Про біль втрати брата, воїна ЗСУ, активного громадянина Нового Роздолу повідомляє Oksana Kuzenko на своїй сторінці y Facebook:
Брат Олег на щиті…
три довгих роки пошуків і надії на чудо…
Немає слів, які вмістять горе нашої втрати…
мені ніколи не вимовити сум і жаль…
“Не парся, мала”, – казав щоразу, як бачив, що очі на мокрому місці … так хотів, щоб ігнорувала зайве. “сестро”, – і такі вогники в очах, що розсмішать в секунду…
Олик, мій любий старший брат
та, знаю, найменше би хотів, щоб я зараз так плакала … а мама бачиш? як пташка, що не може підняти крила …
А знаєш, твоє щире серце, твоя добродушність робили тебе таким вразливим і таким сильним одночасно, таким вільним і гордим, таким добрим і відчайдушним. Такий ти був завжди, незалежно від того, що відбувалось. Не вагався і вже в обід 22-го був на полігоні… Студентські акції і протести, Майдани, депутатство, АТО щоб відстояти, щоб змінити, щоб зробити краще… і зробив. Прожив гідно далеко не просте життя.
Мій брат завжди старався бути поруч. Мій старший брат, якого більше не обійму, назавжди в моєму серці, найсвітліших спогадах, про все, що так прикрашало наші життя, було наповнене неймовірним щастям рідних людей. Знаю, що і зараз ти зі мною, назавжди в серці, завжди люблю і дякую за все! Спомини ніхто у мене не забере!
Хай легкими будуть хмаринки, братику! і татові привіт!
Прошу про тиху щиру молитву за мужнього воїна Олега, сина, брата, тата, чоловіка, вуйка, хресного, швагра, друга, побратима
