харчуванням школярів у школах Нового Роздолу М. Сидор займається, як ми згадували, уже 27-й рік. З 1998 року – у школі №2, згодом у школі №4, у школі смт. Розділ і навколишніх сіл, тоді ще навчальні заклади підпорядковувалися Миколаївському районному відділу освіти. З 2005 року підприємець уже укладала угоди з Новороздільським міським відділом освіти.
У 2-й школі, пригадує Марія Романівна, довелося закуповувати майже все обладнання – газові і електричні плити, холодильники, електролічильники. Складним моментом було відкриття їдальні у початковій школі тоді Новороздільської гімназії, де надали приміщення з «голими» стінами: електрику проводили, і воду та опалення, ремонт повністю – від стін та підлоги до викладення керамічної плитки, обладнання також закуповували «з нуля» – і столи, і ванни, і бойлер на теплу воду, і варочні плити та холодильне устаткування, і весь посуд – від каструль до горнят. Роботи проводилися суттєві, вкладення робилися капітальні – а все це обладнання потрібно і утримувати, і ремонтувати.
Ремонти – це взагалі постійна потреба, бо ж санстанція чіпко перевіряє завжди і часто, не може бути ні цвілі, ні облуплених стін у місці, де готують їжу. Тож до цього процесу залучається почасти вся сім’я. Ну і закупівля нового посуду – процес незмінний, бо ж діти, тож горнята і тарілки часто б’ються. Ось і на столах у їдальні 4-ї школи зауважила сучасний білий посуд – одна з останніх покупок підприємиці.
Окрім того, для надання послуги з харчування дітей підприємець має пройти навчання по ХАССП. Це систематичний підхід до забезпечення безпеки продуктів харчування, заснований на попередженні появи можливих ризиків, міжнародні норми зниження ризику небезпечності харчових продуктів. Простіше кажучи, контроль якості на харчовому підприємстві. Треба мати і сертифікат, і експлуатаційні дозволи.
«Неодмінним моментом хорошої роботи є мої працівники, – розповідає далі Марія Романівна. – Людей поважаю і пильную, бо мої спеціалісти на вагу золота. Вони не просто знають роботу, і уміють смачно приготувати, але й знайомі з технологією громадського харчування і, головне, вкладають у роботу душу, як мовиться. Бо це ж робота з дітьми, коли треба і запитати в учня, що йому смакує або чому не хоче їсти тієї чи іншої страви, цікавитися їх смаками. Словом, тут все має бути ідеально, бо це ж діти! І санітарія на висоті, і уміння. На сьогодні багато людей виїхало за кордон, та й загалом спеціалістів мало, вчити молодих потрібно».
М. Сидор з вдячністю називає своїх досвідчених працівниць – Марія Гуменна працює з 1999 року, Галя Стефанів – з 1998, з Марією Кадайською працювали разом з 1974 р., вона вже пішла на пенсію, але, буває, допомагає іноді на заміні, Надя Попіль – з 2003 року, Аня Рока – з 2007-го, Марія Вайда – з 2006-го. Та кожен вартує доброго слова і слів подяки, наголошує підприємиця.
А головним мотиватором багаторічної діяльності з харчування дітей напевно є те, що Марія Романівна дуже любить дітей і завжди прагне, щоб школи, у яких вона працює, були найкращі.
Марія Романівна розробляє і меню. Повірте, це не вдома на кухні, захотів, картоплі насмажив, захотів, макаронів зварив. Це складний збалансований процес, де має «все зійтися, все зіграти» по всіх параметрах. Меню складається, по-перше, на цілий рік наперед. Враховується пора року. Усі підрахунки мають відповідати постанові Кабміну №305. Ціни беруть із статистичних даних – т.зв. моніторинг цін, який подають підприємцям. І якщо впродовж року ціни зросли, то вже … проблеми підприємця: меню ж затверджене на рік. Крім вартості продуктів обов’язково враховуються калорії, кількість жирів, вуглеводів, білків, норми закладки на порцію, і це для кожної вікової категорії окремо. Враховується і меню по Клопотенку, за яким готують в українських школах. Щоправда, підхід у М. Сидор власний – обрала те, що діти люблять і із задоволенням їдять: приміром, засмакував їм плов по Клопотенку, нагетси, відбивні, бургери (і в школі вони набагато дешевше, аніж в сусідніх магазинах). А от для сирників, наприклад, використовує старий перевірений рецепт – і це одна з улюблених страв школярів. А ще ж потрібно врахувати зарплату та відрахування на зарплату працівникам, і комунальні платежі тощо. Отож вивести таку калькуляцію – ще така собі головоломка. Тож практично виконує роботу технолога громадського харчування. Допомагає М. Сидор з цим процесом ще багатьом школам.
Після підрахунків вивела вартість харчування одного учня на 2025-й рік – 50 грн. Таку ціну затвердили і на сесії Новороздільської міської ради. У Новороздільському ліцеї ім. В. Труша уже другий рік, а в ЗЗСО №4 цьогоріч діє проєкт, спільний з Всесвітньою продовольчою програмою Організації Об’єднаних Націй (далі ВПП ООН), щодо надання фінансової підтримки з організації безоплатного гарячого харчування для учнів 1-4 класів Новороздільського ліцею імені Володимира Труша та Новороздільського ЗЗСО № 4 у 2024/25 навчальному році, згідно з якою на харчування учням додано по 12 грн: за ці кошти їм дають соки, йогурти, канапки з маслом і сиром. Учні задоволені звісно.
Щодо тендерів, то вони діють з 2006 року, тож не новинка для підприємців. Неприємною несподіванкою стало он-лайн навчання, коли закупили продуктів, а тут раз … і харчування відміняється. Так було з карантином під час розгулу «ковіду», коли багато продуктів із запасу практично пропали. А початок війни у лютому 2022-го – тоді заготовлені продукти просто віддали волонтерам для армії…
На тендер у січні 2024-го не подався жоден підприємець, оскільки треба було до 10 січня до 12.00 год подати всі документи (це різного виду довідки як-от про несудимість, витяги про держреєстрацію, виписки тощо), а не могли їх «витягнути», бо реєстри після хакерської атаки на сайти Мінюсту «висіли» кілька тижнів.
Підприємці харчують усіх школярів 1-4-х класів (державна програма підтримки) і «пільговиків» 5-11-х класів (за кошти міського бюджету), до яких належать: – діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування; – учні з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах; – учні, батькам яких надано статус бійців-добровольців, які брали участь у захисті територіальної цілісності та державного суверенітету на сході України; – учні з числа внутрішньо переміщених осіб чи учні, які мають статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів; – учні, батьки яких проходять військову службу під час мобілізації та воєнного стану в Україні, беруть участь у бойових діях в російсько-українській війні; – учні з числа осіб, визначених у статтях 10, 101 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; – учні, батькам яких надано статус учасника бойових дій (УБД).
Це приблизно третина школярів, а якщо бути точним, то: Новороздільський ліцей ім. В. Труша – 139 учнів початкової ланки + 48 пільговиків, ЗЗСО №2 – 96 + 36, ЗЗСО №3 ім. А. Гергерта – 178 + 54, ЗЗСО №4 – 129 + 48, ЗЗСО №5 – 253 + 58, школа селища Розділ – 92 + 30, школа с. Березина – 61 + 13, школа с. Гранки-Кути – 23 + 5, школа с. Тужанівці – 26 + 3, школа с. Горішнє – 13 + 2.
Окрім того, у шкільних їдальнях купують поїсти і школярі та вчителі – хто цілу порцію, хто лише гарнір чи канапку, чи булочку з чаєм. Тож вибір мусить бути щодня – і кілька гарнірів на вибір, і кілька м’ясних страв, і неодмінно різні смаколики.
І учням смакує. Школярі 4-ї школи, з якими того дня поспілкувалася в їдальні, усі підтвердили, що їм тут подобається – і смачно, і гарно подають страви, і кухарі приємні (та вони уже настільки знають смаки «своїх» дітей, що почасти і вгадують, що хто замовлятиме). Втім, багатолюдність на перервах у шкільній їдальні говорить сама за себе. Тож смачного!
Віра ВЛАСЮК
